Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2019 року у справі №825/921/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №825/921/17

адміністративне провадження №К/9901/40075/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року у складі судді Бородавкіної С.В.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року у складі суддів Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.

у справі №825/921/17

за позовом ОСОБА_1

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і вимоги,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2016 року № 465-1301 щодо зарахування земельного податку за 2013-2014 роки за земельну ділянку по АДРЕСА_2, площею 3007 кв.м. на суму 11267,22 грн та № 466-1301 щодо нарахування земельного податку за 2013-2014 роки за земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 11994 кв.м. на суму 60922,32 грн, податкову вимогу від 18 серпня 2016 року №1498-17.

Позов обґрунтовано тим, що нарахування земельного податку, прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та направлення податкової вимоги призводить до порушення статті 61 Конституції України щодо не можливості бути двічі притягненим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки рішенням Прилуцького міськрайонного суду з позивача вже стягнуто упущену вигоду від оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2016 року № 465-1301 та № 466-1301, визнано протиправною та скасовано вимогу від 18 серпня 2016 року № 1498-17, з мотивів їх протиправності.

У жовтні 2017 року відповідачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій податковий орган, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, зокрема, підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269, пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу платник податків посилаючись на її необґрунтованість просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 05 жовтня 2017 року, та витребувано справу № 825/921/17 з Чернігівського окружного адміністративного суду.

16 січня 2018 року справа № 825/921/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справа № 825/921/17 та матеріали касаційного провадження №К/9901/40075/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач є власником нежитлових будівель і споруд за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Від Прилуцької міської ради до податкового органу надійшли акти роботи постійно діючої комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам № 1 та № 2 (з додатками), затверджені рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 14 липня 2015 року № 275, якими позивачу нараховані кошти за фактичне використання вказаних земельних ділянок в сумі 299847,59 грн за період з червня 2012 року по травень 2015 року.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, контролюючим органом винесено у відношенні позивача податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2016 року (з розрахунками) № 465-1301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб в сумі 11267,22 грн за земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_2 (період 2013-2014 роки) та № 466-1301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб в сумі 60922,32 грн за земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 (період 2013-2014 роки).

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, вказані податкові повідомлення-рішення не були отримані позивачем, конверт повернувся з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

07 жовтня 2016 року податковим органом на адресу платника податків направлено податкову вимогу від 18 серпня 2016 року № 1498-17 про необхідність сплати позивачем заборгованості в сумі 72189,54 грн, яке не отримане позивачем, конверт повернувся з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для їх скасування, виходячи з наступного.

Відповідно до підпунктів 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування, відповідно до статті 270 Податкового кодексу України, є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з урахуванням актів роботи постійно діючої комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам № 1 та № 2 (з додатками), затверджених рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 14 липня 2015 року № 275, заступник керівника Прилуцької міської прокуратури в інтересах Прилуцької міської ради звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом про стягнення з позивача неодержаного доходу.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2016 року у справі № 742/1148/16-ц (провадження № 2/742/868/16), зміненим рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 09 лютого 2017 року в частині стягнення судових витрат, з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету м. Прилуки стягнуто упущену вигоду від оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 за період із квітня 2013 року по травень 2015 року в розмірі 223694,69 грн (з урахуванням строків позовної давності), оскільки встановлено використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Позивачем сплачено упущену вигоду від оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, що підтверджується квитанцією від 24 лютого 2017 року № 914377.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позивача вже стягнуто заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, тому земельний податок позивачу не може бути нарахований за ту ж саму земельну ділянку повторно, а отже, податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2016 року № 466-1301 є протиправним.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням від 16 травня 2016 року № 465-1301 позивачу визначено грошове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,3007 га.

Відповідно до листа управління Держгеокадастру у Прилуцькому районі Чернігівської області від 21 вересня 2016 року № 9-28-99.2-2164/72-16 вказана площа є орієнтовною, оскільки межі земельної ділянки за зазначеною адресою не винесені в натурі.

Таким чином, відсутні документи на підтвердження розміру земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2, який є обов'язковим для визначення розрахунку земельного податку чи орендної плати.

Вказана обставина також встановлена рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2016 року у справі № 742/1148/16-ц (провадження № 2/742/868/16), тому, відповідно до положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), не доказується.

З огляду на наведене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2016 № 465-1301.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року

у справі №825/921/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер