Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2019 року

Київ

справа №826/20852/14

адміністративне провадження №К/9901/4814/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє через представника - адвоката ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року (судді Горбань Н.І., Земляна Г.В., Сорочка Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - Уповноважена особа Фонду, Фонд, Банк відповідно) Гончарова Сергія Івановича, третя особа - Банк, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду, що полягає у не включенні даних позивача до повного Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Банку за рахунок Фонду за договором банківського вкладу «Планер» від 02 липня 2014 року № 43546 (далі - Договір банківського вкладу); зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити дані ОСОБА_1 до повного Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Банку за рахунок Фонду за договором банківського вкладу «Планер» від 02 липня 2014 року № 43546; зобов'язати Уповноважену особу Фонду надати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок позивача, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду; зобов'язати Фонд здійснити відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 за договором банківського вкладу «Планер» від 02 липня 2014 року № 43546 за рахунок Фонду.

Вимоги обґрунтувала тим, що відповідач Договір банківського рахунку та операції по ньому відніс до нікчемних правочинів з підстав, які не визначені частиною третьою статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ). Такі дії відповідача є неправомірними і такими, що виходять за межі вимог, встановлених чинним законодавством.

Суди встановили, що між ОСОБА_1 та Банком укладено Договір банківського вкладу, предметом якого є відкриття рахунку НОМЕР_1 та прийняття банком від вкладника на вкладний рахунок грошових коштів у тимчасове строкове користування.

Правління Національного банку України (далі - НБУ) постановою від 14 серпня 2014 року № 491 Банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до копії платіжного доручення від 02 липня 2014 року на рахунок позивачки ОСОБА_5 перераховано 14 755,23 доларів США, що визначено в еквіваленті до національної валюти у розмірі 174 604 грн 57 коп.

Згідно з рішенням від 14 серпня 2014 року № 69 виконавча дирекція Фонду, розпочала процедуру виведення Банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 15 серпня 2014 року по 15 листопада 2014 року. Призначила Уповноваженою особою Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.

10 листопада 2014 року Правління НБУ прийняло постанову № 717 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку.

13 листопада 2014 року виконавча дирекція Фонду прийнято рішення № 119 про початок процедури ліквідації Банку та призначила Уповноваженою особою Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І. на рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року.

15 грудня 2014 року позивачка звернулася до Уповноваженої особи Фонду з заявою про виплату грошових коштів у розмірі гарантованої суми відшкодування за вказаним вище договором банківського вкладу.

17 грудня 2014 року Уповноважена особа Фонду надала відповідь про відсутність підстав для здійснення відповідних виплат у зв'язку із визнанням правочину, укладеного між позивачем та Банком, нікчемним.

Позивачка вважає відмову включити її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, протиправною, тому звернулася до суду з цим позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 лютого 2015 року позов задовольнив частково.

Цей суд виходив із того, що комісія щодо визнання нікчемними вкладів на своєму засіданні від 10 листопада 2014 року у Протоколі визнала нікчемним правочин згідно з додатком № 1, в якому Уповноважена особа Фонду затвердила список записів, що тимчасово не можуть бути включені до розрахунку залишку гарантованої суми у переліку вкладників, які мають право на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду. Зокрема, зазначені такі відомості: прізвище позивача - ОСОБА_1, адреса, паспортні записи, номер договору, номер рахунку, на якому обліковується вклад, а саме НОМЕР_2, та сума залишку на рахунку. Проте зазначеним Протоколом визнано нікчемним правочин за вкладом позивачки на іншому, ніж указано в Договорі банківського вкладу рахунку. Згідно з пунктом 2.1.1. Банк зобов'язувався відкрити рахунок НОМЕР_1, а як вказувалось вище Протоколом визнано нікчемним правочин, укладений позивачкою із розміщенням грошових коштів у сумі іншій, ніж визначено в договорі та на іншому рахунку, а саме НОМЕР_2.

Крім того, суд надав значення тому, що відповідач не пред'явив суду жодного доказу на підтвердження того, що внаслідок укладання Договору банківського вкладу з позивачкою Банк став неплатоспроможним та виконання його зобов'язань перед іншими кредиторами стало неможливим та/або цим договором передбачено передачу майна (коштів) з метою надання окремим категоріям пільг прямо не встановлених законодавством.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з платіжного доручення № TR.57847.761.85 від 02 липня 2014 року видно, що платником є ОСОБА_5, яка сплатила кошти в сумі 14 755,23 доларів США, призначення платежу - перерахування грошових коштів на депозитний рахунок НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 Наведене суперечить умовам вказаного договору. Ці обставини свідчать, що позивачка не вносила готівки до каси, операції виконувались за домовленістю вкладника з працівниками банку. Згідно з висновками робочої комісії, вказані дії відбувались з метою отримання коштів не від банку і не за рахунок банку, який в той момент вже не міг виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів. За таких обставин витрати Фонду значно збільшуються без будь-яких законних на те підстав.

ОСОБА_1 не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції і через представника подала касаційну скаргу з вимогами (з урахуванням змін) про його скасування та ухвалення нового рішення, яким частково задовольнити позов - задовольнити позовні вимоги, заявлені до Уповноваженої особи Фонду.

Зокрема, зазначає, що у Договорі банківського вкладу відсутні застереження щодо неможливості зарахування грошових коштів, які надійшли до банку на ім'я вкладника, від іншої особи, внаслідок чого апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо необхідності особистого внесення грошових коштів на власний депозитний рахунок.

Також наголошує, що в жодному з наданих до суду документів, на підставі яких приймалося рішення про віднесення правочинів (договорів) до нікчемних, не зазначено підстави нікчемності правочину, укладеного між позивачем та Банком, що передбачені частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VІ, яка є спеціальною нормою.

Йдеться і про те, що відповідачами не надано суду будь-яких доказів злочинної домовленості позивачки із співробітниками Банку, а також того, що позивачка є довіреною особою власника великого рахунку.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено відповідну суму, яка обчислюється в тисячах доларів США, строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення банку (у тій справі згадується АТ «Дельта Банк») до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

Отже, як зазначив цей суд, оскільки вклад розміщено на рахунку [АТ «Дельта Банк»] до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників [АТ «Дельта Банк»], які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду, Фонду щодо відмови включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції про визнання протиправною відмови Уповноваженої особи Фонду включити до Повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, яке відповідає закону.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду зазначену вище, зокрема, що «якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 Цивільного кодексу України» і, що «Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею», можна стверджувати, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обставини про переказ коштів в іноземній валюті від третьої особи доводять, що Банк уклав Договір банківського вкладу, умови якого передбачають платіж з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законом.

Понад те, ці обставини не вказують на надання Банком будь-яких переваг (пільг) саме для позивачки.

Поряд з цим, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, не підлягають задоволенню, оскільки на даний час відсутні докази та підстави вважати, що позивача не буде включено до такого Реєстру.

Фонд здійснює виплату відшкодування коштів вкладникам на підставі отриманого від Уповноваженої особи Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, однак в ході розгляду справи встановлено, що така інформація про позивачку не була включена до зазначеного переліку, а тому спірні відносини між позивачем та Фондом на той час не виникли, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що права позивачки є порушеними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року (справа № 826/910/15).

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС (в редакції після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За наведених обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Фонду прийняти рішення про включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні цих позовних вимог. У решті рішення цього суду стосовно вимог про визнання протиправною відмови Уповноваженої особи Фонду щодо включення позивача до повного Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду включити відомості про позивачку до цього Переліку - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє через представника - адвоката ОСОБА_2, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року скасувати повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року у частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про включення позивача до Загального реєстру вкладників на підставі повного Переліку вкладників наданого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончаровим С.І. із здійсненням відповідного відшкодування коштів в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 скасувати, та прийняти в цій частині нову постанову - про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

У решті постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко