Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2019 року у справі №815/1085/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2019 року

Київ

справа №815/1085/15

адміністративне провадження №К/9901/8473/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від
06.07.2015 (суддя - Стеценко О. О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 (головуючий суддя - Яковлєв О. В., судді:

Бойко А. В., Танасогло Т. М. ) у справі № 815/1085/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управдом" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управдом" (далі - ТОВ "Управдом") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси) від
12.11.2014 №0003872206 та №0003882206.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Київському районі м. Одеси оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Київському районі м. Одеси посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 135, 139, 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо контрагента позивача, а також вимоги законодавчих норм, первинні документи, надані позивачем складені з порушенням, у зв'язку з чим не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат вартості придбаних послуг. Крім того, позивачем не включено до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1, що свідчить про обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Управдом" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.10.2014 № 3531/22-01/32901991, в якому відображено висновок про порушення позивачем пунктів 44.1,44.2 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту
137.16 статті 137, пунктів 138.2,138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту
139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1. , 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суми податку на додану вартість, що перевірявся, в розмірі 76128,00 грн., та податку на прибуток підприємства в розмірі 184318 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилався те, що позивачем не відображено у складі доходу у звітному періоді суму кредиторської заборгованості, яка залишилась непогашеною станом на 01.10.2011, що призвело до заниження суми доходу по рядку 03 "Інші доходи" декларації в сумі 486942,00 грн. за 2011 рік.

Також, відповідач зазначив, що в ході проведеної перевірки встановлено, що ТОВ "Управдом" включено до складу витрат 2013 року та податкового кредиту витрати та суми податку на додану вартість за наслідками отримання охоронних послуг від ТОВ "Центр-Н" по договорам № 10/13-ФО та № 11/13-ФО від 01.06.2013, первинні документи по яким не дають змоги зробити висновок про зв'язок між фактом придбання даних послуг з власною господарською діяльністю платника податку (в даних документах не визначено місце надання послуг) та по яким встановлено розбіжності в системі "Податковий блок" та щодо контрагента складено акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 72/14-04-22-02/36270940 від 15.05.2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Центр-Н" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Континентмаш" за період з 01.06.2013 по 31.01.2014".

На підставі названого акту перевірки, 12.11.2014 ДПІ у Київському районі м.

Одеси прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0003872206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, в розмірі 202398,00 грн., з яких за основним платежем -184318,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18080,00 грн. ; №0003882206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 114192,00 грн., з яких за основним платежем - 76128,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 38064,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем послуг у спірного контрагента є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю, доводи відповідача щодо невідображення у складі доходу у звітному періоді суму кредиторської заборгованості є необґрунтованими, у зв'язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, 01.06.2013 між ТОВ "Управдом" (Замовник) та ТОВ "Центр-Н" (Охорона) були укладені Договори про надання охоронних послуг № 10/13-ФО та №11/13-ФО, відповідно до умов яких Охорона надає Замовнику послуги з охорони майна замовника, а також майна третіх осіб, переданого замовнику або розміщеного на охоронюваному за договором об'єкті. Відповідно до пп.1.3 вказаних Договорів Охорона в кінці кожного місяця надає Замовнику акт прийому-передачі наданих послуг з охорони об'єкта за минулий місяць, який підписується повноважними представниками сторін.

На підтвердження виконання умов зазначених Договорів позивачем до суду надані акти наданих охоронних послуг за червень-грудень 2013 року, підписані посадовими особами ТОВ "Управдом" та ТОВ "Центр-Н" і скріплені печатками цих підприємств.

Також, на підтвердження фактичного здійснення операцій за вказаними Договорами позивачем надані додатки до них "Дислокація постів і розрахунок вартості охорони об'єкта", в яких визначено найменування об'єктів охорони та їх адреси: АДРЕСА_7; АДРЕСА_4; нежитлове приміщення автостоянки: АДРЕСА_5.

Крім того, на підтвердження майнових прав на зазначені об'єкти, щодо яких ТОВ "Центр-Н" і надавались охоронні послуги, позивачем надані технічні паспорти, свідоцтва про право власності та відповідні витяги з реєстру вказаних прав на нерухоме майно, відповідно до яких об'єкти, розташовані за адресами: АДРЕСА_7 (нежитлові приміщення підвалу), АДРЕСА_4 (нежитлові приміщення паркінгу № 1), АДРЕСА_5 (нежитлові приміщення автостоянки), перебувають у приватній власності ТОВ "Управдом".

На підтвердження бухгалтерського обліку операцій позивача з ТОВ "Центр-Н" останнім до суду надано картки рахунку: 631. Контрагент: ТОВ "Центр-Н".

Замовлення Договори № 10/13-ФО, 11/13-ФО.

ТОВ "Управдом" здійснило оплату отриманих від ТОВ "Центр-Н" послуг за вказаними вище договорами, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками та виписками банку.

До суду надано копії належним чином завірених податкових накладних, отриманих позивачем від постачальника послуг ТОВ "Центр-Н", ліцензію контрагента на надання охоронних послуг.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

ДПІ у Київському районі м. Одеси, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "Управдом" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його постачальник були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Судові інстанції правильно відхилили посилання органу державної фіскальної служби на податкову інформацію щодо ТОВ "Центр-Н" як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, виробничих та трудових ресурсів тощо. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених послуг як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси ПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Іншою підставою для нарахування підприємству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток є та обставина, що позивачем не включено до складу своїх доходів суму заборгованості за договором з ФОП ОСОБА_1 за отримані будівельні роботи по укладеному договору підряду №03/05 від 03.05.2006, у розмірі 486942,00
грн.

За приписами пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України - до складу інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - безнадійна заборгованість це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Статтями 256, 257, 261 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Судами з'ясовано, що 03.05.2006 між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Підрядник) укладено договір підряду №03/05.

За приписами вказаного договору - оплата робіт здійснюється в порядку зазначеному в акцептованих заявках і за окремими угодами сторін.

Згідно заявок на виконання робіт від 14.01.2008, від 23.06.2008, від 21.07.2008, від 18.08.2008, строки оплати робіт встановлено до 30.04.2009,31.08.2009,30.09.2009,30.10.2009.

Додатковою угодою від 30.03.2009, п.2.1 вищевказаного Договору підряду викладено у новій редакції та визначено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються до
31.12.2013.

Судами з'ясовано, що відповідачем не було досліджено початок перебігу строку позовної давності, а висновок відповідача щодо його закінчення є припущеннями посадових осіб податкового органу, які не ґрунтуються на наданих позивачем первинних документів.

При цьому, станом на момент проведення перевірки, трирічний строк за вищевказаними зобов'язаннями у позивача не сплинув (спливає 31.12.2016), а відтак ТОВ "Управдом" у 4 кварталі 2011 року не повинно включати вищевказану заборгованість до складу свого доходу, що вказує на необґрунтованість й іншого податкового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем підтверджено правомірність формування даного обліку належним чином оформленими первинними документами, доводи відповідача щодо невідображення у складі доходу у звітному періоді суму кредиторської заборгованості є необґрунтованими, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 року відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 133, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір за подання касаційної скарги у справі №815/1085/15 у розмірі 5846,40 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок шість гривень 40 коп. ) отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача:

Казначейство України (ЕАП). Код банку отримувача (МФО): 899998. Рахунок отримувача: 31219207026007. Код класифікації доходів бюджету: ~organization1~ "Судовий збір (Верховний Суд, 055)". Символ звітності банку: 207.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна,

Судді Верховного Суду