ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 826/5998/16

адміністративне провадження № К/9901/17004/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука М. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2017 року (суддя Добрянська Я. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року (колегія суддів: Лічевецький І. О., Мельничук В. П., Мацедонська В. Е.) у справі №826/5998/16 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк", третя особа - Національний банк України, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛ:

В квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Білої Ірини Володимирівни (надалі за текстом - "Уповноважена особа") та зобов'язати виключити її з переліку вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі за текстом - "Фонд")

- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про позивача, як вкладника публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (надалі за текстом - "ПАТ "Укрінбанк"), якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору від 27.10.2015 року № 10-1395370 за рахунок Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами при прийнятті постанови не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішеннях суду, не відповідають обставинам справи. Вказує, що відповідачем було протиправно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з посиланням на те, що позивач працювала керівником територіального відокремленого підрозділу безбалансового відділення в м. Біла Церква, не врахували, що ОСОБА_1 не здійснювала ніякого впливу на політику банку, не відповідає ознакам пов'язаних осіб.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.08.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що у період з 09 грудня 2013 року по 04 грудня 2015 року ОСОБА_1 працювала у ПАТ "Укрінбанк" на посаді керуючого Білоцерківським відділенням.

27 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрінбанк" було укладено договір банківського вкладу № 10-1395379 за наслідками переукладання договору банківського вкладу № 10-1227524 від 09.01.2014, договору банківського вкладу №10-1249556 від 22.04.2014, договору банківського вкладу № 10-2346013 від
28.05.2015.

Відповідно до меморіального ордеру № 12642143 від 27.10.2015 на рахунок банку було зараховано 8 000 доларів США.

24 грудня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову за № 934 "Про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних".

На підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 239 від 24 грудня 2015 року, яким запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "Укрінбанк" на період з 25.12.2015 року по
24.03.2016 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Укрінбанк" - Білу І. В.

22 березня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від
22.03.2016 року за № 385 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Укрінбанк".

12 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженої особи із заявою про включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Укрінбанк".

Листом від 16.03.2016 № 2516/0/2.16 надано відповідь, що в Уповноваженої особи відсутній обов'язок щодо включення ОСОБА_1 до вказаного вище переліку вкладників, адже позивач є особою, пов'язаною із банком, так як працювала керівником територіального відокремленого підрозділу - безбалансового відділення в м. Біла Церква.

Не погоджуючись з відмовою, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходив з того, що відповідачем не надано жодного доказу та не доведено з посиланням на належні та допустимі докази, що позивач підпадає під визначення пов'язаної особи в розумінні статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Однак судовими рішеннями у справі №826/1162/16 визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України № 934 від 24.12.2015 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк" до категорії неплатоспроможних", визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УкрІнБанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Отже, правові підстави за яких повноваження по управлінню банком переходять до уповноваженої особи Фонду та обов'язок на включення вкладника до відповідного переліку станом на момент розгляду справи в суді - відсутні.

Апеляційний суд зазначив, що в розумінні ~law3~ "Про банки і банківську діяльність" позивач, будучи керівником відділення, є пов'язаною з банком особою, а тому на її вклад не поширюється дія Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати ним відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, ~law5~.

Відповідно до ~law6~ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.

Згідно з положеннями ~law7~ уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law8~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр ", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ~law9~.

Отже, ~law10~ пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10
грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

~law11~ визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, з'ясуванню, насамперед, підлягають обставини справи стосовно належності позивача до категорії пов'язаних із банком осіб, у розумінні ~law12~, а також поширення цієї правової норми на відносини між сторонами з приводу відшкодування Фондом коштів, розміщених позивачем на рахунках.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 24 грудня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову за № 934 "Про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних", рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24 грудня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "Укрінбанк" на період з
25.12.2015 по 24.03.2016.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 26 Закону 4452 (в редакції, чинній на день введення тимчасової адміністрації) фонд не відшкодовує кошти: розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення).

Відповідно до пунктів 3 та 7 частини 1 статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент віднесення банку до категорії неплатоспроможних) пов'язаними з банком особами є, зокрема, керівники банку; асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини (у тому числі керівників банку).

У свою чергу, частиною 1 статті 42 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Відтак, суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в силу наведених законодавчих приписів ОСОБА_1, як керівник Білоцерківського відділення ПАТ "Укрінбанк" є пов'язаною з банком особою.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що до 12.08.2015 чинною була інша редакція ~law16~. Зокрема, положеннями пункту 4 частини четвертої цієї статті (у редакції, чинній на момент укладення договорів) передбачалось, що Фонд не відшкодовує кошти розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік.

Тобто на момент укладення договорів до 12.08.2015 і розміщення на відкритих відповідно до них рахунках на позивача не поширювались обмеження щодо відшкодування коштів за вкладом за рахунок ФГВФО, визначених ~law17~, тобто позивач мав "легітимні очікування" стосовно поширення гарантій ФГВФО на вклад, розміщений у банку.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що, за загальним правилом, особа не може бути позбавлена права власності і права на вклад внаслідок внесення змін до закону. Разом з тим гарантії цього права, у тому числі обов'язок держави нести додаткову відповідальність через систему гарантування вкладів фізичних осіб, можуть зазнавати змін шляхом прийняття відповідних законів. При цьому, використання особою такої гарантії пов'язане із моментом, коли особа виявила реальний намір використати відповідну гарантію, тобто реалізація волевиявлення особи у встановленій формі та встановленому порядку. У подальшому, зміна закону за загальним правилом не може впливати на обсяг гарантій, якими особа виявила намір скористатися.

16 липня 2015 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку", який набув чинності з 12 серпня 2015 року. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку", зокрема, було внесено зміни до ~law20~, відповідно до яких пункт 4 частини другої викладено у новій редакції.

Вирішуючи питання про те, яка редакція ~law21~ має бути застосована до спірних правовідносин (які тривають у часі), колегія суддів враховує, що особливістю провадження в адміністративних справах є те, що за загальним правилом спір вирішується шляхом оцінювання правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у певний момент часу (момент прийняття рішення або вчинення дії за зверненням суб'єкта приватного права; момент неприйняття рішення (нездійснення дії), коли існував відповідний обов'язок щодо його прийняття (здійснення дії). При цьому, зміна законодавчого регулювання відповідних обов'язків суб'єкта владних повноважень у майбутньому, як правило, не впливає на оцінку судом правомірності його дій, рішень або бездіяльності у момент їх фактичного здійснення (прийняття), незалежно від інстанції та часу розгляду позову, апеляційної або касаційної скарги.

Разом з тим, суб'єкт приватного права, за загальним правилом, не позбавлений права повторного звернення до суб'єкта владних повноважень з аналогічним зверненням та, у випадку незгоди з новим рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, - звернення до адміністративного суду, оскільки у зв'язку зі змінами законодавчого регулювання змінилась й підстава позову.

Означений підхід повною мірою відповідає принципу правової визначеності та не суперечить праву особи на ефективний судовий захист.

Відступлення від такого підходу можливе у виняткових випадках, зокрема, за умови, коли суб'єкт приватного права мав "легітимні очікування" стосовно рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не були реалізовані у зв'язку з тим, що суб'єкт владних повноважень прийняв протилежне рішення, обґрунтовуючи його законодавчими змінами, які у свою чергу не повністю відповідають принципу пропорційності.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №813/2815/17, від 26.03.2020 у справі №826/27738/15.

Відтак, визначальним чинником в даній справі є дата укладення договору банківського вкладу.

Суди попередніх інстанцій вказали, що 27.10.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрінбанк" було укладено договір банківського вкладу № 10-1395379 за наслідками переукладання договору банківського вкладу № 10-1227524 від 09.01.2014, договору банківського вкладу № 10-1249556 від 22.04.2014, договору банківського вкладу № 10-2346013 від 28.05.2015.

Однак з матеріалів справи неможливо встановити, чи є договір від 27.10.2015 пролонгацією договорів від 09.01.2014,22.04.2014,28.05.2015, оскільки в справі відсутні жодні банківські документи, виписка з особового рахунку, тощо.

Встановлення вказаної обставини є визначальним при вирішенні цієї справи по суті, а тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 353 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом від 15.01.2020 № 460-IX) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року скасувати.

Справу № 826/5998/16 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук