ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2018 року

Київ

справа №817/697/17

адміністративне провадження №К/9901/42161/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 (суддя Недашківська К.М.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 (судді Бучик А.Ю., Мацький Є.М., Шевчук С.М.)

у справі № 817/697/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівай Вест»

до Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправними дій, скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дівай Вест» (далі - позивач, ТОВ «Дівай Вест») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області), в якому просило суд визнати дії відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки протиправними; скасувати наказ № 61 від 01.02.2017 про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівай Вест»; скасувати наказ відповідача № 234 від 07.04.2017 про внесення змін до наказу № 61 від 01.02.2017.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що на підставі наказу № 324 від 07.04.2017, яким було внесено зміни до наказу від 01.02.2017 № 61, було виписано направлення на проведення планової виїзної перевірки. Крім того, планова перевірка проводиться згідно із затвердженим органом державної фіскальної служби планом-графіком проведення документальних планових перевірок. Норми пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України не передбачають обов'язку контролюючого органу щодо повторного надсилання платнику податків повідомлення про проведення планової перевірки після усунення причин, визначених пунктами 1.4.5 та 1.4.6 розділу І Методичних рекомендацій, через які своєчасно не було розпочато вищенаведену перевірку.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на I квартал 2017 року начальником Головного управління ДФС у Рівненській області видано наказ «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Дівай Вест» від 01.02.2017 № 61, яким наказано провести перевірку платника податків з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 тривалістю 10 робочих днів з 13.02.2017.

Наказ № 61 отриманий платником податків 13.02.2017, що підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення.

Фахівцями фіскального органу складено акти відсутності посадових осіб ТОВ «Дівай Вест» (його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням від 13.02.2017, 14.02.2017, де зазначено, що по прибуттю за адресою: 35705, Рівненська область, Здолбунівський район, місто Здолбунів, вулиця Шевченка, будинок №1, встановлено відсутність посадових осіб платника податків.

Відповідачем сформовано службову записку від 14.02.2017 №204/17-00-14-01-08, адресовану податковій міліції, про встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ «Дівай Вест».

За результатами виконання службової записки, старшим оперуповноваженим з ОВС ОУ ГУ ДФС у Рівненській області майором податкової міліції складено рапорт від 15.03.2017, що містить інформацію про ТОВ «Дівай Вест», яке зареєстроване за адресою: 35705, Рівненська область, Здолбунівський район, місто Здолбунів, вулиця Шевченка, будинок №1, де знаходяться складські та офісні приміщення, які використовуються різними суб'єктами господарювання; ТОВ «Дівай Вест» за даною адресою не встановлено.

Виконуючим обов'язки начальника Головного управління ДФС у Рівненській області видано наказ «Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 01.02.2017 № 61 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Дівай Вест», код 37992952» від 04.04.2017 № 324.

Наказом № 324 постановлено внести зміни до пункту 1 наказу № 61 в частині терміну початку перевірки, а саме: дату з 13.02.2017 замінено на з 10.04.2017 та такий отримано бухгалтером ТОВ «Дівай Вест» Борейчук Р.С. 10.04.2017.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з тих мотивів, що наказ № 61 та № 324 отримані платником податків в день початку проведення перевірки, відтак відповідачем порушено норми статті 77 Податкового кодексу України щодо вручення платнику податків наказів, оскільки такі накази не були вручені уповноваженій особі підприємства за 10 календарних днів до початку проведення планової документальної виїзної перевірки.

З такими висновками судів попередніх інстанцій частково погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (пункт 77.4 статті 77 Податкового кодексу України).

Конструкція вказаної правової норми передбачає два способи повідомлення особи про проведення перевірки - вручення під розписку копії наказу та письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки та надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення таких.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що платник податків має право бути повідомлений належним чином про дату та час проведення перевірки до початку проведення такої. Однак, вказана норма не містить застереження щодо ознайомлення платника з вказаними документами саме за 10 днів до початку проведення такої перевірки за умови надсилання платнику податків копії наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, задля встановлення дотримання податковим органом процедури повідомлення платника податку про проведення планової перевірки підлягає встановленню саме дата надсилання платнику податків оскаржуваних наказів у випадку надіслання платнику податків копії наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваний наказ від 01.02.2017 № 61 було надіслано поштовим відправленням, однак дати надсилання такого наказу встановлено не було.

При цьому, враховуючи дату оскаржуваного наказу від 07.04.2017 № 324, яким внесено зміни до наказу від 01.02.2017 № 61 в частині дати початку проведення перевірки «з 10.04.2017», у податкового органу не було можливості виконати вимоги пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України безвідносно до способу повідомлення особи про проведення перевірки.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом не виконано обов'язку, передбаченого пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України в частині направлення наказу від 07.04.2017 № 324, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Однак, судами попередніх інстанцій неповно встановлено фактичні обставини справи в частині направлення наказу від 01.02.2017 № 61, що позбавляє можливості суд касаційної інстанції дійти беззаперечного висновку щодо протиправності чи правомірності такого.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, суд не позбавлений можливості витребувати докази за власною ініціативою на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 у справі № 817/697/17 скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Рівненській області щодо проведення перевірки на підставі наказу від 01.02.2017 № 61 та визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 01.02.2017 № 61.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 у справі № 817/697/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. ЮрченкоЗ оригіналом згідно