Історія справи

Постанова КАС ВП від 25.07.2023 року у справі №360/2127/20
Постанова КАС ВП від 25.07.2023 року у справі №360/2127/20
Постанова КАС ВП від 25.07.2023 року у справі №360/2127/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Київ

справа № 360/2127/20

адміністративне провадження № К/990/27002/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження за матеріалами справи в електронній формі у касаційній інстанції адміністративну справу №360/2127/20

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Луганської області

про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора

на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2022 року (головуючий суддя: Міронова Г.М., судді: Геращенко І.В., Казначеєв Е.Г.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

ОСОБА_1 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Луганської обласної прокуратури, у якому просила суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 9 квітня 2020 року №270 «Про неуспішне проходження атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки» ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року №535к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області або на рівнозначній посаді з 6 травня 2020 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;

- стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 6 червня 2020 року до дати винесення судового рішення.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано рішення Другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 9 квітня 2020 року №270 «Про неуспішне проходження атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки» ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року №535к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області, з 5 травня 2020 року;

- поновлено ОСОБА_1 на роботі в Луганській обласній прокуратурі;

- зобов`язано Луганську обласну прокуратуру та Офіс Генерального прокурора прийняти всі необхідні рішення, здійснити дії щодо поновлення порушеного права ОСОБА_1 на продовження публічної служби в органах прокуратури на прокурорських посадах відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

- стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 6 травня 2020 року до 22 лютого 2022 року у сумі: 557138 (п`ятсот п`ятдесят сім тисяч сто тридцять вісім) гривень 34 копійки з відрахуванням обов`язкових податків та зборів;

- допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі: 19765 (дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривень 47 копійок з відрахуванням обов`язкових податків та зборів;

- стягнуто з Офісу Генерального прокурора за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 40 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із цим судовим рішенням, Офіс Генерального прокурора оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №360/2127/20 залишено без руху у зв`язку з несплатою скаржником судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2022 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №360/2127/20 повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») у зв`язку з тим, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має повноважень на її подачу, та до скарги не додано документ, підтверджуючий повноваження особи на її підписання.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, Офіс Генерального прокурора звернувся із касаційною скаргою на неї до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 8 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ОСОБА_1 свого відзиву на касаційну скаргу не подала, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримала 22 червня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 8 листопада 2022 року справу №360/2127/20 було витребувано з Луганського окружного адміністративного суду.

Проте, листом від 14 листопада 2022 року №360/2127/20/10406/2022 Луганський окружний адміністративний суд повідомив про неможливість надати матеріали справи з огляду на нездійснення Луганським окружним адміністративним судом діяльності за своїм місцезнаходженням, зважаючи на військову агресію Російської Федерації на території, зокрема, Луганської області.

Зважаючи на указану обставину, Верховний Суд витребував електронні матеріали справи №360/2127/20 з Центральної бази даних.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги Офісу Генерального прокурора про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу заявнику з огляду на те, що вона підписана ОСОБА_2 як представником Офісу Генерального прокурора.

Одночасно, як зазначив апеляційний суд, у справі не міститься документу в підтвердження його повноважень як представника, який має право на підпис апеляційної скарги від імені Офісу Генерального прокурора.

У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора зазначає, що доказами на підтвердження повноважень ОСОБА_2 як представника Офісу Генерального прокурора слугували: копія довіреності від 9 грудня 2020 року №15/1/2-1412-20 за підписом Генерального прокурора, наказ про призначення ОСОБА_2 на посаду та витяг з Положенням про Департамент представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора від 27 липня 2020 року №336 (далі - «Положення №336»).

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Вимоги до змісту і форми апеляційної скарги встановлені у статті 296 КАС України.

Частина четверта статті 298 КАС України визначає, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо:

1) апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання;

3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Отже, стаття 55 КАС України передбачає дві форми участі сторін в адміністративній справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво).

З урахуванням положень Конституції України, з 1 січня 2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Питання самопредставництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів.

Зокрема, частинами третьою та четвертою статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2020 року у справі №9901/39/20 зазначила, що з урахуванням положень статті 55 КАС України, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - «Закон») прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Частиною першою статті 6 Закону систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону у структурі Офісу Генерального прокурора утворюються департаменти, управління, відділи, а також Генеральна інспекція. Управління та відділи можуть бути самостійними або входити до складу департаменту (управління). Положення про самостійні структурні підрозділи Офісу Генерального прокурора затверджуються Генеральним прокурором.

Наказом Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №99-щц у структурі Офісу Генерального прокурора створено Департамент представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора, на який покладено повноваження щодо забезпечення участі в цивільних, адміністративних, господарських справах, у яких Офіс Генерального прокурора (Генеральну прокуратуру України) залучено як відповідача або третю особу.

Наказом Генерального прокурора від 27 липня 2020 року №336 затверджено Положення про Департамент представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора.

Підпунктом 4.1.2 Положення №336 передбачено, що Відділ представництва інтересів органів прокуратури забезпечує:

- участь у розгляді справ у цивільному, адміністративному та господарському судочинстві в порядку самопредставництва Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України), посадових і службових осіб, які діють від його (її) імені, Генерального прокурора, які є стороною або третьою особою, у справах за позовами Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) як юридичної особи в судах усіх інстанцій, розташованих у місті Києві, та у розгляді Верховним Судом справ, у яких сторонами або третіми особами є органи прокуратури, їхні посадові і службові особи, що діють від імені органу прокуратури, зокрема участь у судових засіданнях, організацію, підготовку та подання у таких справах відзивів на позовні заяви, відповідей на відзиви, пояснень, заяв, клопотань, заперечень, апеляційних, касаційних скарг, інших процесуальних документів, реалізацію інших прав і обов`язків, передбачених законодавством про адміністративне, господарське, цивільне судочинство;

- участь у таких справах, що розглядаються судами першої та апеляційної інстанцій в інших регіонах, за дорученням керівництва Офісу Генерального прокурора;

- за узгодженням із самостійними структурними підрозділами Офісу Генерального прокурора організацію та підготовку документів реагування на судові рішення у справах, у яких Офіс Генерального прокурора (Генеральну прокуратуру України), посадових і службових осіб, що діють від його (її) імені, Генерального прокурора залучено до участі як відповідачів або третіх осіб, та у справах за позовами Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) як юридичної особи (самопредставництво);

- взаємодію з обласними прокуратурами щодо представництва Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України), посадових і службових осіб, що діють від його (її) імені, Генерального прокурора (самопредставництва) в цивільних, адміністративних, господарських справах у судах першої та апеляційної інстанцій, контроль за розглядом цих справ;

- своєчасну передачу судових рішень у справах зазначеної категорії, що набули законної сили, для організації їх виконання до відповідних самостійних структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора;

- направлення до обласних прокуратур повідомлень про результати розгляду справ Верховним Судом у разі забезпечення участі в їх розгляді працівниками Офісу Генерального прокурора.

З апеляційної скарги вбачається, що від імені Офісу Генерального прокурора апеляційну скаргу підписав прокурор відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2

На підтвердження права підписання апеляційної скарги цією особою надана довіреність, наказ про підтвердження займаної посади в Офісі Генерального прокурора, а також Положення №336.

З урахуванням наведеного, оцінивши зміст документів, які були додані до апеляційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що вони є достатніми для підтвердження повноважень ОСОБА_2 на здійснення самопредставництва Офісу Генерального прокурора у суді під час розгляду цієї справи, у тому числі для підписання та подання апеляційної скарги. Тож підстав вважати, що апеляційна скарга була підписана не уповноваженою на те особою, яка не мала право на її підписання, Судом не встановлено.

За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

На цій основі колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану ухвалу слід скасувати з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити.

Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2022 року скасувати, а справу №360/2127/20 направити до Першого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду