Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.02.2019 року у справі №810/3214/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2019 року

Київ

справа №810/3214/18

адміністративне провадження №К/9901/3201/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н. М.,

суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Коцюбинського селищного голови Матюшиної Ольги Володимирівни

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року (головуючий суддя - Щавінський В. Р. )

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року (головуючий суддя - Ісаєнко Ю. А., судді - Мельничук В. П., Земляна Г. В. )

у справі №810/3214/18

за позовом ОСОБА_1

до Коцюбинського селищного голови Матюшиної Ольги Володимирівни

про визнання протиправними дій і скасування рішення.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у червні 2018 року звернувся до суду з позовом до Коцюбинського селищного голови Матюшиної Ольги Володимирівни, в якому просив визнати протиправним і скасувати розпорядження відповідача від 13 червня 2018 року №30 "Про повторне призначення шостої сесії Коцюбинської селищної ради VІІІ скликання".

Позов обґрунтований тим, що оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем після того, як її повноваження як селищного голови були припинені рішенням Коцюбинської селищної ради від 7 березня 2018 року. Позивач вважає, що, оскільки рішення ради про припинення повноважень відповідача судом не скасоване і його дія не зупинена, то у ОСОБА_2 були відсутні повноваження видавати і підписувати оскаржуване розпорядження. ОСОБА_1 також вказує, що внаслідок прийняття цього розпорядження його як депутата Коцюбинської селищної ради звинувачують у пропуску пленарного засідання сесії та можуть достроково припинити його повноваження, якщо не буде доведена протиправність вказаного розпорядження, тобто порушені права, свободи та законні інтереси позивача.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року, позов задоволено частково: визнано протиправним розпорядження Коцюбинського селищного голови Матюшиної О. В. від 13 червня 2018 року №30 "Про повторне призначення шостої сесії Коцюбинської селищної ради VIII скликання". В решті позовних вимог відмовлено.

Ці судові рішення мотивовані тим, що у відповідача були відсутні повноваження на скликання сесії Коцюбинської селищної ради оскаржуваним розпорядженням, оскільки, починаючи з 7 березня 2018 року її повноваження як селищного голови достроково припинені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року і передати справу на новий розгляд.

Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, а саме:

- пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), що полягає у тому, що суд першої інстанції, встановивши факт припинення повноважень відповідача - суб'єкта владних повноважень, протиправно відкрив провадження у справі, а тому суди повинні були його закрити.

На думку відповідача, припинення її повноважень як селищного голови має наслідком те, що спір не є публічно-правовим, а тому адміністративні суди не могли його розглядати;

- частини 4 статті 262 КАС України, оскільки суд першої інстанції не вирішив клопотання про відкладення розгляду справи і розглянув її без участі відповідача, чим порушив принципи змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин справи;

- частини 1 статті 313 КАС України, яке виявилось у тому, що суд апеляційної інстанції проігнорував клопотання ОСОБА_2 про перенесення судового засідання, що відбулося 4 грудня 2018 року і прийняв судове рішення у цій справі з порушенням принципу змагальності.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами встановлено, що 7 березня 2018 року на сесії Коцюбинської селищної ради у встановленому законом порядку шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 загального складу Коцюбинської селищної ради було прийнято рішення №1-2-VIII "Про дострокове припинення повноважень Коцюбинського селищного голови ОСОБА_2", а також рішення №2-2-VІІІ і №3-2-VІІІ про доручення секретарю Коцюбинської селищної ради Єременку Миколі Олександровичу тимчасово виконувати повноваження Коцюбинського селищного голови, отримати від ОСОБА_2 печатку, ключі від приміщень та документи Коцюбинської селищної ради за актом приймання-передачі.

Рішення Коцюбинської селищної ради №1-2-VІІІ "Про дострокове припинення повноважень Коцюбинського селищного голови ОСОБА_2" від 7 березня 2018 року на час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанції в судовому порядку незаконним не визнано, не скасовано і його дія судом не зупинена.

Так, Київський окружний адміністративний суд ухвалами від 14 березня 2018 року у справі №810/1125/18 і від 23 березня 2018 року у справі №810/1327/18 відмовив у задоволені заяв ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення №1-2-VIII від 7 березня 2018 року та поновлення її повноважень як Коцюбинського селищного голови.

Відповідачем 13 червня 2018 року прийнято розпорядження №30 "Про повторне призначення шостої сесії Коцюбинської селищної ради VIII скликання", яке оприлюднено на офіційному сайті Коцюбинської селищної ради "ksr. gov. ua".

Не погодившись з цим розпорядженням, позивач оскаржив його до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - "Закон") повноваження селищного голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади з підстав, зазначених в абзаці першому частини другої цієї статті, - з дня прийняття відповідною радою рішення про дострокове припинення повноважень.

Частиною четвертою статті 46 Закону передбачено, що наступні сесії сільської, селищної, міської ради скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою.

Положеннями частини третьої статті 24 Закону визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі;

5) обов'язковість судового рішення;

6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом;

8) розумність строків розгляду справи судом;

9) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно з частиною 3 статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Пунктом 2 частини 2 статті 205 КАС України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого Пунктом 2 частини 2 статті 205 КАС України строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі ж повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки, суд розглядає справу за його відсутності (пункт 2 частини 3 статті 205 КАС України).

Крім того, цією ж частиною статті 205 КАС України передбачено, що у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Статтею 311 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 1 статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У касаційній скарзі відповідач вказує, що після припинення її повноважень рішенням Коцюбинської селищної ради від 7 березня 2018 року ОСОБА_2 вже не була посадовою особою органу місцевого самоврядування, а тому спір, який розглянутий судами, не є публічно-правовим.

Водночас, обґрунтовуючи порушення судами норм процесуального права, скаржник посилається, зокрема, на порушення вимог частини 2 статті 2, пунктів 1, 7 частини 1 статті 3, частини 1 статті 17 КАС України. Однак, співставивши зміст вказаних норм з відповідними обґрунтуваннями відповідача, Верховний Суд зауважує, що скаржник посилається на ті норми КАС України, які втратили чинність 15 грудня 2017 року у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року 2147-VIII, яким КАС України викладено у новій редакції.

Натомість рішення суду першої інстанції було прийняте 17 серпня 2018 року, а постанова апеляційного суду ухвалена 22 грудня 2018 року, тобто після того, як КАС України було викладено у новій редакції, яка застосовується з 15 грудня 2017 року і яку суди правомірно застосували.

Відтак посилання скаржника на порушення судами частини 2 статті 2, пунктів 1, 7 частини 1 статті 3, частини 1 статті 17 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, Верховний Суд вважає безпідставними.

Разом з тим, надаючи оцінку доводам відповідача про те, що розглянутий судами спір не є публічно-правовим, потрібно зазначити таке.

Чинний КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів.

Як визначено в статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Наведене підтверджується положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Беручи до уваги доводи сторін і мотиви, якими керувалися суди, спір у цій справі виник через прийняття 13 червня 2018 року ОСОБА_2 розпорядження про повторне призначення сесії селищної ради. Це розпорядження підписане нею як Коцюбинським селищним головою і скріплене печаткою Коцюбинської селищної ради.

Повноваження селищного голови на скликання сесій ради і видання розпоряджень у межах його повноважень передбачені пунктами 8, 20 частини 4 статті 42, частиною 4 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Тобто, видаючи оскаржуване розпорядження, відповідач реалізувала публічно-владні управлінські функції на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на яку посилалася, приймаючи оскаржуване розпорядження.

Незважаючи на те, що повноваження Матюшиної О. В. були достроково припинені рішенням Коцюбинської селищної ради від 7 березня 2018 №1-2-VІІІ, зі змісту оскаржуваного розпорядження випливає, що, підписуючи його як Коцюбинський селищний голова, вона намагалася їх виконувати й надалі.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що, приймаючи оскаржуване розпорядження, відповідач діяла як суб'єкт владних повноважень, виконуючи публічно-владні управлінські функції селищного голови.

Захист прав та інтересів особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, якщо ці порушення виявляються, зокрема, у перевищенні повноважень чи порушенні посадовою особою органу місцевого самоврядування вимог чинного законодавства, в тому числі вимог стосовно дострокового припинення повноважень, є завданням адміністративного судочинства.

Отже, суди не порушили норм процесуального права, розглянувши цей спір за правилами адміністративного судочинства, а тому Верховний Суд ці доводи скаржника відхиляє.

Водночас у світлі аргументів відповідача щодо характеру цього спору колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу судів на практику Верховного Суду, висловлену у його постановах від 8 листопада 2019 року у справі №157/1231/15-а і від 7 лютого 2019 року у справі №44/1883/15-а.

Стосовно інших посилань скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо забезпечення її участі в судовому розгляді, необхідно зазначити таке.

У касаційній скарзі відповідач вказує на порушення судом першої інстанції частини 4 статті 262 КАС України.

Так, частиною 4 статті 262 КАС України визначено, що перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

ОСОБА_2 вказує на те, що всупереч зазначеної норми, суд першої інстанції не вирішив клопотання про відкладення розгляду справи і розглянув її без участі відповідача.

З матеріалів справи випливає, що ухвалою від 2 липня 2018 року Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 24 липня 2018 року.

23 липня 2018 року до суду надійшло клопотання відповідача, в якому вона просила перенести слухання справи на іншу дату після 10 серпня 2018 року у зв'язку з перебуванням на санаторно-курортному лікуванні.

Судове засідання, що було призначене на 24 липня 2018 року не відбулося, причини чого з матеріалів справи встановити неможливо.

Однак наступне засідання відбулося 17 серпня 2018 року, про яке відповідач була повідомлена належним чином (а. с. 34,36). У день засідання відповідач подала клопотання про його перенесення, у зв'язку з перебуванням Матюшиної О. В. на реабілітаційному лікуванні.

Згідно протоколу судового засідання, що відбулося 17 серпня 2018 року, головуючий суддя оголосив клопотання відповідача про перенесення розгляду та, заслухавши думку позивача, який проти цього клопотання заперечував, ухвалив продовжити розгляд справи без участі позивача. Однак, враховуючи те, що в цьому засіданні після вирішення вказаного клопотання представник позивача Стогов В. С. виступав зі вступним словом та надавав пояснення, залу судового засідання не залишав, Верховний Суд вважає, що у протоколі судового засідання була допущена описка (розглядаючи клопотання відповідача, суд вирішив продовжувати розгляд справи саме без його участі, а не без участі позивача), що підтверджується змістом цього протоколу.

Відтак, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд не вирішив її клопотання про перенесення розгляду справи, оскільки вважає, що це клопотання суд розглянув, однак не задовольнив його.

Крім того, суд касаційної інстанції враховує те, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про судові засідання суду першої інстанції, призначені на 24 липня і 17 серпня 2018 року. Також Верховний Суд враховує, що після її першої неявки судове засідання не відбулося, а тому в наступному засіданні Київський окружний адміністративний суд, керуючись пунктом 2 частини 3 статті 205 КАС України, правомірно застосував наслідки повторної неявки відповідача, які передбачені пунктом 2 абзацу 1 і абзацом 2 частини 3 статті 205 КАС України (розглянув справу за відсутності відповідача).

Одночасно суд касаційної інстанції зауважує, що у своїх клопотаннях відповідач просила перенести судові засідання з підстав неможливості взяти у них особисту участь і не пов'язувала відповідні клопотання з обставинами, які передбачені частиною 4 статті 262 КАС України, зокрема з необхідністю надання їй додаткового часу для подачі заперечень.

Викладене дає підстави для висновку, що суд першої інстанції не допустив порушення частини 4 статті 262 КАС України, а також принципів змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин справи, на які вказує скаржник.

Разом з тим, відповідач у касаційній скарзі зазначає про порушення судом апеляційної інстанції вимог частини 1 статті 313 КАС України, яке виявилось у тому, що цей суд проігнорував її клопотання про перенесення судового засідання, що відбулося 4 грудня 2018 року і розглянув справу за відсутності відповідача.

Так, ухвалою від 12 листопада 2018 року Шостий апеляційний адміністративний суд призначив справу до розгляду на 4 грудня 2018 року о 15:00 год.

Зі змісту повідомлення про вручення відповідачу повістки на це засідання, ОСОБА_2 отримала її 5 грудня 2018 року (а. с. 70), тобто після тієї дати, на яку було призначене засідання.

Разом з тим, 4 грудня 2018 року о 10:39 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача, в якому вона просила перенести судове засідання у зв'язку з проведенням невідкладних слідчих дій працівниками поліції та неможливістю прибути в це засідання на 15:00 год. Також у цьому клопотанні гарантувала явку в наступне судове засідання.

Тобто, не дивлячись на те, що відповідач отримала повістку після дати засідання, що було призначене на 4 грудня 2018 року, їй було відомо про це засідання.

Проте, це не свідчить про виконання судом обов'язку щодо належного повідомлення відповідача.

Стосовно цього Верховний Суд зауважує, що суди повинні чітко дотримуватися вимог процесуального закону, який зобов'язує (частина 3 статті 126 КАС України) вручати судові повістки завчасно, тобто з таким розрахунком, щоб учасники процесу мали реальну можливість з'явитися до суду.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №821/194/18.

Одночасно Верховний Суд акцентує увагу на такому.

Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності, що випливає з порушення ним вимог частини 1 статті 313 КАС України.

Частина 1 статті 313 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

З матеріалів справи випливає, що розглядаючи справу 22 грудня 2018 року, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на відсутність у її матеріалах повісток і будь-яких відомостей щодо повідомлення сторін про це судове засідання.

Законодавцем передбачено право учасників справи, зокрема, на участь у судових засіданнях, що в свою чергу відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях. Засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права.

Так, у справі "Надточій проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін - це один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Матеріалами справи підтверджується, що суд апеляційної інстанції не міг не знати про відсутність у матеріалах справи судових повісток про виклик на судове засідання, що відбулось 22 грудня 2018 року, як і будь-якої інформації щодо повідомлення сторін про це засідання у порядку, визначеному процесуальним законом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції всупереч частини 1 статті 313 КАС України розглянув справу за відсутності сторін, зокрема відповідача, який не повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, що відбувся 22 грудня 2018 року, у суду апеляційної інстанції не було законних підстав для розгляду справи без участі відповідача.

До того ж колегія суддів зауважує, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи викладене, а також враховуючи наявність передбаченої законодавцем процесуальної можливості суду апеляційної інстанції (частина 1 статті 313 КАС України) відкласти розгляд справи та повідомити учасників справи про дату судового розгляду належним чином, Верховний Суд вважає, що допущене апеляційним судом порушення є серйозним і піддає сумніву справедливість судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №815/3998/16.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини 3 , частини 4 статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Розглянувши доводи касаційної скарги відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до порушення гарантованих та передбачених процесуальних законодавством прав скаржника.

Встановлені Верховним Судом порушення процесуального права, які допустив апеляційний суд, свідчать про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

Під час розгляду цієї справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного і повного дослідження та вивчення всіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, зокрема виконати обов'язок щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час і місце судового розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Коцюбинського селищного голови Матюшиної Ольги Володимирівни задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року скасувати.

Справу №810/3214/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коцюбинського селищного голови Матюшиної Ольги Володимирівни про визнання протиправними дій і скасування рішення направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена................................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду