Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа №380/8819/24

адміністративне провадження № К/990/13731/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О.

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 380/8819/24

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року (суддя-доповідач - Обрізко І. М., судді: Іщук Л. П., Пліш М. А.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення йому перерахунку та виплати розміру грошового забезпечення з 01 січня 2020 року по 18 липня 2022 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити йому грошове забезпечення з 01 січня 2020 року по 18 липня 2022 року з урахуванням розмірів посадового оклад) та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021року, 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького склад) та деяких інших осіб", з врахуванням виплачених сум.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору, доказів про надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 16 жовтня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 повернуто особі, яка її подала.

Відповідачем 27 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» повторно подано до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду, відповідачем 11 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску строку відповідач зазначив, що уже звертався з апеляційною скаргою, проте така скарга була повернута йому у зв`язку з несплатою судового збору. З метою захисту прав в найкоротший термін Військова частина звернулась з апеляційною скаргою.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження та відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Військової частини НОМЕР_1 . Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 380/8819/24.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність фінансування відповідача, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо оформлення апеляційної скарги і як наслідок, не є поважною підставою для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою.

Також суд зауважив, що право особи повторно звернутися з апеляційною скаргою після її повернення, відповідно до положень частини восьмої статті 169, частини другої статті 298 КАС України, не є абсолютним, таке звернення повинно бути в порядку, встановленим законом.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не наведено жодних доводів щодо об`єктивних перешкод, з яких звернення з апеляційною скаргою стало можливим лише 27 лютого 2025 року.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

02 квітня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року залишено без руху.

02 травня 2025 року на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху до Верховного Суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 до якої долучено документ про сплату судового збору.

Автор касаційної скарги зазначає, що вперше оскаржив в апеляційному порядку рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року в межах строку, визначеного процесуальним законом, проте з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги (не сплатою судового збору) апеляційну скаргу було повернуто. Після надходження коштів усунув недоліки апеляційної скарги - сплатив судовий збір та без зайвих зволікань звернувся до суду. Скаржник вважає відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі статті 299 КАС України такою, що обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право відповідача на доступ до суду та позбавляє можливості ефективного захисту своїх прав в суді апеляційної інстанції.

Отже, на переконання скаржника, постановляючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права.

Ухвалою від 14 травня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) не позбавляє суд касаційної інстанції можливості переглянути оскаржуване судове рішення.

Ухвалою від 24 вересня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Релевантні джерела права й акти їх застосування

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України. Зокрема, відповідно до пункту 1 частин п`ятої, шостої цієї статті до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

На підставі приписів пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

V. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та позиція Верховного Суду.

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.

Як установлено судом апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи, копію рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року відповідачем отримано 19 вересня 2024 року.

Вперше з апеляційною скаргою відповідач звернувся 10 жовтня 2024 року, тобто з дотриманням строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 295 КАС України.

Водночас, ухвалою від 15 жовтня 2024 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 було залишив без руху із наданням часу для подання документу про сплату судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням недоліку апеляційної скарги.

З матеріалів справи слідує, що копію зазначеної ухвали скаржник отримав 29 жовтня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

27 лютого 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 вдруге подано апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №380/8819/24.

Разом із тим, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями і доказами.

11 березня 2025 року до Восьмого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій апелянт наголосив на тому, що вперше з апеляційною скаргою звернувся до суду в межах строку на апеляційне оскарження, проте така скарга була повернута йому у зв`язку з несплатою судового збору. Після виділення коштів Військова частина НОМЕР_1 повторно в найкоротший термін звернулася до суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 17 березня 2025 року визнав неповажними підстави для поновлення строку та відмовив у задоволенні зави про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 .

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. На переконання суду, відсутність фінансування відповідача, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо оформлення апеляційної скарги і як наслідок, не є поважною підставою для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою.

Надаючи оцінку висновкам апеляційного суду, Верховний Суд зауважує про таке.

Конструкція пункту 4 частини першої статті 299 КАС України встановлює дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У розрізі обставин цієї справи слід акцентувати увагу на тому, що ключовими аргументами автора касаційної скарги є те, що первісну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції відповідачем подано з дотриманням процесуального строку, однак відсутність фінансування на оплату судового збору не залежала від волі відповідача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини правомірно були оцінені та визнані судом апеляційної інстанції як неповажні, адже лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Окрім того, в ситуації з пропуском строків поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Суд зауважує, що обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати. Відповідач має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, а тому наведені ним обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.

Отже, сама по собі сплата судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Правову позицію стосовно окресленого питання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 у справі № 640/3393/19, де зазначено, що « особа яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.».

Разом із тим, після первинного повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги відповідача (29 жовтня 2024 року), він повторно звернувся з апеляційною скаргою лише через чотири місяці (27 лютого 2025 року). Отже, друга апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 подана поза межами встановленого КАС України строку.

Верховний Суд зауважує, що право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Як убачається з матеріалів справи, повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, автор касаційної скарги не зазначає та не надає.

Отже, наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Ураховуючи результат касаційного перегляду питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Соколов

Судді А. Г. Загороднюк

Л. О. Єресько