Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2019 року

Київ

справа №808/8919/15

адміністративне провадження №К/9901/2841/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у складі судді Татаринова Д.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у складі колегії суддів: Ясенової Т.І (головуючий), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В. у справі за його позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУ Національної поліції в Запорізькій області), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - ГУ МВС України в Запорізькій області), Бердянського міського відділу ГУ МВС України в Запорізькій області, третя особа - Бердянський відділ поліції ГУ Національної поліції в Запорізькій області, про скасування наказу, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОПИСОВА ЧАСИТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

1.1 визнати незаконним та скасувати наказ ГУ МВС України в Запорізькій області від 5 листопада 2015 року № 416 о/с про звільнення з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу, за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114);

1.2 поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу ГУ МВС України в Запорізькій області з 6 листопада 2015 року;

1.3 зобов'язати ГУ Національної поліції в Запорізькій області розглянути кандидатуру оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу ГУ МВС України в Запорізькій області ОСОБА_2;

1.4 зобов'язати ГУ Національної поліції в Запорізькій області прийняти на посаду оперуповноваженого карного розшуку Бердянського відділу поліції ГУ Національної поліції в Запорізькій області, ОСОБА_2;

1.5 зобов'язати ГУ Національної поліції в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 17 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у задоволенні позову відмовив.

2.1 Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів позивача щодо вчасного подання ним відповідного рапорту чи будь-яких інших доказів його волевиявлення на проходження служби в поліції.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено:

3.1 ОСОБА_2 з лютого 2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Бердянського міського відділу ГУ МВС України в Запорізькій області.

3.2 У липні 2012 року позивач призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Бердянського міського відділу ГУ МВС України в Запорізькій області.

3.3 Наказом ГУ МВС України в Запорізькій області від 5 листопада 2015 року №416 о/с «По особовому складу» згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону № 580-VIII ОСОБА_2 звільнений з органів внутрішніх справ з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення №114.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанції, ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

5. На обґрунтування скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не було взято до уваги те, що звільнення зі служби в поліції через скорочення штатів, може бути проведено у разі відсутності можливості подальшого використання на службі.

6. Відзив на касаційну скаргу не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

7. Конституція України

7.1 Частина друга статті 19

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року)

8.1. Частина третя статті 2.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

9. Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про національну поліцію"

9.1. Пункт 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; ч.7 ст.15 та ч.5 ст.21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

9.2. Пункт 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення".

З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

9.3. Пункти 9, 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

9.4. Пункт 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

10. Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (далі - Закон № 565-XII; який діяв на час виникнення спірних відносин)

10.1. Стаття 18.

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

11. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

11.1. Підпункт "г" пункту 64.

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

12. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

14. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

15. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

16. У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

17. Така ініціатива є обов'язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту пункту 64 «г» Положення №114.

18. У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

19. У аспекті спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу на те, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону № 580-VІІІ щодо звільнення особи через скорочення штатів.

20. Слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

21. Сам факт відсутності заяви про намір продовжувати службу в органах поліції, якщо не було дотримано процедури звільнення, не може бути достатнім свідченням того, що звільнення у зв'язку зі скороченням штатів відбулось правомірно.

22. Суди попередніх інстанцій посилалися на неподання скаржником заяви (рапорту) про призначення в органах поліції, але не встановив факту здійснення або не здійснення скаржнику пропозиції щодо призначення на посаду в органах Національної поліції, тому помилково дійшли висновку про те, що звільнення позивача відбулось в межах та у спосіб визначений законом.

23. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

24. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

25. Таким чином, постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

26. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

27. Постанову Запорізький окружний адміністративний суд від 17 травня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

28. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду