ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 червня 2018 року

справа №826/548/17

адміністративне провадження №К/9901/36030/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представників

позивача - Шупик А.В. на підставі ордеру серії КВ № 430405,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Інтерпласт» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Твердохліб В. А., Бужак Н. П., Троян Н. М. у справі № 826/548/17 за позовом Приватного підприємства «Інтерпласт» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Приватне підприємство «Інтерпласт» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2016 року № 1054140303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн., № 0017041404, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 189 822 грн. 06 коп., № 0005241402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 771 788 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у сумі 692 947 грн., а також від 28 листопада 2016 року № 0006731402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1 133 587 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 252 914 грн.

16 травня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року № 0017041404, № 0005241402 та від 28 листопада 2016 року № 0006731402. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги у частині, суд першої інстанції виходив з протиправності скасованих податкових повідомлень-рішень внаслідок недоведення податковим органом складу податкових правопорушень, покладених в основу їх прийняття. Відсутність складу податкових правопорушень, на думку суду першої інстанції, обумовлена реальністю операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Радіум», «Октобертайм», «Ідгір Клаб», «Робін Фрут», «Парма-Трейд компані», «Євроукрсітімаркет», «Дрімстрітек», «Промінь-Торг», «Артдесембер», «Варуна Торг», «Рейндей» та «Арматех Буд», недоведенням податковим органом факту завищення Підприємством доходу та перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині, суд першої інстанції висновувався з правомірності податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року № 1054140303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн. внаслідок доведення складу податкового правопорушення, а саме неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за І квартал 2014 року та І квартал 2015 року.

17 жовтня 2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності податкових повідомлень-рішень внаслідок встановлення нереальності господарських операції позивача з вказаними вище контрагентами та доведення податковим органом факту перевищення ліміту залишку готівки в касі платника податків.

03 листопада 2017 року позивачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу та клопотання про зупинення виконання судового рішення.

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 32, 40 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23 грудня 1997 року № 771/97-ВР, пункту 1 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Наказ № 363), статей 72, 159 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

07 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу позивача залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків до 30 листопада 2017 року (суддя Шипуліна Т. М.).

20 листопада 2017 року позивачем усунуто недоліки касаційної скарги.

21 листопада 2017 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (суддя Усенко Є. А.).

11 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/548/17.

09 січня 2018 року до Вищого адміністративного суду України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому податковий орган спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

14 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги прийнято до провадження та повторно витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/548/17.

22 березня 2018 року справа № 826/548/17 надійшла до Верховного Суду.

06 червня 2018 року до Верховного Суду подано клопотання позивача про прискорення розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення частково не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 16 березня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 22 серпня 2016 року № 359/26-15-14-02-03/32798474 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки, серед іншого, встановлено порушення положень:

- пункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.16 статті 137, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013, 2014 роки та за І квартал 2016 року на загальну суму 2 820 325 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 014 119,00 грн., у тому числі за січень-квітень, жовтень-грудень 2013 року, січень-травень, серпень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-березень 2016 року;

- пунктів 2.8, 3.5 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення № 637);

- пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, щодо несвоєчасного подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за І квартал 2015 року та не подання за ІІІ квартал 2015 року.

14 вересня 2016 року згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та на підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 1054140303, № 0017041404, № 0005241402 та № 0005251402.

28 листопада 2016 року за наслідками процедури апеляційного адміністративного оскарження та на підставі акта перевірки замість податкового повідомлення-рішення № 0005251402 прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0006731402.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга позивача містить дві групи доводів, а саме помилкове застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при встановленні нереальності господарських операцій та наявності факту правопорушення, передбаченого пунктами 2.8, 3.5 Положення № 637.

Щодо доводів касаційної скарги

Щодо нереальності господарських операцій

Висновок про нереальність господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Радіум», «Октобертайм», «Ідгір Клаб», «Робін Фрут», «Парма-Трейд компані», «Євроукрсітімаркет», «Дрімстрітек», «Промінь-Торг», «Артдесембер», «Варуна Торг», «Рейндей» та «Арматех Буд» покладено податковим органом, серед іншого, в основу прийняття податкових повідомлень-рішень від 28 листопада 2016 року № 0006731402 та від 14 вересня 2016 року № 0005241402.

Податковим повідомленням-рішенням № 0006731402 за порушення пункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.16 статті 137, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено податок на прибуток підприємств у сумі 1 133 587 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 252 914 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0005241402 за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено податок на додану вартість у сумі 2 771 788 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 692 947 грн.

Загальними доводами нереальності всіх господарських операцій, на думку податкового органу, з якими погодився суд апеляційної інстанції, є відсутність інформації з баз даних про наявність складських приміщень, автомобільного транспорту, устаткування та трудових ресурсів контрагентів, які необхідні для здійснення господарської діяльності, порушення контрагентами податкової дисципліни; не підтвердження постачання товарів за ланцюгом постачання, відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості на товар.

Нереальність господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Октобертайм» «Артдесембер», «Рейндей» додатково обґрунтовується посиланнями на розпочаті кримінальні провадження.

Безтоварність операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арматех Буд» доводиться, крім загальних аргументів, посиланням на вирок Печерського районного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року, яким засуджено посадову особу цього підприємства за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції із вказаними контрагентами виникли на підставі договорів поставки товарів (зелень різних видів, салат, овочі) (Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіум», «Октобертайм», «Ідгір Клаб», «Робін Фрут», «Парма-Трейд компані», «Євроукрсітімаркет», «Дрімстрітек», «Промінь-Торг», «Артдесембер», «Варуна Торг», «Рейндей»), а також договору підряду на виконання будівельних робіт (Товариство з обмеженою відповідальністю «Арматех Буд»).

За наслідками здійснення господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Радіум», «Октобертайм», «Ідгір Клаб», «Робін Фрут» Підприємством задекларовано витрат у 2013 році на суму 1 598 654 грн. та у 2014 році на суму 810 856 грн.

У період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2016 року Підприємством на підставі договорів поставок, укладених з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Парма-Трейд компані», «Євроукрсітімаркет», «Дрімстрітек», «Промінь-Торг», «Артдесембер», «Варуна Торг», «Рейндей», «Робін Фрут» понесено витрат на загальну суму 12 470 259 грн. у тому числі за 2015 рік 9 676 907 грн. та за І квартал 2016 року у сумі 2 793 352 грн.

За цей же період податковим органом доводиться завищення платником податків витрат на збут на загальну суму 164 946 грн. за надання логістичних та транспортних послуг, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Октобертайм».

В акті перевірки зазначено, що вказані порушення вплинули на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

21 листопада 2016 року рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №24987/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005251402, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток в частині встановленого перевіркою завищення платником податків витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату за 2015 рік і за І квартал 2016 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати на користь Товариств з обмеженою відповідальністю «Парма-Трейд компані», «Євроукрсітімаркет», «Дрімстрітек», «Промінь-Торг», «Артдесембер», «Варуна Торг», «Рейндей», «Робін Фрут» і у відповідній частині штрафні (фінансові) санкції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року у справі №758/7473/16-к, який набрав законної сили 21 березня 2017 року, визнано винним ОСОБА_3 - посадову особу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейндей» у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205, частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року по справі №754/9447/15-к, який набрав законної сили 14 серпня 2015 року, ОСОБА_4 - посадову особу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артдесембер» визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що, договір поставки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Артдесембер» директором Трипапіним В.А., а не ОСОБА_4 щодо якого існує вирок, цією ж особою підписано і податкові накладні.

Судом першої інстанції встановлено, що товари, придбані за спірними господарськими операціями, у подальшому реалізовувалися позивачем Товариствам з обмеженою відповідальністю "ВІ-ТАЛІЯ", "Метро Кеш Енд Кері Україна" та "Ашан Україна Гіпермаркет".

Оцінка Суду

Склад податкового правопорушення, передбаченого пунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктом 137.16 статті 137, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакціях, що діяла на момент виникнення правовідносин) полягає у неправомірному віднесенні до складу витрат, які враховуються при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, сум не підтверджених відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

За змістом пунктів 198.1, 198.2 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакціях, які діяли на момент виникнення правовідносин) до податкового кредиту, серед іншого, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів/послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Верховний Суд вказує, що витрати для цілей формування податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оцінюючи реальність господарських операцій, судам необхідно висновуватися з комплексного дослідження обставин справи, з врахуванням положень статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) щодо належності, допустимості, достовірності кожного окремого доказу та їх достатності у сукупності на підтвердження обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову з підстав доведення нереальності господарських операцій, висновувався з того, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах.

Податковим органом під час проведення перевірки, не здійснено комплексного дослідження всіх складових господарських операцій, а саме не здійснено належну перевірку первинних документів бухгалтерського та податкового обліку у розрізі кожного контрагента, а наведено тільки загальні посилання на інформацію з баз даних.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з доводами податкового органу, викладеними в акті перевірки, не здійснив оцінки наданим позивачем первинним документам з точки зору відповідності їх вимогам належності та допустимості, не перевірив наявність господарсько-правових відносин позивача з іншими суб'єктами господарювання щодо оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, зберігання матеріальних цінностей, надання послуг або виконання інших робіт.

Посилання на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів є безпідставним. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги.

Відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому, так само як і відсутність сертифікатів якості на товар.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку спірним господарським операціям, не надав оцінку кожному окремому і специфічному доводу позивача, а саме: чому у цій справі не застосовується презумпція правомірності платника податків, чому операції в цілому визнані нереальними, хоча наявні первинні документи податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції не встановлено та не досліджено які саме операції покладено в основу прийняття податкових повідомлень-рішень № 0006731402 та № 0005241402 та чи відповідає розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за цими рішеннями висновкам Державної фіскальної служби України.

Судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам позивача щодо безпідставного збільшення податковим органом сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість за операціями, здійснення витрат за якими підтверджено за наслідками процедури апеляційного адміністративного оскарження.

Щодо оцінки вироків, затверджених на підставі угод у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд погоджується з доводами касаційної скарги позивача, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Судам слід враховувати, що вироком у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, встановлюється об'єктивна сторона складу злочину посадової особи контрагента платника податків. У зв'язку з цим під час судового розгляду необхідно досліджувати у чому саме полягають дії такої особи і чи спрямовані вони на реальне настання наслідків. Істотне значення має й те якою саме особою і у який період підписано первинні документи податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження господарських операцій, за наслідками яких підприємством сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції не здійснив такого комплексного дослідження, хоча констатував нереальність господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Октобертайм», «Артдесембер», «Рейндей».

Суд першої інстанції взагалі не надав оцінки жодному із вироків, хоча вони вступили в законну силу на момент розгляду справи, а обмежився констатацією реальності господарських операцій, що свідчить про неповноту дослідження обставин справи, допущену і судом першої інстанції.

Щодо перевищення ліміту залишку готівки в касах.

Податковим повідомленням-рішенням від 14 вересня 2016 року № 0017041404 за порушення пунктів 2.8, 3.5 Положення № 637 на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з абзацом 2 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 189 822 грн. 06 коп.

Склад правопорушення доводиться податковим органом на підставі того, що встановлено факт видачі коштів з каси підприємства за відомістю на виплату грошей за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року № ВН-000003 на суму 1 127 грн., а також видатковими ордерами від 18 березня 2016 року №8 на загальну суму 68 000 грн. та від 04 березня 2016 року № 5, в яких відсутні підписи одержувачів коштів.

Залишок готівки у касі підприємства на кінець кожного із зазначених днів становив 0 грн. Ліміт залишку готівки в касі Товариством не встановлювався.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи містять копії видаткової відомості та видаткових ордерів, наданих позивачем та податковим органом.

Судом першої інстанції встановлено, що копії, надані відповідачем, не містять підписів одержувачів коштів, проте не завірені в установленому законом порядку. Копії, надані позивачем, містять відповідні підписи одержувачів коштів.

Оцінка Суду

За змістом пункту 2.8 Положення № 637 встановлено заборону для підприємств тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5.8 Положення № 637 якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Норми, закріплені у пункті 3.5 Положення № 637, регламентують порядок здійснення видачі готівки з каси підприємства.

З метою видачі готівки з каси підприємства окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) касир вимагає пред'явлення такою особою паспорта чи документа, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або відомості. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відсутність у видатковому касовому ордері або видатковій відомості на видачу готівки підпису одержувача коштів є порушенням вимог пунктів 3.5 Положення № 637. Відтак, сума готівки за такими видатковими документами має додаватися до залишку готівки в касі в день, у якому їх оформлено, та є понадлімітною.

Абзацом 2 статті 1 Указу № 436/95 передбачено застосування штрафної (фінансової) санкції за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, відхилив твердження позивача про те, що на касових ордерах наявні підписи отримувачів про отримання грошових коштів, оскільки під час проведення відповідачем перевірки дані підписи були відсутні, що підтверджується копіями видаткових касових ордерів, зробленими під час перевірки.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, надав перевагу доказам відповідача, при цьому не вказав якими процесуальними діями підтверджено достовірність доказів відповідача та спростовано достовірність доказів позивача.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до частин першої та другої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Судом апеляційної інстанції не надано оцінки кожному специфічному, доречному та важливому аргументу, що є порушенням не тільки вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, але й невиконанням зобов'язань щодо пункту 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд.

Відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідачем частково не виконаний свій обов'язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов'язання. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано у сторін документів та інформації, яка стала підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2016 року № 0017041404 та № 0005241402, а також від 28 листопада 2016 року № 0006731402.

Згідно з частиною 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 344, 349, частиною 1 статті 352, пунктом 1 частини 2, частини 4 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Інтерпласт» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі № 826/548/17 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2017 року залишити в силі в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року № 1054140303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн.

В іншій частині адміністративну справу № 826/548/17 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер