Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.04.2019 року у справі №821/827/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2019 року

Київ

справа №821/827/18

адміністративне провадження №К/9901/8288/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А., суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року (суддя Хом'якова В. В. )

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року (судді: Турецька І. О. (головуючий), Стас Л. В., Шеметенко Л. П. )

у справі 821/827/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир"

до Херсонської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (далі - Товариство, декларант, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Херсонської митниці ДФС, правонаступником якої є Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - Митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12 квітня 2018 року №UA508070/2018/000030/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 06 червня 2018 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року, позов Товариства задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 12 квітня 2018 року №UA508070/2018/000030/2.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач під час митного оформлення товару надав усі необхідні документи, які відповідали вимогам частини 2 статті 53 МК України та чітко ідентифікували оцінюваний товар, не містили жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, та надавали можливість митному органу визначити митну вартість товарів за ціною контракту; натомість відповідач не обґрунтував, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не довів неможливості застосування Товариством методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства. Зокрема, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги той факт, що в поданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати від 12 квітня 2018 року № 12/04/2018-01 відсутні реквізити договору, на виконання якого вона видана, а вказана в довідці вартість транспортних витрат не відповідає ринковій і є значно нижчою.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду цієї справи.

Згідно з частиною 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 22 січня 2018 року між компанією HANGZHOU SUNWAY INDUSTRY CO., LTD (Китай) (продавець) та позивачем (покупець) укладено контракт № CH-UA-18/01/22. На умовах, визначених контрактом, та на підставі супроводжувальних документів продавець здійснив поставку на адресу покупця товару: вироби побутового призначення для санітарно-технічних цілей - гідробокси (душові кабіни), код товару 70200080.

З метою здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, позивач через представника ФОП ОСОБА_1 подав електронну митну декларацію № UA508070/2018/000383, відповідно до якої митна вартість товару визначена за ціною контракту в сумі 53 963,02 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларант разом із митною декларацією надав митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 22 січня 2018 року № CH-UA-18/01/22, пакувальний лист без номера від 04 лютого 2018 року, рахунок-фактура (інвойс) від 04 лютого 2018 року №SW171124SA, коносамент від 13 лютого 2018 року №SXE18020038, автотранспортна накладна від 11 квітня 2018 року № 609, декларація про походження товару від 04 лютого 2018 року № SW171124SA, договір про перевезення від 16 січня 2018 року № 16/08, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12 квітня 2018 року № 12/04/2018-01.

За наслідками опрацювання наданих декларантом документів Митниця через засоби електронного зв'язку надіслала Товариству повідомлення про необхідність надання додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 МК України, а саме: копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Додатково повідомлено декларанта, що згідно з частиною 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідь на повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів, Товариство надало: прайс - лист фірми HANGZHOU SUNWAY INDUSTRY CO., LTD.; бізнес-пропозицію фірми HANGZHOU SUNWAY INDUSTRY CO., LTD.; специфікацію фірми HANGZHOU SUNWAY INDUSTRY CO., LTD.; висновок Херсонської Торгово-промислової палати від 11 квітня 2018 року № Вє-215.

На думку відповідача, надані додаткові документи не надають підстав для визначення митної вартості товару за основним методом, у зв'язку з чим 12 квітня 2018 року Митниця оформила картку відмови в прийнятті митної декларації №UA508070/2018/00034 та самостійно визначила митну вартість товару, в результаті чого прийняла рішення про коригування митної вартості № UA508070/2018/000030/2 за резервним методом.

Рішення про коригування митної вартості товарів вплинуло на суму податку на додану вартість, в результаті чого позивач додатково сплатив 219 229,95 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина 2 статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина 3 статті 54 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частини 6 статті 54 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 частини 6 статті 54 МК України; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, Митниця відмовила в митному оформленні товарів за митною вартістю, яка була заявлена декларантом у митній декларації, на підставі того, що в поданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати від 12 квітня 2018 року № 12/04/2018-01 відсутні реквізити договору, на виконання якого вона видана, а вказана у довідці вартість транспортних витрат не відповідає ринковій і є значно нижчою.

Згідно з наявною у Митниці інформацією (лист ДФС № 32917/7/99-99-19-02-01-17; інтернет сайт фрахтового брокера IMEXTRANS www. sea-freight. com. ua/ru/price) вартість морського перевезення одного контейнера 40 НС морськими перевізникам за маршрутом NIGBO (Китай) - порти Великої Одеси (Чорноморськ/Одеса) становить від 1650 до 2550 доларів США. Проте декларант вказує, що вартість транспортування двох транспортних контейнерів становила 26 240 грн, що еквівалентно 1000 доларів США.

Досліджуючи матеріали справи, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не надав суду доказів наявності інформації про вартість морського перевезення, на яку посилався в рішенні. У свою чергу, позивач під час митного оформлення товару надавав Митниці договір (контракт) про перевезення від 16 січня 2018 року № 16/08, укладений між ПП "ОСОБА_2" та позивачем, та документ, що підтверджує вартість перевезення - довідка перевізника ПП "ОСОБА_2" про розмір витрат від 12 квітня 2018 року № 12/04/2018-01 за даним договором.

Вказана довідка, всупереч доводам Митниці, містить як реквізити договору, на виконання якого вона видана, так і номер коносамента, який збігається з номером коносамента, наданим під час митного оформлення.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що посилання відповідача на інтернет-інформацію одного з фрахтових брокерів та наведені ним ціни є необґрунтованими, оскільки у кожного окремого фрахтового брокера існує свою цінова політика. При цьому за змістом статей 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Разом із тим, суди попередніх інстанцій також правильно зауважили, що акт виконаних робіт за договором транспортного експедирування від 16 січня 2018 року № 16/08 не міг бути наданий декларантом під час митного оформлення, оскільки за умовами договору такий документ надається протягом трьох діб після фактичного виконання послуг, тобто на час митного оформлення акт виконаних робіт ще не був підписаний.

Таким чином, витрати на транспортування, включені позивачем до заявленої ним митної вартості, підтверджені документами, які надавалися під час митного оформлення товару, є достатніми та не містять жодних розбіжностей, на які посилається митний орган.

Щодо невиконання вимоги Митниці про надання додатково митної декларації країни відправлення та коносамента № 578378571, то відсутність цих документів з огляду на вищевикладене не є підставою для здійснення коригування митної вартості товарів. Позивач надав митниці коносамент № SXE18020038, який зазначений в митній декларації, тобто документ, що видається перевізником вантажу власнику вантажу та посвідчує право власності на товар.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність спірного рішення.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова