Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №812/1327/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2019 року

Київ

справа №812/1327/17

адміністративне провадження №К/9901/6319/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №812/1327/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Гаврищук Т. Г., суддів Блохіна А. А., Сухарька М. Г.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУНП у Луганській області, відповідач), в якому просив:

1.1. визнати неправомірною бездіяльність ГУНП у Луганській області щодо ненарахування ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 у розмірі 21601,10 грн;

1.2. зобов'язати ГУНП у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з
07.11.2015 по 31.01.2016 у розмірі 21601,10 грн.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що він у періоди з 27.08.2014 по
07.11.2015, з 07.11.2015 по 28.08.2017 проходив службу в Національній поліції України та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції (далі - АТО) на території Луганської області, а тому має право на отримання винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (далі - Постанова №24).

2.1. Однак винагорода за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по
31.01.2016 відповідачем не нарахована та не виплачена.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Відповідно до довідки від 04.10.2017 про проходження служби, виданої управлінням кадрового забезпечення ГУНП у Луганській області, ОСОБА_1 у період з
07.11.2015 по 28.08.2017 проходив службу на посадах начальника відділу слідчого управління, начальника відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління, заступника начальника відділу організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУНП у Луганській області.

4. На підставі довідки від 31.08.2015 №ВДЗ/9577/А про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від
12.12.2014 №97 комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України прийнято рішення від 13.10.2015 №19/І/ХІІІ/16 про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та 05.11.2015 видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_1.

5. Згідно з довідками про грошове забезпечення за період проходження служби в ГУНП у Луганській області від 19.09.2017 №749/111/22-2017 та від 04.10.2017 № 832/111/22-2017 позивачу за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 нараховано грошове забезпечення за листопад 2015 року в сумі 6410,88 грн, за грудень 2015 року в сумі 8236,20 грн, за січень 2016 року в сумі 8236,20 грн.

6. Винагорода за безпосередню участь в АТО, згідно з довідкою ГУНП у Луганській області від 19.09.2017 №749/111/22-2017, за спірний період позивачу не нараховувалася.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково:

7.1. стягнуто з ГУНП у Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 в розмірі 20386,49 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів;

7.2. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 31.01.2016.

9. Суд першої інстанції зазначив, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО у разі одночасного дотримання таких умов: залучення до проведення АТО, перебування в підпорядкуванні (виконання завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур і розвідувальних органів України); перебування в районі проведення АТО.

10. Посилаючись на наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції зазначив, що позивач відповідає вказаним вимогам, а тому має право на отримання винагороди за безпосередню участь в АТО.

11. Водночас суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість доводів відповідача щодо поширення дії положень Постанови №24 лише на працівників міліції, оскільки вказана постанова регулює порядок виплати винагороди за безпосередню участь в АТО, зокрема працівникам правоохоронних органів, до яких, з огляду на завдання поліції, визначені Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - ~law5~), відносять також працівників поліції.

12. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

13. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені адміністративного позову, зазначив, що підстави для виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 відсутні.

14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, які зазначені в пункті 1 додатку 1 Постанови №24.

15. Проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактичної участі позивача в проведенні антитерористичної операції, за яку постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 №158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (далі - Постанова №158) установлено виплату грошової винагороди, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

15. У січні 2018 року скаржник звернувся до Верховного Суду з указаною касаційною скаргою.

15.1. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В. М., суддям Бевзенку В. М., Данилевич Н. А.

15.2. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

15.3. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 12 червня 2019 року №722/0/78-19, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

15.4. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

16. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

17. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що його безпосередня участь в АТО на території Луганської області в спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

17.1. Позивач указує, що судом першої інстанції встановлено дотримання всіх трьох умов, за наявності яких, він уважається таким, що має право на отримання винагороди за безпосередню участь в АТО.

17.2. За таких обставин позивач уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і помилково скасував законне рішення, ухвалене судом першої інстанції.

18. Відповідач скористався своїм правом і надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на висновки та установлені судом апеляційної інстанції обставини, просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

V. Висновки за результатами розгляду справи з посиланням на норми права, якими керувався Суд, і їхні мотиви

19. Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом".

19.1. За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

19.2. Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

20. Пунктом 1 Постанови №24 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

21. Статтею 1 Закону України від 19.06.2003 №964-IV "Про основи національної безпеки України" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що правоохоронні органи - це органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

22. За змістом ~law9~ Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

23. ~law10~ установлено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

24. Відповідно до розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" ~law11~ до приведення законодавства України у відповідність із ~law12~ акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить ~law13~.

25. За змістом статті 2 Закону України від 23.12.1993 №3781-XII "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

26. Ураховуючи зазначене, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції: оскільки Національна поліція України є правоохоронним органом, то позивач відповідно до Постанови №24 входить до переліку осіб, які мають право на винагороду, яка виплачується за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

27. Пунктом 3 Постанови №24 затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1, розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.

28. Наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 №49 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Порядок №49).

29. Пунктом 4 розділу І Порядку №49 установлено, що виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

30. Згідно з пунктом 6 розділу 1 Порядку №49 виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до Постанови №24.

31. Пунктами 1,2,3 розділу ІІ Порядку №49 передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

31.1. Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000
гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.

31.2. Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

32. Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку №49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

33. Згідно з наказами Антитерористичного центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12.12.2014 №97, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341, від 11.09.2017 №258дск з метою виконання службових (бойових) завдань позивач був залучений та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 27.08.2014 по
07.11.2015, з 07.11.2015 по 28.08.2017.

34. Довідкою від 13.09.2017 №А-9670 ГУНП у Луганській області підтвердило, що позивач дійсно в період з 27.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 28.08.2017 безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області.

35. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 вересня 2017 року №1003066779 місцезнаходженням Головного управління Національної поліції в Луганській області є м. Сєвєродонецьк Луганської області.

36. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до додатку в розділі "Луганська область" пункт "Міста обласного значення" номер 13, зокрема, зазначено м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

37. Аналізуючи зазначене, Суд дійшов висновку, що відомості, викладені в зазначених наказах Антитерористичного центру при Службі безпеки України, чітко вказують на те, що позивач залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області в період з 07.11.2015 по 31.01.2016, що надає йому право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

38. Також на підставі рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 13.10.2015 №19/І/ХІІІ/16 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 05.11.2015.

39. Пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

40. Ураховуючи викладене, Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність доказів безпосередньої участі позивача в АТО.

41. Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач уважається таким, що безпосередньо брав участь в АТО у зв'язку із наявністю сукупності умов, визначених у пункті 5 розділу ІІ Порядку №49.

42. Водночас Суд зазначає про безпідставність посилання суду апеляційної інстанції на положення пункту 1 Додатку №1 до Постанови №24 та положення Постанови №158 щодо безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі проведення АТО та у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, оскільки вказане не є предметом дослідження в цій справі.

43. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та помилково скасував судове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

44. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

45. Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

46. Таким чином, Суд уважає за необхідне скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року.

VII. Судові витрати

47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

48. Керуючись статтями 3, 262, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

49. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

50. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року скасувати.

51. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року залишити в силі.

52. Судові витрати розподілу не підлягають.

53. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко