ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2019 року

Київ

справа №814/1647/16

адміністративне провадження №К/9901/44068/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (головуючий суддя - Федусик А.Г., судді - Шевчук О.А., Зуєва Л.Є.)

у справі 814/1647/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сана-Груп»

до Енергетичної митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сана-Груп» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Енергетичної митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.08.2016 №903020001/2016/000104/1 та № 903020001/2016/000105/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 31.10.2016 у задоволенні позову Товариства відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що декларантом не надані в повному обсязі додаткові документи, витребувані Митницею, а надані документи не спростовують виявлені розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості.

Натомість Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.03.2017 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким адміністративний позов задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 13.08.2016 №903020001/2016/000104/1 та №903020001/2016/000105/1.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем під час митного оформлення товару було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 - без змін.

22.03.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 03.06.2016 між позивачем та компанією «INCOM TRADE LLP» (Великобританія) укладено зовнішньоекономічний контракт № 0306-1 на поставку товару - важкі дистиляти, газойлі, паливо дизельне, марки ДТ-Л-К5, сорт С, СТБ1658-2015, не містить біодизель, ДСТУ 7688:2015, на умовах поставки DAP-Коростень.

13.08.2016 з метою здійснення митного оформлення вказаного товару декларант позивача подав на митний пост «Коростень-енергетичний» Енергетичної митниці ДФС митні декларації типу ІМ40ДТ №903020001/2016/015800 та №903020001/2016/015800.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом разом з митною декларацією № 903020001/2016/015800 подано до митного органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 03.06.2016 № 0306-1; додаткова угода № 7 від 22.07.2016; додаткова угода № 7-1/2 від 05.08.2016; інвойс від 05.08.2016 №0508-2 разом з котируваннями; інвойс від 22.07.2016 № 2207-2; рахунок-фактура від 28.07.2016 № 2573-4/01; паспорт від 03.07.2016 № 1088; сертифікат відповідності UA1.145.0018276-16; Накладна УМВС від 28.07.2016 №21006125 з відомістю вагонів (з відомостями про позитивні результати радіогологічного контролю); Декларація про відповідність від 29.07.2016 № б/н; декларація про походження товару від 28.07.2016 № 2573-4/01; копія декларації країни відправлення № 14315/280716/0007975.

В свою чергу, до митної декларації № 903020001/2016/015800 додано наступний пакет документів: зовнішньоекономічний договір від 03.06.2016 № 0306-1; додаткова угода № 7 від 22.07.2016; додаткова угода № 7-1/2 від 05.08.2016; інвойс від 08.08.2016 № 0808-1; інвойс від 22.07.2016 № 2207-1; рахунок-фактура від 28.07.2016 № 2609-7/0; паспорт від 03.07.2016 № 1088; сертифікат відповідності UA1.145.0018276-16; накладна УМВС від 28.07.2016 № 21006126 з відомістю вагонів (з відомостями про позитивні результати радіологічного контролю); декларація про відповідність від 29.07.2016 № б/н; декларація про походження товару від 28.07.2016 № 2573-4/01; копія декларації країни відправлення № 14315/280716/0007975.

За результатами проведення процедури консультацій з Товариством Митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 13.08.2016 № 903020001/2016/000104/1 та № 903020001/2016/000105/1, відповідно до яких митна вартість товару визначена за методом 2-а за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі рахунків-фактури № 2609-07/01 від 28.07.2016 від третіх осіб на рівні 466,16 євро/т. та № 2573 від 28.07.2016 від третіх осіб на рівні 414,28 євро/т. відповідно.

Товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільних обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

При цьому в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що позивач надав Митниці для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, натомість відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою Товариством митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, колегія суддів звертає увагу, що митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Доводи скаржника про те, що митна вартість товарів, імпортованих позивачем за митними деклараціями № 903020001/2016/015800 та № 903020001/2016/015800 не може бути визнана у зв'язку з неподанням всіх додаткових документів та відсутності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими.

Так, відповідач, обмежившись лише загальним висновком про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, не зазначив при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Водночас посилання відповідача під час судового розгляду справи на відсутність договору із третіми особами, пов'язаного з договором про поставку оцінюваного товару, не є належними, а головне достатніми підставами для невизнання митної вартості за основним методом, якщо з аналізу обсягу решти документів вбачається логічний комерційно-економічний зміст господарської діяльності підприємствами за тими угодами, які досліджуються при визначенні митної вартості заявленого товару, а також якщо з поданих документів можливо чітко ідентифікувати оцінюваний товар та в цих документах містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що Митницею при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості товарів порушено порядок (механізм) застосування другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів з огляду на наступне.

Так, частиною першою статті 59 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті (частина друга статті 59 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що керуючись методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів Митниця повинна була застосовувати ту митну вартість ідентичних товарів, імпортованих в Україну, яку вже було прийнято (застосовано, погоджено) органом доходів і зборів по іншій операції та за іншою митною декларацією під час ввезення на митну територію України ідентичних товарів.

Разом із тим, зі спірних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі рахунків-фактур від 28.07.2016 № 2573 та від 28.07.2016 № 2609-07/01, що є помилковим та суперечить змісту та сутності методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Крім того, Митницею не доведено, що по вказаним рахункам-фактурам відбулось розмитнення товарів при ввезенні в Україну, або факту розмитнення ідентичних товарів за цією ціною іншими імпортерами.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова