ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №822/2332/17

адміністративне провадження №К/9901/36047/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року у складі судді Петричковича А.І.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у складі суддів Драчук Т.О., Загороднюка А.Г., Полотнянка Ю.П.

у справі № 822/2332/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскурівбудмеханізатор»

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

14 серпня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскурівбудмеханізатор" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною бездіяльність податкового органу щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Товариства по податковим деклараціям з податку на додану вартість від 05 квітня 2016 року №9049765298 із заявленою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку сумою 490094 грн, від 14 травня 2016 року №9077703136 із заявленою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку сумою 796320 грн, від 16 червня 2016 року №9100807993 із заявленою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку сумою 243904 грн та зобов'язання відповідача внести електронним повідомленням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про узгоджені суми бюджетного відшкодування по деклараціям за березень та квітень 2016 року (заяви №9049765298 від 05 квітня 2016 року, №9077703136 від 14 травня 2016 року, №9100807993 від 16 червня 2016 року), з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок Товариства в обслуговуючому банку.

31 серпня 2017 року Хмельницький окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, адміністративний позов задовільнив повністю.

У грудні 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти нову постанову, якою відмовити Товариству в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач в касаційній скарзі, пославшись на положення частини третьої пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України та частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), доводить, що судове оскарження по справі 822/2434/16, в якій предметом оскарження є податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, не закінчено, а відтак зобов'язання з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податкового органу не виникло.

Податковий орган в касаційній скарзі серед іншого вказує на не надання судами попередніх інстанцій оцінки тим обставинам, що начальником Головного управління ДФС у Хмельницькій області ініційовано дисциплінарне провадження, в рамках якого призначене службове розслідування щодо посадових осіб, які проводили документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства, та призначено перевірку відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, за результатами проведення якої складено акт від 18 жовтня 2017 року №2289/14-06/39702233, яким встановлене завищення Товариством суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2016 року. Також відповідач зазначає про не надання судами попередніх інстанцій оцінки рішенню №101 від 31 липня 2017 року, за змістом якого платник податку не мав обсягів постачання протягом останніх дванадцяти місяців, що стало підставою для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

13 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та справу №822/2332/17 з Хмельницького окружного адміністративного суду не витребувано.

12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/36047/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

16 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/36047/18 прийняті до провадження, справа №822/2332/17 витребувана з суду першої інстанції.

22 березня 2018 року справа №822/2332/17 надійшла до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року по справі №822/2434/16, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, адміністративний позов Товариства задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 30 листопада 2016 року №0001891401/1408, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 51458,00 грн та №0001881401/1407, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1718144,00 грн., в тому числі на 187826,00 грн. за лютий 2016 року, на 490094,00 грн. за березень 2016 року, 1040224,00 грн. за квітень 2016 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 429537,00 грн.

29 червня 2017 року представником позивача до Головного управління ДФС України подано заяву про внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Листом №10095/10/22-01-12-01-0212 від 28 липня 2017 року Головне управління ДФС у Хмельницькій області повідомило позивача, що Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому направлено касаційну скаргу на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року з клопотанням про зупинення виконання судових рішень, а також про наявність досудового розслідування по кримінальному провадженню за №32016240000000024 від 05 липня 2016 року.

Спірні правовідносини на час їх виникнення врегульовані Податковим кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 «Про затвердження Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» тощо.

За положеннями пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

При вирішенні спірних відносин судами попередніх інстанцій застосовані положення пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, за якими, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Положення цієї норми узгоджуються з пунктом 7 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року N 26.

Відповідно до підпункту ґ пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

За положеннями статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналіз наведених положень зумовлює висновок про те, що з наступного дня після отримання податковим органом судового рішення в адміністративній справі (яке набрало законної сили), за результатами розгляду якої скасоване податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, у контролюючого органу виникає обов'язок внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Суд погоджується з таким висновком, проте вважає передчасним задоволення позовних вимог з огляду на доводи касаційної скарги та долучені до матеріалів справи судом апеляційної інстанції докази, які не оцінені та не досліджені судом при вирішення цієї справи.

Зокрема, суб'єктом, якому законом надано право на бюджетне відшкодування, є платник податків на додану вартість. Долучене до матеріалів справи рішення податкового органу №101 від 31 липня 2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскурівбудмеханізатор», яке існувало на час ухвалення судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій, не досліджено судом, не встановлено обставин щодо його оскарження Товариством в адміністративному та/або судовому порядку, чи є позивач на час звернення до суду та ухвалення судових рішень платником податку на додану вартість, що вказує на не встановлення судами фактичних обставин, що мають значення для справи, яке полягає у не дослідженні зібраних у справі доказів.

Податковим органом під час апеляційного провадження також надано витяг з інформаційної таблиці Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування Товариства (долучений судом апеляційної інстанції до справи), в якому відображено дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, та який залишений поза увагою суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд зауважує, що мета адміністративного судочинства досягається виключно за умови, якщо суд оцінює кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше суди не виконують свої зобов'язання щодо пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, пунктом 1 частини 2, частиною 4 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі № 822/2332/17 скасувати.

Адміністративну справу № 822/2332/17 направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер