Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2020 року у справі №808/1446/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2020 року

Київ

справа №808/1446/16

адміністративне провадження №К/9901/26276/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2016 (суддя Семененко М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 (головуючий суддя Семененко Я.В., судді: Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А.) у справі №808/1446/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Перспектива" до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "НВО Перспектива" звернулося до адміністративного суду з позовом до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 у справі №808/1446/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №808/1446/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2020 призначено розгляд справи у попередньому судовому засіданні на 25.02.2020.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Відповідач вказує, що під час розгляду справи судами не взято до уваги та не надано належної правової оцінки наявним доказам у їх сукупності, що свідчить про нез`ясування всіх обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору. Як вважає відповідач, первинні документи, надані позивачем, лише фіксують оформлення господарських операцій та жодним чином не підтверджують їх реальність та товарність. На думку відповідача, в ході проведеної перевірки неможливо визначити ланцюг постачання товару від виробника до кінцевого споживача. Відповідач вважає встановленим факт відсутності здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом. У касаційній скарзі відповідач дублює висновки акту перевірки, доводи касаційної скарги є тотожними з аргументами заперечення на позов та апеляційної скарги.

Позивач скористався правом подання відзиву на касаційну скаргу. Заперечуючи проти доводів податкового органу, позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Ісіда Груп», оскільки товари від контрагента фактично отримані, оплачені та використані в господарській діяльності позивача. Вказує, що висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України базується виключно на припущеннях.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 01.04.2016 по 07.04.2016 посадовими особами Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВО Перспектива" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Ісіда Груп" (ТОВ "Абіон Ресурс") за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 14.04.2016 №22/08-29-14-36358380. Яким встановлено порушення підприємством вимог:

підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 252000,00грн.;

підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наказу від 23.09.2014 №966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", позивачем завищено податковий кредит за серпень 2015 року на суму податку на додану вартість 280000,00грн., що привело до: заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18) за серпень 2015 року на суму 280000,00грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (р.18-р.21) (р.25) за серпень 2015 року на суму 280000,00грн.

Відповідач дійшов висновку, що проведеною перевіркою встановлено відображення ТОВ "НВО Перспектива" у податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Ісіда Груп" (ТОВ "Абіон Ресурс"). Вказані господарські операції податковий орган вважає нереальними, такими, що не створюють юридичних наслідків і відповідно позбавляють ТОВ "НВО Перспектива" права на формування витрат та податкового кредиту.

На підставі акта перевірки, 26.04.2016 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000311400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 252000,00грн., у тому числі: за основним платежем 252000,00грн., 0,00грн. - штрафні санкції;

№0000321402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 350000,00грн., у тому числі: за основним платежем 280000,00грн. та 70000,00грн. за штрафними санкціями.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Постанова суду мотивована необґрунтованістю та недоведеністю відповідачем тих обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Такі висновки суд обґрунтував встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем, а також наявністю належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують здійснені позивачем господарські операції, за наслідками яких підприємством визначено податкові зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «НВО Перспектива» зареєстроване 30.01.2009 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради за №11031020000024778, здійснює наступні види діяльності: оптова торгівля відходами та брухтом; виробництво машин та устаткування для металургії; холодне волочіння дроту; кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; дослідження та експериментальні розробки у сфері інших природничих та технічних наук. Перебуває на податковому обліку в Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 17.02.2009 №100199634.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що згідно акту перевірки, висновки про нереальність господарських операцій податковим органом зроблено з огляду на проведений аналіз даних Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено відсутність придбання ТОВ "Ісіда Груп" (ТОВ "Абіон Ресурс") товарів (послуг), по яких підприємством задекларовано реалізацію, тобто встановлено факти підміни номенклатури придбаного та реалізованого товару (послуг). Контролюючий орган прийшов до висновку, що дане підприємство формувало штучне податкове зобов`язання з метою надання податкової вигоди контрагентам-покупцям та формування ними технічного податкового кредиту, який в свою чергу використовується ними, у тому числі позивачем, з метою заниження податку на додану вартість. ОДПІ вказує про неможливість встановити виробника реалізованого товару та визначити ланцюг постачання товару до кінцевого споживача.

З цих підстав, ОДПІ робить висновок, що операції по взаємовідносинах ТОВ "НВО Перспектива" з контрагентом ТОВ "Ісіда Груп" (ТОВ "Абіон Ресурс") не мали реального товарного характеру, що свідчить про неправомірність визначення ТОВ "НВО Перспектива" витрат та формування податкового кредиту по цим взаємовідносинам.

Судами з`ясовано, що в періоді, який перевірявся податковим органом ТОВ "НВО Перспектива" здійснювало господарські взаємовідносини з ТОВ "Ісіда Груп" (ТОВ "Абіон Ресурс").

10.08.2015 між ТОВ "НВО Перспектива" (Покупець) та ТОВ "Ісіда Груп" (Продавець) укладено договір поставки №10/8-1, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Найменування товару, його ціна, одиниці виміру товару, що підлягає поставці визначаються у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до специфікації №1 від 20.08.2015 до договору поставки №10/8-1, ТОВ "НВО Перспектива" у ТОВ "Ісіда Груп" придбавався товар - кальцій металевий, у кількості 25 тон, за ціною 1'680'000,00грн., у тому числі: ПДВ 280000,00грн.

Судами зауважено, що до перевірки позивачем надано первинні документи, відносно складення яких відповідачем не було висловлено зауважень. Транспортування придбаного товару здійснювалось ПП ОСОБА_1 за рахунок ТОВ "НВО Перспектива". Позивачем до перевірки надавалась товарно-транспортна накладна №565 від 20.08.2015, відповідно до якої перевізником - ПП ОСОБА_1 , на замовлення ТОВ "НВО Перспектива", здійснено перевезення товару - кальцій металевий, у кількості 25 тон; акт виконаних робіт між Замовником та Перевізником; докази оплати за надані послуги перевезення.

Розрахунки між ТОВ "НВО Перспектива" та ТОВ "Ісіда Груп" за укладеним договором здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Оприбуткування придбаного товару підтверджується наданими до матеріалів справи оборотно-сальдовими відомостями.

Судами констатовано, що з наданих позивачем первинних документів, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено сторони господарських операцій, визначено найменування поставлених товарів. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

При цьому, апеляційний суд звернув увагу, що первинні документи надавалися позивачем до перевірки та посадовими особами контролюючого органу жодних зауважень до їх оформлення висловлено не було.

Судом першої інстанції також було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції те, що отриманий від ТОВ "Ісіда Груп" товар безпосередньо використовувався в господарській діяльності позивача, а саме під час виготовлення продукції ТОВ "НВО Перспектива" - дроту порошкового.

Такий вид діяльності відповідає видам господарської діяльності позивача згідно довідки Головного управління статистики у Запорізькій області АА №556001.

На підтвердження здійснення такої діяльності позивачем до матеріалів справи надано технічні умови на дріт порошковий металургійний ППМ, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікат відповідності.

Крім того, на підтвердження наявності у позивача технологічного обладнання для виготовлення дроту порошкового до матеріалів справи надано договори оренди обладнання від 01.04.2015 №04.15, від 01.04.2015 №05.15.

Також, на підставі матеріалів справи судами встановлено, що виготовлений дріт порошковий реалізовувався позивачем контрагентам - ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг", ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", при цьому ціна реалізації перевищувала собівартість виготовленої продукції.

Згідно з даними Звіту про фінансові результати за 2015 рік чистий прибуток позивача склав 2'417'400грн, що свідчить про наявність економічного ефекту від здійснюваної позивачем господарської діяльності.

Крім того, судами розглянуто посилання відповідача в акті перевірки на те, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлена відсутність придбання ТОВ "Ісіда Груп" (ТОВ "Абіон Ресурс") товарів (послуг), по яких підприємством задекларовано реалізацію. При цьому, судами встановлено, що такий висновок податковим органом зроблено з огляду на дослідження даних Єдиного реєстру податкових накладних за серпень 2015 року, що жодним чином не свідчить про не можливість придбання ТОВ "Ісіда Груп" (ТОВ "Абіон Ресурс") товару, який в подальшому реалізований позивачу, у періодах, які передували серпню 2015 року.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 КАС України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне виконання господарських операцій з придбання робіт, які відповідають дійсному економічному змісту, відображеному в укладених позивачем договорах та призвели до фактичного руху його активів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог законодавства, первинних документів.

Вірною є позиція судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам підтверджені у встановленому порядку. Судами встановлені обставини, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Судами констатовано, що контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду