Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2018 року

Київ

справа №803/454/17

адміністративне провадження №К/9901/37790/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 (головуючий суддя: Андрусенко О.О.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 (головуючий суддя: Кузьмич С.М., судді: Бруновська В.С., Затолочний В.С.)

у справі №803/454/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, ДФС), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення від 13.03.2017 № 00000275-40, яким до неї застосовано фінансові санкції у розмірі 17000,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 13.03.2017 № 00000275-40.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР), ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. За доводами касаційної скарги, судамии було неправильно застосовані норми Закону № 481/95-ВР, якими встановлені штрафні санкції за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв; факт такого зберігання було встановлено під час перевірки та підтверджено продавцем позивача.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судомами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн. стали висновки, викладені в акті фактичної перевірки від 15.09.2016 року № 03/149/40-01/НОМЕР_1 за результатами проведення фактичної перевірки господарської одиниці - магазину, що знаходиться за адресою: Маневицький р-н, с. Троянівка, вулиця Першотравнева, де здійснює торгівельну діяльність позивач.

За висновками вказаного акту позивачем порушені норми ст. 15 Закону 481/95-ВР, факт зберігання алкогольних напоїв в місцях зберігання, що не внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, всього в магазині зберігалося алкогольних напоїв на суму 2180,00 грн.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийняте рішення від 13.03.2017 № 00000275-40 про застосування фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Частиною 35 ст. 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Згідно частини 38 цієї статті, суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Частиною 2 статті 17 вказаного Закону встановлена відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень.

За встановлення у судовому процесі обставин відсутності у позивача ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, суди попередніх інстанцій при застосуванні вказаних правових норм зробили обґрунтований висновок про неправомірність застосованих до позивача штрафних санкцій згідно з оспорюваним рішенням від 13.03.2017 № 00000275-40. Вищевказані норми про зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру мають відношення до суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, їх виробляють чи отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб. Штрафні санкції за зберігання алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного реєстру можуть бути застосовані до суб'єктів, що здійснюють процес виробництва алкогольних напоїв, оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями та вимушені зберігати алкогольну продукцію у певних місяцях.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко