Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2018 року у справі №804/8955/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2019 року

Київ

справа №804/8955/14

адміністративне провадження №К/9901/5766/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 (судді: Уханенко С. А. (головуючий), Богданенко І. Ю., Дадим Ю. М. ) у справі №804/8955/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення від 05.05.2014 №0005501703, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1 185 396,16 грн, у тому числі 947 906,80 грн за основним платежем та 237 489,36 грн за штрафними санкціями;

- рішення від 05.05.2014 №0005541703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 24 693,42 грн єдиного внеску та 1
234,67 грн штрафних санкцій;

- податкового повідомлення-рішення від 05.05.2014 №0005511703, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 41 061,00 грн;

- податкового повідомлення-рішення від 05.05.2014 №0005521703, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі у сумі 522 233,11 грн;

- податкового повідомлення-рішення від 05.05.2014 №0005531703, яким донараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства; у розмірі 4 080,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних санкцій контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Підприємцем порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та не відповідають дійсності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005531703 від 05.05.2014 в частині нарахованої суми грошового зобов'язання у розмірі 3 740,00 грн, в решті позовних вимог відмовлено.

4. В частині відмови в задоволенні позовних вимог Підприємця, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та його контрагентами укладено договори, які не мають реального характеру, що виключає можливість позивача формувати витрати за такими операціями, внаслідок чого занижено об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Також суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності з огляду на наявність у позивача відповідної дебіторської заборгованості та ненадходження (несвоєчасне надходження) на митну територію України оплаченого позивачем товару.

Щодо задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0005531703 від 05.05.2014 в частині нарахованої суми грошового зобов'язання у розмірі 3 740,00 грн суд дійшов висновку, що порушення порядку декларування валютних цінностей є єдиним тривалим порушенням, незалежно від кількості разів його вчинення, а тому санкція повинна бути застосована в єдиному розмірі передбаченому законом 340 грн.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
28.07.2015 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове про часткове задоволення позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Визнано протиправними та скасовано в повному обсязі податкові повідомлення - рішення від 05.05.2014 №0005501703, №0005521703, рішення від 05.05.2014 №0005541703. Податкове повідомлення - рішення від 05.05.2014 №0005511703 визнано протиправним та скасовано в частині нарахованої суми грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 4 237,06 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

6. Рішення суду в частині задоволених вимог обґрунтовано висновком про реальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ ФПК "Корті", ПП "Флоксис ", ПП "Енергосталь ", ТОВ "ТВК "Базис Трейд", що підтверджується первинними документами, безпідставністю застосування пені у сфері ЗЕД за контрактом №Е-01/06/2013 від 03.06.2013, укладеним позивачем з ОСОБА_2 (Азейбаржан), з огляду на відсутність дебіторської заборгованості, оскільки кошти надійшли на рахунок Підприємця двома платежами по 1800 дол. США що підтверджується банківською випискою за рахунком 26034002301908 від 19.06.2013.

Також суд дійшов висновку про необгрунтованість застосування до позивача пені у сфері ЗЕД за господарськими операціями з нерезидентами ТОВ "ПРоЕлКомплект" (Російська Федерація) та ORME Paketleme Makina Gida San Tic. Ltd. Sti (Туреччина), оскільки своєчасність отримання товару підтверджено митно-вантажними деклараціями.

В частині відмови в задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність порушень з боку позивача термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності з нерезидентом компанією "MIDI KAMPANYA" (Ірак) з огляду на відсутність рішення суду щодо прийняття на користь позивача зарахування дебіторської заборгованості у сумі 4645,00 дол. США, що виникла по експортному договору від 05.05.2009 №Е-02/2009 як погашення кредиторської заборгованості за імпортним контрактом від 01.04.2008 №UA 2/04/08, укладеним з компанією "Gips Gelistirilmis Insaat Malzemeleri Ve Perlitli Siva Sanayi Tic.

A.S." (Туреччина).

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходиться за її межами по кожній декларації, тобто в залежності від кількості разів порушення порядку декларування у вигляді не зазначення відомостей в щоквартальних деклараціях.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2015 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємця в повному обсязі.

8. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та рішення про застосування штрафних санкцій, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №780/173-НОМЕР_2 від
02.04.2014, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Підприємця щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з
01.01.2011 по 31.12.2013, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи з фізичних осіб у періоді, що перевірявся на загальну суму 1303601,97
грн, в тому числі по періодах: за 2011 рік - 883 428,60 грн, за 2012 рік - 420

173,37 грн;

- п.4 ч.1 ст.4, п.2 ст.6, п.1 ч.2 ст.7, п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого занижено єдиного внеску на суму 24693,42 грн, в тому числі по періодах: 2011 рік- 18 363,80 грн; 2012 рік - 6 329,62 грн;

- ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині не надходження валютної виручки на загальну суму 4645,00 дол. США по контракту №Е-02/2009 від 05.05.2009 з компанією "MIDI KAMPANYA" (Ірак); не надходження валютної виручки на загальну суму 1800,00 дол. США по Контракту №Е-01/06/2013 від 03.06.2013 з ОСОБА_2 (Азейбаржан);

- ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині не надходження товару на митну територію України на загальну суму 30000,00 Євро, що еквівалентно 341584,04 грн по контракту №01/06/2011 від
01.06.2011 з ORME Paketleme Makina Gida San Tic. Ltd. Sti (Турція); не надходження товару на митну територію України на загальну суму 805860,00 RUB, що еквівалентно 207547,45 грн по Контракту №300022 від 15.06.2011 з ТОВ "ПромЭлКомплект" (Російська Федерація);

- 6. ст.1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами" в частині порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2011; 01.07.2011;
01.10.2011; 01.01.2012; 01.04.2012; 01.07.2012; 01.10.2012; 01.01.2013;
01.04.2013; 01.07.2013; 01.10.2013; 01.01.2014.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано наступним:

- господарські операції позивача з контрагентами ТОВ ФПК "Корті ", ПП "Флоксис", ПП "Енергосталь ", ТОВ "ТВК" Базис-Трейд" не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки позивачем не надано видаткових накладних по всіх господарських операціях, товарно транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей на отримання товарно - матеріальних цінностей, документів на зберігання товару, вказані контрагенти мають ознаки фіктивності, що встановлено актами перевірок інших контролюючих органів;

- враховуючи вищенаведене, позивачем занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2011-2012 роки на загальну суму 1303601,97 грн, що, відповідно призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за відповідні періоди на суму 24693,42 грн;

- ненадходження валютної виручки, у встановлений законом строк, по контракту з компанією "MIDI KOMPANYA" (Ірак) у сумі 4 645 дол. США (наявність дебіторської заборгованості); ненадходження валютної виручки, у встановлений законом строк, по контракту з ОСОБА_2 (Азейбаржан) в сумі 1800 дол. США;

- ненадходження товару, у встановлений законом строк, за господарськими операціями з нерезидентами ТОВ "ПРоЕлКомплект" (Російська Федерація) на суму 805
860 рублів РФ (еквівалент 207 547,45 грн) та ORME Paketleme Makina Gida San Tic. Ltd. Sti (Туреччина) на загальну суму 30 000 Євро (еквівалент 341 584,04
грн);

- Підприємцем не відображено інформацію у розділі ІІ гр.13 "Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів" станом на 01.04.2012; 01.07.2012; 01.10.2012; 01.01.2013;
01.04.2013; 01.07.2013; 01.10.2013; 01.01.2014 по імпортним контрактам №01/06/2011 від 01.06.2011 з ORMЕ Peketleme Makina Gida San Tic. Ltd. Sti (Туреччина) та №300022 від 15.06.2011 з ТОВ "ПромЄлКомплект" (Російська Федерація); у розділі ІІІ гр.5 "Товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку" станом на 01.04.2011; 01.07.2011;
01.10.2011; 01.01.2012; 01.04.2012; 01.07.2012; 01.10.2012; 01.01.2013;
01.04.2013; 01.07.2013; 01.10.2013; 01.01.2014 по експортним контрактам №Е-02/2009 від 05.05.2009 з компанією "MIDI KOMPANYA" (Ірак) та №Е-01/06/2013 від 03.06.2013 з ОСОБА_2 (Азербайджан).

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій.

Також судами встановлено, що між позивачем (продавець) та контрагентами ТОВ ФПК "Корті ", ПП "Флоксис ", ПП "Енергосталь ", ТОВ "ТВК" Базис-Трейд" (покупці) було укладено договори поставки штукатурки гіпсової, кількість, вартість та асортимент товару, що постачається вказується в специфікаціях та/або видаткових накладних, що складені на підставі заявок покупця на поставку товару, умови поставки EXP Дніпропетровськ.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій обумовлених договорами поставки позивачем було надано копії документів, зокрема, договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, банківські виписки.

Також судами встановлено, що станом на 01.01.2011 у Підприємця рахується дебіторська заборгованість по контракту від 05.05.2009 №Е-02/2009 з компанією "MIDI KOMPANYA" (Ірак) у сумі 4 645 дол. США. Загальна вартість контракту складає 80 000 дол. США. Згідно умов даного контракту експортовано продукцію за ВМД на загальну суму 53 060 дол. США (еквівалент 411 072,33 грн. ) Граничний термін надходження валютної виручки 07.11.2010, валютна виручка надійшла частково в сумі 48 415 дол. США, валютна виручка на загальну суму 4 645 дол. США (еквівалент 37 127,49 грн) на рахунки позивача не надходила.

Поряд з цим судами встановлено, що згідно з договором від 14.01.2010 №14/01/10, укладеного між фірмою "Gips Gelistirilmis Insaat Malzemeleri Ve Perlitli Siva Sanayi Tic. A.S." (Туреччина) - Сторона 1; компанією "MIDI KOMPANYA" (Ірак) - Сторона 2 та Фізичною особою-підприємцем Зелінською Кароліною Олександрівною - Сторона 3, дебіторська заборгованість у сумі 4 645 дол. США, що виникла по експортному договору 05.05.2009 №Е-02/2009 зараховується як погашення кредиторської заборгованості за імпортним контрактом від 01.04.2008 №UA2/04/08, укладеним з фірмою "Gips Gelistirilmis Insaat Malzemeleri Ve Perlitli Siva Sanayi Tic. A. S." (Туреччина).

Окрім того, судами встановлено, що між позивачем (продавець) та ОСОБА_2 (Азейбаржан), (покупець) укладено контракт №Е-01/06/2013 від 03.06.2013, предметом якого є 2 столи більярдні загальною вартістю 3 600 дол. США. За даним контрактом експортовано продукцію на підставі ВМД на загальну суму 3 600 дол. США, що еквівалентно 28 774,80 грн. Валютна виручка надійшла у сумі 1 800 дол. США. Граничний термін надходження валютної виручки - 23.09.13.

Між позивачем та ТОВ "ПромЕлКомплект" (Російська Федерація) було укладено контракт №300022 від 15.06.2011 на купівлю сталі електротехнічної. Загальна вартість контракту складає 2 768 500 рублів РФ, відповідно до додаткової угоди №3 від 12.10.2011. На виконання даного контракту позивачем було перераховано кошти продавцеві на загальну суму 960 896 рублів РФ (251 286,21 грн). Товар отримано в загальній сумі 155 036 рублів РФ (43 738,76 грн). На суму 805 860
рублів РФ (еквівалент 207 547,45 грн) товар позивачем не отримано.

Також судами встановлено, що позивачем було укладено контракт №01/06/2011 від
01.06.2011 з компанією ORME Paketleme Makina Gida San Tic/ Ltd/ Sti (Туреччина) на купівлю машини для упаковки вологих серветок. Вартість контракту 30 000 Євро.

Підприємцем на виконання умов даного контракту було здійснено перерахування коштів продавцеві на загальну суму 30 000 Євро (еквівалент 341 584,04 грн).Товар станом на 31.12.2013 не отримано.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо обставин з якими останній пов'язує допущені позивачем порушення норм податкового законодавства. Зокрема контролюючий орган зазначає, що під час проведення перевірки видаткові накладні, товарно транспортні накладні, подорожні листи, документи на зберігання товару, журнали обліку приймання вантажів, журналу обліку довіреностей позивачем не надавались, позивачем були надані видаткові накладні під час розгляду справи в суді першої інстанції, а отже такі є недопустимими доказами, інших документів надано не було. Крім того, надані видаткові накладні є неналежно оформленими, оскільки такі не містять жодних відомостей відносно особи, яка приймала товар, що не дає ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Також контролюючий орган вказує про неможливість прийняття до уваги вантажних митних декларацій за контрактами укладеними з ТОВ "ПромЕлКомплект" (Російська Федерація) та з ORME Paketleme Makina Gida San Tic/ Ltd/ Sti (Туреччина), оскільки такі під час перевірки позивачем не надавались.

11. Підприємцем надано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на безпідставність на необґрунтованість доводів контролюючого органу, у зв'язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

12.2. Пункт 44.6 статті 44.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

12.3. Пункт 85.2 статті 85.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

12.4. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податковий кодекс України.

12.5. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

12.6. Пункт 177.1 статті 177.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в Податковий кодекс України.

12.7. Пункт 177.2 статті 177.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

13. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

13.1. Стаття 1.

13.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

13.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

13.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

13.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

14. Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

14.1. Пункт 2 частини 1 статті 7.

Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

15. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

15.1. Стаття 1.

Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

15.2. Стаття 2.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

15.3. Стаття 4.

Порушення резидентами строків, передбачених Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" або встановлених Національним банком України відповідно до Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід незалежно від форми (грошова чи не грошова) його отримання.

17. Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

18. Витрати, що пов'язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

19. Платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті 44 Податкового кодексу України платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

20. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

21. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

22. Виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки визначені законодавством.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує встановлені законодавством строки, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

У разі порушення встановлених строків до платника податків застосовується відповідальність у вигляді пені в визначеному розмірі, а саме 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті за кожний день прострочення.

23. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

24. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

25. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Підприємця в частині скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки фактично судом не було встановлено всіх обставин справи, які мають значення для об'єктивного та правильного вирішення справи по суті. Зокрема:

25.1. Як зазначено в судовому рішенні апеляційної інстанції правомірність віднесення позивачем витрат на валові, а відповідно і правомірність формування ним об'єкту оподаткування податком на прибуток, по господарських операціях з поставки товару контрагентам ТОВ ФПК "Корті ", ПП "Флоксис ", ПП "Енергосталь", ТОВ "ТВК "Базис Трейд", підтверджується первинними документами, зокрема видатковими накладними, які відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем таких операцій у податковому обліку.

Проте колегія суддів звертає увагу на наступне.

Видаткова накладна є первинним документом, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій, тобто засвідчує факт отримання/передачі товарів. Видаткова накладна надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість, ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання, відомості про постачальника та одержувача товарів, також вказується місце складання такої накладної.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних, що надані позивачем до суду першої інстанції, такі накладні не містять відомостей відносно особи, яка отримала товар від позивача, зокрема не вказано посаду особи, її прізвище та ініціали, не зазначено інформацію щодо довіреності такої особи, що в цілому не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказане фактично спростовує висновок суду апеляційної інстанції відносно наяності всіх необхідних реквізитів в документах, що надані позивачем в підтвердження реальності господарських операцій.

Крім того, враховуючи, що позивач є продавцем, а за умовами договорів з вказаними контрагентами, поставка товару здійснюється за правилами Інкотермс на умовах EXW, тобто продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки по постачанню, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці, тобто позивач має надати товар на відгрузку в певному місці, зокрема на складі, де зберігається такий товар.

Позивачем надано договори складського зберігання №0101-ОХ від 01.01.2011, №230211/75-КП від 23.02.2011, договір складського зберігання від 30.04.2011, договір суборенди нерухомого майна №01-07 від 01.07.2011 та №01-01 від
01.01.2012, які судом апеляційної інстанції оцінені як такі, що підтверджують зберігання товару, а відповідно реальність вчинених операцій. Проте вказані договори фактично не можливо пов'язати з спірними правовідносинами, оскільки у видаткових накладних не вказано місце їх складання або фактичне місце отримання товару. Крім того, як вбачається з договорів складського зберігання від
01.01.2011, від 23.02.2011 та від 30.04.2011 не містять інформації щодо місця (адреса), де фактично має зберігатись товар. Вказане судом апеляційної інстанції до уваги взято не було.

Крім того, суд звертає увагу на те, що видаткові накладні по контрагентах ТОВ ФПК "Корті ", ПП "Флоксис ", ПП "Енергосталь ", договір з ТОВ "Базис-Трейд", додатки до договорів з ТОВ ФПК "Корті" та ПП "Флоксис", які були надані представником позивача лише під час розгляду справи у суді, але не були надані контролюючому органу під час проведення перевірки, суд першої інстанції з посиланням на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України оцінив як такі, що не є допустимими доказами у справі.

Проте суд апеляційної інстанції вказані документи взяв до уваги, оцінив як допустимі, належні та такі, що фактично свідчать про реальність господарських операцій, проте будь - яких обґрунтувань з цього приводу не навів. Суд апеляційної інстанції не дослідив обставин відносно того чому позивачем під час перевірки такі документи не надавались, чи подавались позивачем заперечення на акт перевірки з відповідними документами та чи можуть надані позивачем документи під час розгляду справи в суді, з огляду на вимоги податкового та процесуального законодавства, бути допустимими.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що оскільки позивач є продавцем у спірних правовідносин, то для правильного вирішення справи по суті суду також необхідно встановити обставини щодо придбання чи виготовлення позивачем товару (штукатурка гіпсова) у відповідній кількості, який був предметом реалізації за спірними договорами, тобто фактично встановити рух товару по ланцюгу постачання.

25.2. В частині правовідносин позивача з ТОВ "ПромЕлКомплект" (Російська Федерація) та з компанією ORME Paketleme Makina Gida San Tic/ Ltd/ Sti (Туреччина), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необгрунтованість застосування до Підприємця пені у сфері ЗЕД за господарськими операціями з вказаними нерезидентами, оскільки своєчасність отримання товару підтверджено митно-вантажними деклараціями.

Проте, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав відповідної оцінки та обґрунтувань відносно того чи є такі митно-вантажні декларації допустимими доказами у справі, з огляду на те, що такі контролюючому органу під час перевірки позивачем не надавались і такі судом першої інстанції з посиланням на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України були оцінені як такі, що не є допустимими доказами у справі. Вказані обставини судом апеляційної інстанції не досліджено та фактично висновку суду першої інстанції не спростовано.

26. Щодо правовідносин позивача з нерезидентом ОСОБА_2 (Азейбаржан) в межах контракту №Е-01/06/2013 від 03.06.2013 то в цій частині суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача пені у сфері ЗЕД у розмірі 4 237,06 грн, з огляду на відсутність дебіторської заборгованості за вказаним контрактом, оскільки кошти надійшли на рахунок Підприємця двома платежами по 1800 дол. США що підтверджується банківською випискою за рахунком НОМЕР_1 від 19.06.2013.

Проте колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки як вбачається з банківської виписки за рахунком НОМЕР_1 від 19.06.2013 (т.2 а. с. 55) на рахунок позивача від ОСОБА_2 надійшли грошові кошти в рахунок оплати за контрактом №Е-01/06/2013 від 03.06.2013 одним платежем в сумі 1800 дол. США, в банківській виписці Док. №583935, інший Док. №595954 в реєстрі на 1800 дол. США, який судом апеляційної інстанції розцінений як ще один платіж за вказаним контрактом, фактично таким не є оскільки, це кошти які позивач перераховував для обов'язкового продажу валюти, що було передбачено вимогами законодавства на час надходження таких коштів, про що зокрема свідчить і призначення такого платежу.

Інших доказів, зокрема банківських виписок, які б свідчили про надходження на рахунок позивача залишку несплачених коштів по контракту з ОСОБА_2 (Азейбаржан) №Е-01/06/2013 від 03.06.2013 матеріали справи не містять.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що пеня в розмірі 4
273,06 грн, згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від
05.05.2014 №0005511703, застосована контролюючим органом до позивача обґрунтованою та правомірно.

Також суд звертає увагу, що в мотивувальній та резолютивній частині постанови від 28.07.2015 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд допустив описку в сумі пені згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від
05.05.2014 №0005511703,, зокрема було вказано суму пені 4 237,06 грн, замість 4
273,06 грн, який зазначений в розрахунку пені, зазначеного в додатку №4 до акту № 780/173-НОМЕР_2 від 02.04.2014.

27. Рішення суду апеляційної інстанції в частині правомірності застосування до позивача пені у сфері ЗЕД в розмірі 36787,94 грн згідно податкового повідомлення - рішення від 05.05.2014 № 0005511703, а також щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 05.05.2014 №0005531703 суд касаційної інстанції керуючись вимогами частини 1 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України не переглядає з огляду на відсутність вимог касаційної скарги в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

29. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

30. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

31. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

32. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

33. Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в частині вказаним вимогам не відповідає, оскільки судом не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

35. Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

36. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

37. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішення в частині, яке не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 253 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341,345,349,353,355,356,359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 у справі № 804/8955/14 щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.05.2014 №0005511703 в частині нарахування суми грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 4 237,06 грн скасувати та в цій частині залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2015.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 у справі № 804/8955/14 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.05.2014 №0005501703, від 05.05.2014 № 0005521703 та рішення від 05.05.2014 №0005541703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску скасувати та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
28.07.2015 у справі № 804/8955/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду