Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2019 року

Київ

справа №826/16295/18

адміністративне провадження №К/9901/1269/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів - Данилевич Н.А.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Громадянина Російської Федерації ОСОБА_4

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 (головуючий суддя - Є.В. Чаку, судді: В.В. Файдюк, Є.І. Мєзєнцев)

у справі № 826/16295/18

за позовом Громадянина Російської Федерації ОСОБА_4

до Державної міграційної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

установив:

Представник позивача Громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 - адвокат Мельничук Василь Іванович звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України про скасування рішення № 245-18 від 10.08.2018 про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, що потребує додаткового захисту та про зобов'язання прийняти рішення про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2018 адміністративний позов Громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 повернуто позивачу.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник позивача звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 апеляційну скаргу представника позивача залишено без руху, у зв'язку з недолученням до апеляційної скарги договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженої законом на надання безоплатної правової допомоги № б/н від 04.10.2018 та доказу того, що особа, яка подала апеляційну скаргу є адвокатом відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 апеляційну скаргу представника позивача на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2018 у справі за адміністративним позовом Громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії повернуто апелянту, у зв'язку із тим, що недоліки, зазначені в ухвалі від 19.11.2018, апелянтом не усунуті.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2018 та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі № 826/16295/18 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 826/16295/18, оскільки вказана ухвала судом апеляційної інстанції по суті не переглядалась та відкрито касаційне провадження на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі № 826/16295/18.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами касаційної скарги не погоджується, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що недоліки апеляційної скарги апелянтом в зазначений строк не усунено.

Колегія суддів вважає передчасним такий висновок суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга Громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 підписана його представником - адвокатом Мельничуком Василем Івановичем, що підтверджується доданим до матеріалів справи ордером на надання правової допомоги від 04.10.2018 серії КВ № 747324, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно із частиною першою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За змістом частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Частиною четвертою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Аналіз вказаних положень, дає підстави для висновку, що ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю чинним Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.

Положеннями частини п'ятої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, виходячи з норм Конституції України, міжнародного права, повернення апеляційної скарги з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги позивачу, у зв'язку з тим, що ним до апеляційної скарги не додано договору про надання правової допомоги, його копії або витягу з нього, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, оскаржувана ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до цього ж суду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі № 826/16295/18 скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Головуючий В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа