Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.10.2018 року у справі №826/6102/16
Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №826/6102/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2018 року

Київ

справа № 826/6102/16

адміністративне провадження №К/9901/12141/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Берназюка Я.О.,

суддів: Гриціва М.І., Коваленко Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяви Державної служби геології та надр України та Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Західукргеологія" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазрембуд-1" до Державної служби геології та надр України, третя особа дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України "Західукргеологія", про визнання протиправним рішення, зобов'язання вичинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1» (далі за текстом - ТОВ ««Нафтогазрембуд-1» або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі за текстом - Держгеонадра або відповідач), третя особа: Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України «Західукргеологія» (далі за текстом - ДП HAK «Надра України» «Західукргеологія») про визнання протиправним рішення, зобов'язання вичинити певні дії, в якому просив:

визнати протиправним рішення Держгеонадра, оформлене листом № 5094/13/12-16 від 30 березня 2016 року, про відмову у наданні ТОВ "Нафтогазрембуд-1" спеціального дозволу на користування надрами Тинівського газового родовища Львівської області з метою видобування вуглеводнів за результатами повторного розгляду заяви ТОВ "Нафтогазрембуд-1" від 25 листопада 2014 року;

зобов'язати Державну службу геології та надр України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1» спеціальний дозвіл на користування надрами Тинівського газового родовища Львівської області з метою видобування вуглеводнів на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Нафтогазрембуд-1» 25 листопада 2014 року звернулось з заявою до Держгеонадра щодо надання спеціального дозволу на користування надрами Тинівського газового родовища Львівської області з метою видобування вуглеводнів.

Листом № 1980/13/12-15 від 17 лютого 2015 року Держгеонадра повернула заяву ТОВ «Нафтогазрембуд-1» від 25 листопада 2014 року з доданими до неї документами у зв'язку з тим, що на користування газоносними надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Тинівського родовища, існує діючий спеціальний дозвіл від 14 травня 2002 року № 1906, наданий ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» терміном до 14 травня 2016 року.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у наданні позивачу спеціального дозволу на користування надрами Тинівського газового родовища Львівської області з метою видобування вуглеводнів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року у справі № 826/1981/15 в задоволенні позовних вимог ТОВ «Нафтогазрембуд-1» відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року позов ТОВ «Нафтогазрембуд-1» задоволено частково.

Визнано протиправними дії Держгеонадра щодо відмови ТОВ "Нафтогазрембуд-1" у наданні спеціального дозволу на користування надрами Тинівського газового родовища Львівської області з метою видобування вуглеводнів за результатами розгляду заяви ТОВ "Нафтогазрембуд-1" від 25 листопада 2014 року.

Зобов'язано Держгеонадра повторно розглянути заяву ТОВ "Нафтогазрембуд-1" від 25 листопада 2014 року про надання ТОВ "Нафтогазрембуд-1" спеціального дозволу на право користування надрами Тинівського газового родовища Львівської області з метою видобування вуглеводнів відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ від 30 травня 2011 року № 615.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення позивач повторно направив до Держгеонадра заяву від 26 січня 2016 року про отримання дозволу на користування надрами Тинівського газового родовища Львівської області з метою видобування вуглеводнів.

Листом від 30 березня 2016 року № 5094/13/12-16 відповідач відмовив у наданні ТОВ «Нафтогазрембуд-1» спеціального дозволу на користування надрами Тинівського газового родовища Львівської області з метою видобування вуглеводнів на підставі абзацу 4 пункту 19 Порядку № 615, оскільки відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 615 у межах однієї ділянки надр можуть проводитися роботи з геологічного вивчення та видобування різних за видом корисних копалин за кількома дозволами. Однак, на користування газоносними надрами з метою вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Тинівського газового родовища Львівської області, існує діючий спеціальний дозвіл на користування надрами від 14 травня 2002 року № 1906 виданий ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» терміном дії до 14 травня 2016 року. Також було повідомлено позивача, що 09 лютого 2016 року ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» подало заяву на продовження дії спеціального дозволу на користування надрами, тому надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування газу природного Тинівського газового родовища Львівської області не відповідатиме вимогам пункту 3 Порядку № 615.

Не погоджуючись з рішенням № 5094/13/12-16 від 30 березня 2016 року, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року, у справі № 826/6102/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, позов задоволено повністю.

Обґрунтовуючи правову позицію, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що єдиною підставою для відмови позивачу у наданні спеціального дозволу на користування надрами, викладеної у листі № 5094/13/1216 від 30 березня 2016 року була невідповідність поданих документів вимогам абзацу 3 пункту 3 Порядку № 615. Крім того, судами зазначено, що як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України у справі № 826/1981/15 від 30 березня 2016 року наявність у ДП НАК «Надра України «Західукргеологія» дозволу на користування газоносними надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, жодним чином не перешкоджає отримати інший вид спеціального дозволу з метою видобування корисних копалин. Вказаним судовим рішенням встановлено, що у Держгеонадра відсутні підстави для відмови у видачі дозволу на користування надрами позивачу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2017 року касаційні скарги Держгеонадра та ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року у справі № 826/6102/16 - без змін.

Постановляючи зазначену ухвалу колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодилася з обґрунтованим висновком суду першої та апеляційної інстанції у зв'язку із наступним.

Скаржники обґрунтовують свої вимоги тим, що TOB «Нафтогазрембуд-1» не є власником інформації щодо геологічного вивчення ділянки надр, та вважають, що підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДЗК, було подано оператором Договору №147 про спільну діяльність, а не окремою юридичною особою.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погодилася з твердженням скаржника та зазначила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Нафтогазрембуд-1» для отримання спеціального дозволу до Держгеонадра було подано наступні документи: заява на надання спеціального дозволу на право користування надрами; перелік документів до заяви на отримання спецдозволу; пояснювальна записка; характеристика ділянки надр; каталог географічних координат; програма робіт на видобування; графічні додатки (оглядова карта ділянки; ситуаційний план; план підрахунку запасів; структурна карта; геологічні розрізи); копія протоколу ДКЗ України; погодження: Держгірпромнагляду України, Мінприроди України, Львівської обласної ради.

Посилання скаржників, що TOB «Нафтогазрембуд-1» не є власником інформації щодо геологічного вивчення ділянки надр є, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, безпідставним, оскільки відповідно до підпункту «б» пункту 6.1. Розділу 6 Договору № 147 про спільну діяльність майно/грошові кошті, створене/набуде в результаті спільної діяльності, є спільною частковою власністю учасників.

Також, відповідно до умов Договору №16-05/14 від 05 травня 2014 року, укладеного між TOB «Нафтогазрембуд-1» та ПП «Геобудпроект», предметом якого була геолого-економічна оцінка запасів газу горизонтів НД-2:5 Тинівського родовища Львівської області, - вся інформація, включаючи статистичні, геологічні і геофізичні дані по відношенню до виробничої діяльності замовника, надані замовником виконавцю чи одержані виконавцем в процесі виконання умов даного договору, є власністю замовника. Виконавець вважає вказану інформацію конфіденційною інформацією замовника і не буде повідомляти таку інформацію третій стороні без попередньої письмової згоди на те замовника (пункт 8.1 Договору).

Крім того, TOB «Нафтогазрембуд-1» є стороною, а саме замовником у Договорі № 147 від 13 серпня 2014 року, укладеного між TOB «Нафтогазрембуд-1» та Держаною комісією України по запасах корисних копалин, предметом вказаного договору було виконання державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки запасів Тинівського газового родовища, оплату за виконання даного договору, також, здійснено TOB «Нафтогазрембуд-1», що підтверджується платіжними дорученнями № 709 та № 721 від 29 серпня 2014 року.

Тобто, TOB «Нафтогазрембуд-1» не лише подано матеріали геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин до ДЗК, але і безпосередньо здійснено саму геолого-економічну оцінку запасів корисних копалин.

Таким чином, на думку колегії суддів Вищий адміністративний суд України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що факт здійснення TOB «Нафтогазрембуд-1» геолого-економічної оцінки запасів газу Тинівського газового родовища Львівської області також підтверджується повідомленням Державного науково-виробничого підприємства «Геоінформ України» № 64467 від 10 грудня 2014 року, в якому зазначено, що матеріали щодо проведеної геолого-економічної оцінки запасів Тинівського газового родовища подано на постійне зберігання TOB «Нафтогазрембуд-1». Тобто, власником геологічної інформації щодо проведеної геолого-економічної оцінки запасів Тинівського газового родовища є TOB «Нафтогазрембуд-1».

Стосовно доводів скаржників, що підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДЗК було подано оператором Договору №147 про спільну діяльність, а не окремою юридичною особою колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила наступне.

Судами встановлено, що TOB «Нафтогазрембуд-1» за власні кошти здійснено підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено Державною комісією України по запасах корисних копалин, що підтверджується протоколом ДКЗ погодженим Держгеонадра відповідно до вимог чинного законодавства, тому у TOB «Нафтогазрембуд-1» виникло право на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин.

Крім того, TOB «Нафтогазрембуд-1» здійснює діяльність на Тинівському газовому родовищі на підставі договору № 147 про спільну діяльність від 25 квітня 2003 року (в редакції Додаткової угоди № 02/14 від 28 серпня 2014 року), укладеного між ДП HAK «Надра України» «Західукргеологія» та TOB «Нафтогазрембуд-1».

Відповідно до преамбули договору № 147 про спільну діяльність спільна дільність - діяльність учасників, яка відповідає чинному законодавству, регулюється цим договором, пов'язана з користуванням надрами, без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю учасників відповідно до даного договору, заснована на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності учасників.

Згідно умов договору, учасники спільної діяльності здійснюють геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку ділянки надр на Тинівському родовищі. Після закінчення геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки на відповідній ділянці надр повинна бути проведена та затверджена оцінка запасів надр, після чого сторони повинні отримати дозвіл на промисловий видобуток вуглеводнів на Тинівському родовищі.

Зокрема, згідно пункту 2.5 Договору № 147 про спільну діяльність учасники гарантують, що після закінчення геологічного вивчення вживатимуться всі необхідні заходи для отримання в установленому законом порядку спеціального дозволу на промислову розробку Тинівського родовища.

Пунктом 11.2 вказаного договору, у разі продовження терміну дії спеціального дозволу та/або отримання одним із учасників нового спеціального дозволу на геологічне вивчення в тому числі дослідно-промислову розробку ділянки надр, та/або отримання одним із учасників спеціального дозволу на видобування нафти і газу, даний договір діє до закінчення терміну дії вищевказаних спеціальних дозволів на користування надрами на умовах, викладених у цьому договорі.

Відповідно до пункту 5.5 договору № 147 один раз на квартал проводяться засідання комітету з управління.

Комітет з управління, згідно з умовами договору, - це орган управління, який створюється учасниками для прийняття рішень з визначених у цьому договорі питань, пов'язаних із спільною діяльністю.

На засіданнях Комітету з управління договору № 147 про спільну діяльність учасниками спільної діяльності розглядались питання та приймались рішення щодо здійснення геологічного вивчення надр Тинівського газового родовища.

Зокрема, в пункті 4 протоколу № 2/2014 засідання Комітету з управління договору № 147 про спільну діяльність зазначено, що ціль геологічного вивчення Тинівського родовища учасниками договору про спільну діяльність завершено в повному обсязі, з огляду на що учасникам необхідно розпочати підготовку документів і погоджень для отримання спеціального дозволу на промисловий видобуток вуглеводнів на Тинівському газовому родовищі.

На підставі вказаного члени комітету прийняли наступне рішення (пункт 4 Порядку денного): учасникам підготувати всі необхідні матеріали для отримання спеціального дозволу на промисловий видобуток вуглеводнів на Тинівському газовому родовищі і в термін до 10 грудня 2014 року звернутись в Держгеонадра України для вирішення даного питання по суті.

Тобто, умовами договору № 147 про спільну діяльність прямо визначено право TOB «Нафтогазрембуд-1», як учасника спільної діяльності, на звернення до Державної служби геології та надр України із заявою про отримання спеціального дозволу на промисловий видобуток вуглеводнів на Тинівському газовому родовищі.

Крім того, в даному випадку TOB «Нафтогазрембуд-1» подано заяву на отримання спеціального дозволу на інший вид користування надрами, ніж визначений у спеціальному дозволі наданому HAK «Надра України» «Західукргеологія».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі № 826/1981/15, залишеною без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року, встановлено наявність у ДП HAK «Надра України «Західукргеологія» дозволу на користування газоносними надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, який жодним чином не перешкоджає отримати інший вид спеціального дозволу з метою видобування корисних копалин, також встановлено, що у Держгеонадра відсутні підстави для відмови у видачі дозволу на користування надрами позивачу.

Умовами Договору № 147 про спільну діяльність передбачено проведення геологічного вивчення родовища учасниками та прямо визначено право TOB «Нафтогазрембуд-1», як учасника спільної діяльності, на звернення до Держгеонадра із заявою про отримання спеціального дозволу на промисловий видобуток вуглеводнів на Тинівському газовому родовищі.

Вищий адміністративний суд України у справі № 826/6102/16 погодивсяя з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Держгеонадра та ДП HAK «Надра України «Західукргеологія» звернулися до Верховного Суду України із заявами про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права. У заяві просять скасувати ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2017 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Нафтогазрембуд-1» до Держгеонадра відмовити повністю.

Ухвалою Верховного Суду України від 13 жовтня 2017 року по справі № 826/6102/16 відкрито провадження, однак, розгляд цієї справи не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду, який розглядає її за правилами, що діяли згідно з попередньою редакцією цього Кодексу.

Ухвалою від 24 квітня 2018 року справу прийнято до свого провадження суддею Верховного Суду Берназюком Я.О.

Як на приклад неоднакового правозастосування норм матеріального права заявники посилається на рішення Вищого адміністративного суду України, у яких суд по-іншому і, на переконання заявника, правильно застосував одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви Держгеонадра надала рішення Вищого адміністративного суду України від 07 та 21 вересня 2010 року (справи №№ К/25082/10, К/7927/09 відповідно), 21 квітня, 24 листопада, 13 грудня 2011 року (справи №№ К-25553/10, К-48540/09, К/9991/20545/11 відповідно), 30 березня 2016 року (справи №№ К/800/2944/16, К/800/694/16), 27 вересня 2016 року (справа № К/800/21319/16), 13 липня 2017 року (справа № К/800/9953/17), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

На обґрунтування заяви ДП НАК «Надра України «Західукргеологія» надало копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 07 та 21 вересня 2010 року (справи №№ К/25082/10, К/7927/09 відповідно), 21 квітня, 24 листопада, 13 грудня 2011 року (справи №№ К-25553/10, К-48540/09, К/9991/20545/11 відповідно), 30 березня 2016 року (справи №№ К/800/2944/16, К/800/694/16), 27 вересня 2016 року (справа № К/800/21319/16).

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд дійшов висновку про відсутність неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України норм матеріального права.

У рішенні, про перегляд якого подано заяву (справа № 826/6102/16), Вищий адміністративний суд України погодився з наступним висновком суді першої та апеляційної інстанції, що єдиною підставою для відмови позивачу у наданні спеціального дозволу на користування надрами, викладеної у листі №5094/13/1216 від 30 березня 2016 року, була невідповідність поданих документів вимогам абзацу 3 пункту 3 Порядку № 615. Проте у справі № 826/1981/15, судами встановлено наявність у ДП НАК «Надра України «Західукргеологія» дозволу на користування газоносними надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, який жодним чином не перешкоджає отримати позивачем інший вид спеціального дозволу з метою видобування корисних копалин. Вказаним судовим рішенням встановлено, що у Держгеонадра відсутні підстави для відмови у видачі дозволу на користування надрами позивачу.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року, яку надано заявником для порівняння (провадження № К/800/2944/16) не міститься висновку, який би суперечив рішенню Вищого адміністративного суду України у справі № 826/6102/16, оскільки ним зобов'язано Держгеонадра повторно розглянути заяву ТОВ «Нафтогазрембуд-1» щодо надання спеціального дозволу на право користування надрами. В ухвалі від 30 березня 2016 року (провадження К/800/694/16) міститься висновок про те, що суди першої, апеляційної та касаційної інстанції задовольнили позовні вимоги до Держгеонадра, зазначивши, що позивач належними та допустими доказами підтвердив факт звернення до відповідача щодо внесення змін до спеціального дозволу, відповідач ці доводи не спростував, як і не надав доказів належного реагування у визначений законом спосіб та у встановленні строки на заяву позивача, тому має місце бездіяльність Держгеонадра. Тобто, в зазначеному рішенні, та в інших, не має правових висновків, які б суперечили висновку Вищого адміністративного суду України викладеному в ухвалі від 14 червня 2017 року, зокрема щодо неоднакового застосування пункту 3 Порядку № 615.

У цих, та інших рішенням поданих заявниками для порівняння (провадженнях №№ К/9991/20545/11, К-7927/09, К-25553/10-С, К-48540/09-С) суди виходять з того, що приймаючи рішення у справах, суди не можуть підміняти собою орган, до повноважень якого належить, зокрема, видача в установленому порядку спеціальних дозволів на користування надрами, зобов'язуючи його прийняти конкретне рішення про видачу спеціального дозволу. Однак, це не свідчить про неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України норм матеріального права, оскільки обставини кожної із цих справ не є однаковими, тому, суди досліджуючи в конкретному випадку докази, надавали їм оцінку та визначали конкретні способи захисту порушеного права.

У справі, що розглядається, суди виходили також із того, що позивач звернувся із позовом стосовно неправомірності рішень Держгеонадра після розгляду попередньої заяви на підставі рішення у справі № 826/1981/15. Нове судове провадження було зумовлено повторною відмовою з боку Держгеонадра прийняти стосовно заяви позивача рішення у встановленому законом порядку.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 12 пункту 4 Положення №391/2011 Держгеонадра, відповідно до покладених на неї завдань, видає у встановленому порядку спеціальні дозволи на: геологічне вивчення родовищ корисних копалин; геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин; видобування корисних копалин; геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти і газу (промисловою розробкою родовищ); будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне та рекреаційно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.

Відповідно до статті 24 Кодексу України про надра, користувачі надр зобов'язані використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції, тощо.

Відсутність у підприємств, установ, організацій і громадян спеціального дозволу на користування надрами та належним чином оформлених усіх дозвільних документів не дає права здійснювати видобуток корисних копалин, які є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Згідно абз. 1, 2 пункту 1 Порядку № 615 саме цей порядок регулює надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін. Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.

Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а також видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - десяти років з моменту надання дозволу.

Для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДФС і мають відмітку у паспорті), інформація для здійснення зв'язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку (абзац 1 підпункту 15 пункту 8 Порядку № 615).

Заява реєструється організатором аукціону в журналі обліку з присвоєнням їй номера і зазначенням дати і часу подання. Підтвердженням реєстрації є відмітка організатора, що проставляється на копії заяви та повертається заявнику, або відмітка на описі вкладення у цінний лист про прийняття заяви на відправлення поштовим зв'язком (абзац 2 підпункту 15 пункту 8 Порядку № 615).

Згідно з Переліком документів, що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону (Додаток № 1 до Порядку № 615) для отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин, необхідно подати такі документи: оригінали або засвідчені копії погоджень, передбачених пунктом 9 Порядку № 615 (зокрема, відповідно до абзаців 4, 5 пункту 9 Порядку № 615 надання надр у користування з метою видобування корисних копалин потребує погодження з Мінприроди України та Держгірпромнаглядом України); пояснювальну записку з характеристикою об'єкта, стану його геологічного вивчення, методу розробки, обґрунтуванням необхідності використання надр, із зазначенням потужності підприємства; копії протоколів, завірені заявником, Державної комісії по запасах (Української територіальної комісії по запасах корисних копалин, центральної комісії по запасах корисних копалин, науково-технічних/технічних рад) про затвердження (апробацію) запасів у повному обсязі; каталог географічних координат кутових точок ділянки надр (похибка - менш як 1 секунда) із зазначенням її площі; оглядову карту (масштаб не менше як 1:200000); ситуаційний план з нанесеними межами площі видобування та географічними координатами її кутових точок (похибка - менш як 1 секунда) у масштабі, який дає змогу перевірити правильність визначення координат; план підрахунку запасів корисної копалини на топографічній основі з нанесеними межами категорії запасів, межами земельного та гірничого відводів (за наявності), контуром ліцензійної площі з географічними координатами кутових точок ділянки надр (похибка - менш як 1 секунда), а також з лініями геологічних розрізів, структурну карту; характерні геологічні розрізи з межами категорій запасів та умовними позначками; позитивний висновок про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про нафту і газ» від 12 липня 2011 року №2665-ІІІ користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.

Згідно з частиною п'ятою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06 вересня 2005р. №2806-ІV підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: 1) подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; 2) виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; 3) негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або у випадках, передбачених законом, - в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру.

Відповідно до пунктів 3 та 5 Порядку № 615 на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл. Одному заявникові може надаватися дозвіл на видобування одного виду корисних копалин з кількох близько розташованих родовищ, якщо доцільність їх спільної розробки підтверджується відповідним рішенням Державної комісії України по запасах корисних копалин. У межах однієї ділянки надр можуть проводитися роботи з геологічного вивчення та видобування різних за видом корисних копалин за кількома дозволами. При цьому в угоді на користування надрами визначаються просторові межі кожного виду корисної копалини. Використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, здійснюється надрокористувачами у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 19 Порядку № 615 підставами для прийняття рішення про відмову в наданні, продовженні строку дії, переоформленні дозволу або внесення змін до нього є: 1) подання заявником документів не в повному обсязі; 2) виявлення у поданих документах недостовірних даних; 3) невідповідність документів, поданих заявником, вимогам законодавства.

Стосновно питання судового втручання у дискреційні повноваження суб?єкта владних повноважень, Суд зазначає наступне.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб'єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року справі №816/303/16.

Таким чином, оскільки висновок Вищого адміністративного суду України викладений в ухвалі від 14 червня 2017 року у справі № 826/6102/16 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, то у задоволенні заяв Державної служби геології та надр України та дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Західукргеологія" слід відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року),

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяв Державної служби геології та надр України та дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Західукргеологія" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазрембуд-1" до Державної служби геології та надр України, третя особа дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України "Західукргеологія", про визнання протиправним рішення, зобов'язання вичинити певні дії.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко