Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

25 травня 2018 року

справа №804/3170/16

адміністративне провадження №К/9901/39357/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у складі судді Єфанової О.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Юрко І.В., Гімона М.М., Чумака С.Ю. у справі № 804/3170/16 за позовом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - платник податків, відповідач у справі) про стягнення податкового боргу в сумі 25000,00 грн.

12 липня 2016 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, позов задовольнив у повному обсязі, стягнув з відповідача на користь держави кошти в рахунок погашення податкового боргу (транспортний податок з фізичних осіб) в розмірі 25000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за відповідачем рахується податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою платником податків узгодженої в судовому порядку суми грошового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік в сумі 25000 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 8 червня 2015 року №5467-15.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подана касаційна скарга, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанови судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Від податкового органу відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що відповідач є власником транспортного засобу Toyota Highlander 2013 року, об'єм двигуна 3456 куб.см. Державна реєстрація транспортного засобу здійснена 29 серпня 2013 року.

08 червня 2015 року податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №5467-15, яким визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 25000,00 грн.

В подальшому позивачем на адресу відповідача направлено податкову вимогу від 25 вересня 2015 року №5856-25, яка отримана відповідачем 03 жовтня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 804/5127/16 (набрала законної сили) скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 8 червня 2015 року №5467-15. Цим податковим повідомленням-рішенням визначене податкове зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік в розмірі 25 000 грн, не сплачене ОСОБА_1 у визначені законом строки, стягнення грошового зобов'язання за яким є предметом розгляду цієї справи.

Відтак, на час вирішення справи у суді апеляційної інстанції грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 8 червня 2015 року №5467-15 є узгодженим у судовому порядку, та може бути стягнуто за позовом податкового органу.

За положеннями частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На час розгляду справи судами попередніх інстанцій аналогічна норма була закріплена частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Суд вважає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи правильно застосовані норми матеріального права із дотриманням норм процесуального права, правильно застосовано принцип преюдиції судом апеляційної інстанції.

При цьому, заявник касаційної скарги звертає увагу на те, що постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 804/5127/16 (набрала законної сили) задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року та залишено в силі постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, якою скасовано податкове повідомлення-рішення від 8 червня 2015 року №5467-15.

Суд зазначає, що це рішення не могло бути враховано судами попередніх інстанцій, оскільки прийнято після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції.

Проте, зазначена обставина є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 804/3170/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер