Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року

м. Київ

справа №300/232/20

адміністративне провадження № К/9901/2462/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 (суддя - Панікар І.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 (судді - Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й., Святецький В.В.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Державна регуляторна служба України про визнання протиправною та скасування постанови,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У лютому 2020 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2832 від 13.12.2019 "Про накладення штрафу на АТ "Тисменицягаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу".

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.10.2019, на підставі Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності», відповідач прийняв постанову №2246 «Про проведення позапланової виїзної перевірки АТ «Тисменицягаз», згідно якої визначив здійснити позапланову виїзну перевірку дотримання АТ «Тисменицягаз» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201, у частині питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу (том 1, аркуш справи 87).

20.11.2019 відповідач видав посвідчення №442 на проведення позапланової виїзної перевірки ліцензіата - АТ «Тисменицягаз» щодо дотримання вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16.02.2017 №201 (том 1, аркуші справи 88-89).

02.12.2019 об 10:30 год. комісія з проведення перевірки прибула за місцезнаходженням позивача та повідомила голову правління АТ «Тисменицягаз» про намір розпочати проведення позапланової перевірки, а також пред`явила оригінал посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки від 20.11.2019 за №442 та службові посвідчення голови та членів комісії з проведення перевірки.

Голова правління позивача в усній формі повідомив комісію з проведення перевірки про відмову у проведенні позапланової перевірки АТ «Тисменицягаз» на підставі норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» про право суб`єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного контролю, якщо цим органом не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Голова правління позивача відмовився від отримання письмового запиту комісії від 02.12.2019 за №292/41-47/19 щодо надання інформації та документів, необхідних для проведення позапланової перевірки.

Представниками відповідача складено акт від 02.12.2019 про відмову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» у проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю). Від підпису та отримання акту представник позивача відмовився (том 1, аркуші справи 90-91).

03.12.2019 об 10:00 год. комісія з проведення перевірки прибула за місцезнаходженням позивача та повідомила голову правління АТ «Тисменицягаз» про намір розпочати проведення позапланової перевірки та пред`явлено оригінал посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки від 20.11.2019 за № 442 та службові посвідчення голови та членів комісії з проведення перевірки.

Голова правління позивача в усній формі повідомив комісію з проведення перевірки про відмову у проведенні позапланової перевірки АТ «Тисменицягаз» на підставі норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» про право суб`єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного контролю, якщо цим органом не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Представниками відповідача складено акт про відмову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» у проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу від 03.12.2019, від підпису та отримання якого представник позивача відмовився (том 1, аркуші справи 92-93).

04.12.2019 представники НКРЕКП склали акт №431 за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, в якому зафіксовано виявлені порушення позивачем пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме положень статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у частині обов`язку суб`єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом. Від підпису та отримання акту №431 від 04.12.2019 представник позивача відмовився (том 1, аркуші справи 39-44).

03.12.2019 позивач листом №77101-Сл-674-1219 надав пояснення відповідачу щодо підстав недопуску до позапланової перевірки (том 1, аркуші справи 28-30).

Окрім того, позивач надав відповідачу заперечення (зауваження) щодо результатів перевірки, викладених в акті від 04.12.2019 №431, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу (том 1, аркуші справи 33-38).

13.12.2019 НКРЕКП прийняла постанову №2832 «Про накладення штрафу на АТ «Тисменицягаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу".

Згідно вказаної постанови відповідно до пунктів 11, 12 частини 1 статті 17, статей 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» на позивача накладено штраф в розмірі 850 000 грн. за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме положень статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині обов`язку суб`єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом (том 1, аркуші справи 26-27).

Вважаючи постанову відповідача від 13.12.2019 за №2832 «Про накладення штрафу на АТ «Тисменицягаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу" протиправною, позивач звернувся до суду.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що товариство правомірно відмовило Комісії з перевірки у проведенні перевірки, оскільки відповідно до статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована Форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику. Станом на 02.12.2019 НКРЕКП не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику. При цьому, переліки питань залежно від ступеня ризику містяться виключно в уніфікованих Формах актів, затверджених органами державного нагляду (контролю) відповідно до Методики, затвердженої постановою КМУ від 10.05.2018 № 342. Таким чином, з початком застосування нових Методик всі критерії та уніфіковані Форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на підставі Методик, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, що втратили чинність згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342, є нечинними, оскільки вони не відповідають новим Методикам.

Крім того, при прийнятті оскаржуваної постанови НКРЕКП було порушено також порядок проведення засідання, визначений Законом та власним Регламентом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.12.2019 за №2832 "Про накладення штрафу на АТ "Тисменицягаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу".

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач на законних підставах відмовив представникам НКРЕКП у проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, оскільки для належного здійснення заходу державного нагляду (контролю) та оформлення її результатів, контролюючому органу необхідно було розробити уніфіковану форму акта перевірки та оприлюднити на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня її затвердження.

На час проведення перевірки Комісія не затвердила та не оприлюднили уніфіковану форму акта у встановленому Законом №877- V порядку, що свідчить про відсутність правових підстав для проведення перевірки і, як наслідок, відсутність в діях відповідача інкримінованих йому порушень.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач покликається на передчасність висновки судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що зроблено без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, в обґрунтування касаційної скарги покликається на те, що суди дійшли безпідставного висновку щодо відсутності затвердженої уніфікованої форми акту перевірки та наявність у позивача підстав для недопуску до проведення перевірки.

Покликається на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги судову практику, викладену, зокрема, в постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №460/1042/19 в частині щодо наявності затвердженої уніфікованої форми акта перевірки.

Просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив у її задоволенні відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Державна регуляторна служба України в своєму відзиві на касаційну скаргу просила відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V), «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII), Про ринок природного газу від 09.04.2015 №329-VIII (далі - Закон №329-VIII).

Частиною першою статті 1 Закону №1540-VIII визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Положеннями статті 2 указаного Закону закріплено, що регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Статтею 19 Закону №1540-VIII передбачено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

Під час здійснення державного контролю регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо - та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання регулятора, за результатами якого регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Постановою Нацкомісії від 14.06.2018 №428 «Про затвердження Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов» затверджено Порядок №428, який застосовується комісією при здійсненні контролю за дотриманням законодавства та ліцензійних умов ліцензіатами шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Порядок №428 встановлює: процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов`язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов`язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов (пункти 1.3 та 1.4 Порядку №428).

Таким чином, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є органом, уповноваженим здійснювати контроль за суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, за наявності відповідних правових підстав.

При цьому за результатами перевірки складається акт, на підставі якого та за наявності виявлених у діяльності суб`єкта господарювання порушень Нацкомісія уповноважена накладати штрафи на такого суб`єкта господарювання у визначеному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не допустив посадових осіб відповідача до проведення позапланової перевірки у зв`язку з відсутністю уніфікованої форми акта перевірки.

Питання застосування норм права у подібних правовідносинах уже було предметом розгляду Верховного Суду, зокрема у постановах від 11.03.2021 у справі №640/20494/19, від 26.05.2021 у справі №824/266/20-а, від 22.11.2021 у справі №120/3364/19-а, від 13.07.2022 у справі №520/2697/2020, від 19.01.2023 у справах №160/899/20, №520/1005/2020, №260/390/20, 09.02.2023 у справі №460/206/20, від 16.02.2023 у справі №120/197/20-а.

Так, надаючи оцінку в частині правомірності недопуску контролюючого органу до проведення планового контрольного заходу через відсутність затвердженої уніфікованої форми акта, Верховний Суд дійшов висновку, що «…у постанові від 28.10.2020 у справі №460/1042/19 Верховний Суд досліджував це питання у подібних правовідносинах та визнав правильним застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, які виходили з того, що вимоги, встановлені до складення уніфікованої форми акта перевірки Методикою №342, дотримані відповідачем у Порядку №428, невід`ємною частиною якого є додатки до нього. Цей Порядок набрав чинності та не був оскарженим і скасованим в установленому законодавством порядку. За цих обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначений Порядок №428 правомірно застосований відповідачем до спірних правовідносин під час здійснення контрольного заходу.

Колегія суддів не знаходить правових підстав для відступу від указаної правової позиції Верховного Суду у цій справі, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

З огляду на викладене Суд критично сприймає доводи судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав вважати дії відповідача протиправними з тих мотивів, що органом державного нагляду (контролю) не затверджена та не оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта.»

Враховуючи таке правове регулювання та сформовану практику Верховного Суду, не можна визнати обгрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача підстав для недопуску представників відповідача до перевірки.

Водночас, у вказаних постановах Верховний Суд також дійшов висновку, що недопуск оператором газорозподільних систем НКРЕКП до перевірки не може бути кваліфіковано саме як порушення ліцензійних умов.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у зазначених вище постановах, пункт 2.1 глави 2 Ліцензійних умов містить невизначений термін ("інші нормативно-правові акти"), що може призводити до непередбачуваного застосування цього пункту, оскільки під цей термін можна підвести будь-який нормативно-правовий акт, що означає надання НКРЕКП дискреційних повноважень у сфері притягнення ліцензіатів до відповідальності, які не мають чітко визначених меж. Така норма не відповідає критерію якості закону (ясності і недвозначності правової норми), оскільки не може забезпечити її однакове застосування, що не виключає необмеженості трактування у її правозастосовній практиці і може призводити до свавільного її застосування.

Верховний Суд дійшов висновку, що Ліцензійні умови передбачають вимоги до провадження господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України "Про ринок природного газу", чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу.

Закон № 877 не є нормативно-правовим актом у сфері нафтогазового комплексу.

За приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про ліцензування" ліцензійні умови - це нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Частиною дев`ятою статті 9 цього ж Закону встановлено, що вимоги ліцензійних умов до суб`єкта господарювання мають бути обумовлені особливостями провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та включають специфічні організаційні, матеріально-технічні, виробничі, кадрові та інші вимоги.

Згідно з частиною десятою цієї ж статті до ліцензійних умов не можуть бути включені вимоги: 1) щодо додержання законодавства України у відповідній сфері та/або окремих законів у цілому; 2) законодавства, обов`язкові до виконання всіма суб`єктами господарювання.

Тобто, ліцензійні умови - це специфічні вимоги в тій чи іншій сфері господарювання.

Встановлена статтею 11 Закону №877-V вимога щодо допуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом, як обов`язок будь-якого суб`єкта господарювання при здійсненні заходів державного нагляду та контролю, незалежно від того, яку саме господарську, в тому числі, ліцензійну діяльність провадить той чи інший суб`єкт є загальною, обов`язковою для виконання всіма суб`єктами господарювання.

Отже, порушення цієї вимоги не є порушенням пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов, тому Верховний Суд дійшов висновку, що недопуск до перевірки не утворює правопорушення у сфері Ліцензійних умов, а тому не може бути підставою для застосування санкцій у вигляді штрафу згідно з підпунктом "б" пункту 5 частини четвертої статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» (за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню).

Таким чином, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про неправомірність постанови НКРЕКП від 13.12.2019 №2832 «Про накладення штрафу на АТ «Тисменицягаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу» та необхідність її скасування, однак неправильно визначили мотиви такої неправомірності, що за правилами частин 1 та 4 статті 351 КАС України є підставою для зміни мотивувальної частини судових рішень.

За правилами частини третьої статті 341 КАС Українии суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене, касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення змінити в частині мотивів задоволення позову, а в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 - змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук