Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2019 року у справі №826/7672/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 826/7672/16

адміністративне провадження № К/9901/3254/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/7672/16

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольміра" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м.

Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя П. О.

Григорович) від 30 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Я. М. Собків, Ю. А. Ісаєнко, В.

В. Файдюк) від 26 грудня 2018 року,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольміра" (далі - ТОВ "Ольміра", товариство/підприємство, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач, скаржник, контролюючий/податковий орган), у якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2016:

- № 1582615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" всього в сумі 721 914 грн., в т. ч. за основним платежем в сумі 481 276 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 240 638
грн. ;

- № 1592615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" всього в сумі 630 330 грн, в т. ч. за основним платежем в сумі 630 330 грн.,

- № 1602615141, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в розмірі 219 090 грн. за листопад 2015 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що, в свою чергу, підтверджується належним чином оформленою первинною документацією.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2016 року № 1582615141, № 1592615141, № 1602615141, складені Головним управлінням ДФС у м. Києві.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 28 січня 2019 року Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року, і ухвалити нову постанову, якою відмовити ТОВ "Ольміра" в задоволенні позову.

5.28 січня 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В. ).

6. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року прийнято до розгляду касаційну скаргу відповідача, відкрито по ній касаційне провадження, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7.25 лютого 2019 року до Верховного Суду від ТОВ "Ольміра" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

8. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2325/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з поданням заяви про відставку".

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 68/26-15-14-01-04/ НОМЕР_1 від 21 квітня 2016 року, яким встановлено позивачем порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1.198.2.198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 630 330,00 грн. ; завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2015 року на 219 090,00 грн. та занижено ПДВ за листопад 2015 року на 481 276,00
грн.

12. Вказані висновки відповідача обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій позивача із ТОВ "Тренд Консалт" та ТОВ "Бакто Груп", за наслідками яких позивач відобразив показники податкової звітності з податку на прибуток за 2015 рік та ПДВ за листопад 2015 року.

13. Висновки контролюючого органу в частині ТОВ "Тренд Консалт" обґрунтовані тим, що:

1) договір №б/н від 02 листопада 2015 року транспортного експедирування підписаний від імені директора ТОВ "Тренд Консалт" ОСОБА_5, яка відповідно до даних ЄДР вказана особа значиться директором ТОВ "Тренд Консалт" лише з 10 листопада 2015 року;

2) банківський рахунок ТОВ "Тренд Консалт", що вказаний у договорі, відкрито 30 листопада 2015 року, тоді як договір підписано 02 листопада 2015 року;

3) в ТТН за вказаним договором транспортного експедирування зазначено відправником позивача - ТОВ "Ольміра", а в актах виконаних робіт за даним договором зазначено іншу особу - ТОВ "Поділляпромпостач";

4) до перевірки надано дві ТТН з номером №2311/3 від 23 листопада 2015 року та дві ТТН з №11126 від 19 листопада 2015 року, проте із зазначенням різних адрес доставки та різної кількості вантажу;

5) в ТТН відсутні час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, відсутній підпис особи, відповідальної за навантажувально-розвантажувальні операції;

6) у ТОВ "Тренд Консалт" відсутні необхідні виробничо-трудові ресурси для провадження господарської діяльності;

7) відповідно до пояснень директора ТОВ "Квітневе" (контрагент ТОВ "Тренд Консалт", з якою позивач у взаємовідносини не вступав), останній не має жодного відношення до діяльності товариства, внаслідок чого ТОВ "Тренд Консалт" по взаємовідносинам з ТОВ "Квітневе" є вигодонабувачем;

8) в окремих актах виконаних робіт від ТОВ "Ольміра" не зазначено посаду особи, яка їх підписувала.

14. У частині ТОВ "Бакто Груп", контролюючий орган посилається на те, що:

1. У договорах про надання послуг № 10 від 01 жовтня 2015 року та № б/н від 01 жовтня 2015 року зазначено банківський рахунок ТОВ "Бакто Груп", який відкрито 02 жовтня 2015 року;

2. В окремих актах виконаних робіт зі сторони ТОВ "Ольміра" не зазначено особу, яка їх підписала;

3. У звітах про дослідження ринку не вказано особу, яка проводила таке дослідження, дати та місця складання, назви підприємства від імені якого складені звіти, відсутні підписи та реквізити виконавця, що не дає змоги ідентифікувати ТОВ "Бакто Груп", як виконавця послуг з дослідження ринку;

4. Позивачем не надано належних документів, що підтверджують надання ТОВ "Бакто Груп" юридичних та експедиційних послуг;

5. Директор ТОВ "Бакто Груп" ОСОБА_4 надала пояснення співробітнику ОУ ДПІ у Печерському районі про свою непричетність до діяльності вказаного товариства, внаслідок чого відкрито кримінальне провадження щодо факту фіктивного підприємництва ТОВ "Бакто Груп";

6. Відповідно до пояснень директора ТОВ "Сільгосппостач Україна" ОСОБА_2 та директора ТОВ "Квітневе" ОСОБА_3 (контрагенти ТОВ "Бакто Груп", з якими позивач у взаємовідносини не вступав), останні не мають жодного відношення до діяльності очолюваних ними товариств, внаслідок чого ТОВ "Бакто Груп" по взаємовідносинам з ТОВ "Сільгосппостач Україна" і ТОВ "Квітневе" є вигодо набувачем.

15. На підставі вказаного акту, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2016 року: № 1582615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" всього в сумі 721 914 грн., в т. ч. за основним платежем в сумі 481276 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 240 638
грн. ; № 1592615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" всього в сумі 630 330 грн, в т. ч. за основним платежем в сумі 630 330 грн., № 1602615141, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в розмірі 219 090 грн. за листопад 2015 року.

16. Судами також встановлено, що 02 листопада 2015 між позивачем (Клієнт) та ТОВ "Тренд Консалт ", ТОВ "Бакто Груп" (Експедитори) укладено однотипні договори транспортного експедирування, відповідно до умов яких Експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок Клієнта забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу Клієнта автомобільним транспортом в межах України.

17. На виконання даних договорів надано до матеріалів справи належним чином завіреними копіями актів наданих послуг (а. с.65-67,85-87 том 1); актів по наданню транспортно-експедиційних послуг (а. с.74-84 том 1); товарно-транспортних накладних (а. с.88-131 том 1), рознарядок на поставку м'яса, в яких зазначені назви та адреси виправних установ, а також об'єм поставки продуктів по кожній установі.

18. Крім того, між позивачем (Замовник) і ТОВ "Бакто Груп" (Виконавець) укладено два однотипні за змістом договори № 10 від 01 жовтня 2015 року та № Б/Н від 01 жовтня 2015 року, відповідно до яких виконавець зобов'язався за завданням замовника: провести роботи з дослідження ринку збуту/придбання певної групи товарів, які є предметом збуту замовника; підготувати пропозиції конкурсних торгів на закупівлю таких товарів; надати супутні юридичні послуги.

19. Як свідчать надані до перевірки та до матеріалів справи документи, спірні показники податкової звітності були сформовані позивачем на підставі договору від 01 жовтня 2015 року № б/н.

20. За умовами цього договору виконавець зобов'язаний був підготувати для позивача документацію для участі у процедурах закупівлі, а також провести аналіз ринку харчових продуктів (аналіз ринку м'ясних консервів України, борошна, рослинної олії 2015 року). За наслідками виконання вказаного договору та поставки позивачу маркетингових послуг та послуг із підготовки тендерної документації, були складені відповідні звіти та складені акти наданих послуг.

Копії цих актів та звітів додані до матеріалів справи.

21. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що факт реальності господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується належними бухгалтерськими та податковими документами. Первинні документи, які оформлялись по господарським операціях позивача з його контрагентами, відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - ~law33~), та відповідність витрат позивача на оплату отриманих послуг основному виду його діяльності, а отже і цілям його господарської діяльності.

23. Оцінюючи посилання відповідача на неточності у складених між позивачем та вказаними постачальниками документами (договір із ТОВ "Тренд Консалт", ТТН, актах наданих послуг), суди встановивши, що їх причиною були технічні помилки (описки) та певні особливості переговорного процесу при утвердженні умов договору (необхідність часу їх затвердження), дійшли висновку про те, що певні суто технічні неточності та описки не можуть свідчить на користь відсутності фактичного виконання господарських операцій позивача із його постачальниками.

24. При цьому суди зауважили, що відсутність певних реквізитів у документах, на підставі яких платник податків здійснив зміни у власному податковому обліку, або складання таких документів з певними порушеннями, які не призводять до неможливості ідентифікації осіб, які приймали участь у господарській операції, та/або ідентифікації змісту та обсягу господарської операції, не призводять до втрати такими документами значення доказу правомірності здійснення змін у податковому обліку, якщо інші докази свідчать про фактичне виконання такої господарської операції.

25. Крім того, посилання відповідача на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2016 року № 673/736/16-к, яким ОСОБА_3 (засновник ТОВ "Квітневе") визнано винуватою за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги, оскільки вказане товариство не було постачальником позивача, а факти господарських операцій постачальника позивача із своїми контрагентами, які можуть зокрема і мати певні ознаки фіктивності, або засновники або керівники яких засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, не можуть впливати на право позивача як платника податків здійснювати зміни у власному податковому обліку. Такий висновок відповідає принципу індивідуальності фінансової відповідальності платника податків.

26. Також судами попередніх інстанцій відхилено посилання контролюючого органу на пояснення керівника ТОВ "Бакто Груп" ОСОБА_4, наданих У ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, зазначивши, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною 2 статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

28. В доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не були враховані доводи контролюючого органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентами.

29. Зокрема скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень безпідставно не були враховані вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2016 року № 673/736/16-к, яким ОСОБА_3 (засновник ТОВ "Квітневе") визнано винуватою за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, а також пояснення керівника ТОВ "Бакто Груп" ОСОБА_4, яка заперечувала свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Бакто Груп".

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law34~, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності ~law35~ і розгляд їх не закінчено до набрання чинності ~law36~, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності ~law37~. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

31. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з такого.

32. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

33. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

34. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 ПК України).

35. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

36. Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України з урахуванням положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (пункт
135.1 статті 135 ПК України).

37. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

38. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").

39. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Пункт 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

40. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

41. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 ПК України.

42. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

43. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає ~law38~.

44. За визначенням ~law39~ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

45. Відповідно до ~law40~ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

46. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

47. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту та складу витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

48. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження реальності виконання умов спірних договорів позивачем надано копій: договорів, укладених позивачем із ТОВ "Тренд Консалт ", ТОВ "Бакто Груп"; актів наданих послуг, платіжних доручень, рознарядок на поставку м'яса, в яких зазначені назви та адреси виправних установ, а також об'єм поставки продуктів по кожній установі; звіти про здійснені ТОВ "Бакто Груп" дослідження ринків продуктів харчування; звітів про підготовлену тендерну документацію для участі у закупівлях; завдання про підготовку документації до договору про надання послуг від 01 жовтня 2015 року із ТОВ "Бакто Груп", актів приймання передачі документації

49. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ "Ольміра" по господарських відносинах з ТОВ "Бакто Груп" та ТОВ "Тренд Консалт", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вони є належними письмовими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій з вказаними контрагентами.

50. На підставі зазначених обставин, невстановлення доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявність недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.

51. Скаржник, у продовж судового розгляду наголошував на неточності та недоліки у оформленні первинних документів, про те суди попередніх інстанцій обмежились лише на тому, що певні суто технічні неточності та описки не можуть, а також відсутність певних реквізитів у документах, на підставі яких платник податків здійснив зміни у власному податковому обліку, або складання таких документів з певними порушеннями, які не призводять до неможливості ідентифікації осіб, які приймали участь у господарській операції, та/або ідентифікації змісту та обсягу господарської операції, не свідчить на користь відсутності фактичного виконання господарських операцій позивача із його постачальниками та не призводять до втрати такими документами значення доказу правомірності здійснення змін у податковому обліку, якщо інші докази свідчать про фактичне виконання такої господарської операції

52. Втім, колегія суддів наголошує, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Так, дійсно, ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні відсутність деяких документів чи недоліки в товарно-транспортних накладних при оформленні операцій з постачання товару самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу, сформованої за наслідками податкової перевірки платника податку.

53. Висновки судів попередніх інстанцій в частині здійснення аналізу окремих доводів податкового органу в цілому є такими, що відповідають релевантній практиці Верховного Суду у спорах за подібних правовідносин, втім, колегія суддів наголошує, що остаточний висновок щодо реальності/нереальності спірних господарських операцій, має бути зроблений за наслідками аналізу усіх наявних у справі доказів і матеріалів в їх системній сукупності та взаємозв'язку зі змістом укладених правочинів.

54. Колегія суддів вважає формальним підхід судів попередніх інстанцій до перевірки зв'язку між складеними первинними документами та реально вчиненими господарськими операціями між суб'єктами господарювання, про яких йде мова в розрізі спірних правовідносин. При цьому повнота встановлення усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, є обов'язковою складовою судового процесу, й має бути дотримана судами у будь-якому спорі.

55. Окрім того, відповідач у ході судового розгляду посилався на те, що діяльність контрагента позивача має ознаки фіктивності і свої доводи обґрунтовував тим, що діяльності ТОВ "Бакто Груп" зареєстровано на підставних осіб, зокрема ОСОБА_4, який згідно наданих ним пояснень повідомив про відсутність свого відношення до діяльності вказаного підприємства, на підтвердження чого до матеріалів справи залучені копії відповідних пояснень.

56. При цьому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що порушення кримінальних справ та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів в межах таких кримінальних справ, не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом.

57. Так, колегія суддів погоджується із тим, що сам факт порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Бакто Груп" не вказує на наявність обставин, які підтверджують відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що всі первинні документи, прийнятих до обліку з цим контрагентом, зазначене прізвище його директора.

58. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №826/7047/13-а.

59. При цьому, Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

60. Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа № 21-4781а15), від 22 березня 2016 року (справа № 21-170а16), від 22 березня 2016 року (справа № 21-2927а15), від 29 березня 2016 року (справа № 21-5315а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3270а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3635а15), від 19 квітня 2016 року (справа № 21-4985а15), від 26 квітня 2016 року (справа № 21-4976а15), від 24 травня 2016 року (справа № 21-5332), від 14 червня 2016 року (справа № 21-1318а16).

61. Водночас, Верховний Суд у постановах від 03 березня 2020 року (справа № 520/3580/19), від 18 грудня 2019 року (справа № 826/10951/18) зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

62. Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

63. Проте, суди попередніх інстанцій вказаним доводам правової оцінки взагалі не надали, відповідно не з'ясували результатів порушеного кримінального провадження, не перевірили, чи стосується воно господарської діяльності позивача у даній справі, залишили поза увагою необхідність надати правову оцінку результатам його розгляду в сукупності з іншими доказами, а також у відповідності до вимог частини 6 статті 78 КАС України.

64. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи даний спір у цій частині, жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, та наявності в них обов'язкових реквізитів, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не зробили, а лише, перелічивши їх, обмежилися висновками про їх наявність.

65. З метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з ТОВ "Бакто Груп".

66. Повідомлені контролюючим органом фактичні обставини не можуть бути залишеними поза належною увагою та без дослідження судами попередніх інстанцій, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.

67. Вимоги частини 4 статті 9 КАС України зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

68. За змістом частин 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

69. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

70. За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

71. Частиною 4 статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

72. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з'ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

73. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити фактичне вчинення господарських операцій з виконання спірних договорів в розрізі кожного контрагента окремо, встановити, за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності щодо кожного контрагента окремо та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 826/7672/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов