Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.06.2018 року у справі №826/20784/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2019 року

Київ

справа №826/20784/14

адміністративне провадження №К/9901/51972/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2017 (суддя -Арсірій Р.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 (судді: Шелест С.Б. (головуючий), Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі №826/20784/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна хендлінгова компанія «Колумбус Хендлінг» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна хендлінгова компанія» «Колумбус Хендлінг» (далі - позивач, ТОВ «Авіаційна хендлінгова компанія» «Колумбус Хендлінг») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006592201, №0006602201 від 14.11.2014.

2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних рішень та відсутністю правових підстав для донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2017 задоволено адміністративний позов повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0006592201, №0006602201 від 14.11.2014.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 скасовано рішення суду першої інстанції у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2014 №0006592201 з податку на прибуток скасувати та у цій частині прийнято нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014 №0006592201 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 111 565,00 грн - основного платежу та 277 892,00 грн - штрафних (фінансових) санкцій. У решті донарахування податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014 №0006592201 - залишено в силі. В іншій частині постанову суду першої інстанції від 17.11.2017 у справі №826/20784/14 - залишено без змін.

Контролюючий орган не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим, звернувся з даною касаційною скаргою.

4. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товару, робіт (послуг) в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару, робіт (послуг), правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону; Позивачем правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми за наслідками придбання сувенірної продукції та періодичних видань. При цьому, суд першої інстанції погодився з висновком контролюючого органу про завищення позивачем адміністративних витрат у 2013 році, втім за відсутності можливості виокремити грошове зобов'язання у цій частині, суд дійшов висновку про скасування рішення в цілому.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи частково рішення суду першої інстанції виходив з того, що сума витрат понесених товариством на придбання спеціального обладнання у нерезидента компанії «BERFIN TRADING ING» згідно контракту від 10.12.12 №WGRVS-UKR/0712-12, з урахуванням вимог п. 161.2 ст.161 Податкового кодексу України, для нарахування амортизації повинна складати 1 793 629,20 грн (2 110 152,00 грн (сума сплачена нерезиденту) -15%).

Таким чином, донарахування контролюючим органом товариству податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 14.11.2014 №0006592201 у сумі 21 677,00 грн (135 481,35 грн*16% (ставка податку станом на 2013 рік) за основним платежем та, як наслідок, штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5 419,25 грн. - є обґрунтованим, а тому ППР у цій частині - правомірне.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2012 по 31.12.2013, про що складено акт від 31.07.2014 №3520/26-58-22-01-17/30108723, яким встановлено порушення позивачем вимог: пункту 138.4 статті 138, підпунктів 139.1.1, 131.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, підпункту 145.1.5 пункту 145.1 статті 145, пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 133 242 грн, пунктів 198.3, 198.6 статті198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1 036 740 грн.

На підставі акту перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від від 21.08.2014 №0005702201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 699 863,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 1 133 242,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 566 621,00 грн; №0005692201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 1 555 110,00 грн, в т.ч. за основним платежем у сумі 1 036 740,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 518 370,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень -рішень, на підставі акту від 31.07.2014 №3520/26-58-22-01-17/30108723 та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 03.11.14 №11260/10/26-15-10-06-15 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 14.11.2014 №0006592201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 416 553 грн, в т.ч. за основним платежем - 1 133 242,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 283 311,00 грн; №0006602201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 295 925,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 1 036 740,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 259 185,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є допоміжне обслуговування авіаційного транспорту.

Позивач має сертифікат відповідності №IEV-CKO-124-05, виданий 03.10.2012 Державною авіаційною службою України, яким засвідчено, що підприємство відповідає вимогам діючих нормативних документів України, які регламентують діяльність цивільної авіації, і має право на діяльність в заявленій сфері. Місцезнаходження: Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) (03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 90-а); вид діяльності: забезпечення обслуговування пасажирів, багажу, транспортування, завантаження/розвантаження з/на борт ПС багажу.

У перевіряємий період між позивачем та ТОВ «Транслем» були укладені договори підряду на ремонтно-будівельні роботи від 09.12.13 №124, від 10.12.13р. №127, про фактичне виконання яких свідчать наявні у матеріалах справи копії: акту від 30.12.13р. №1 об'єкт УАТЦ 2-й поверх: загально-будівельні роботи (ремонт стін шпаклівка, демонтаж вікна, установка дверей, влаштування підлоги, перегородок, підвісної стелі всього в сумі 100 698,30 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 16 783,05 грн.; акт увід 30.12.13р. №2 об'єкт УАТЦ 2-й поверх: внутрішні роботи по оздобленню санвузла (роботи по демонтажу, роботи по ґрунтовці, монтаж ГКЛ, облаштування перегородок з утепленням, установка дверного блока, вікон, батареї, дешевої кабіни) всього в сумі 84 838 15 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 14 139,69 грн.; акт від 30.12.13р. №3 об'єкт УАТЦ 2-й поверх: загально будівельні роботи (ремонт стін шпаклівка, фарбування) всього в сумі 4 463,55 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 743,93 грн.; акту надання послуг від 16.12.13р. №7544 виконавцем виконано ремонтні роботи згідно додатка №1 до договору всього в сумі 33 403,20 грн. у т.ч. ПДВ у сумі 5 567,20 грн.; акт надання послуг від 17.12.13р. №8032 виконавцем виконано ремонтні роботи згідно додатка №3 до договору всього в сумі 47 242,00 грн. у т.ч. ПДВ у сумі 7 873,67грн.; специфікації до договорів підряду на ремонтно-будівельні роботи, в яких наведений перелік виконуваних ТОВ «ТРАНСЛЕМ» на замовлення позивача робіт.

Розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Між Позивачем та ТОВ «Трейд Лайн М» у перевіряємому періоді були укладені договори на ремонтно-оздоблювальні роботи від 04.04.13р. №04/13, на будівельно-монтажні роботи від 24.04.13р. №07/13; на будівельно-монтажні та оздоблювальні роботи від 29.04.13р. 309/13; на будівельно-монтажні та оздоблювальні роботи від 07.10.13р. №89/13, на виконання умов вказаних договорів позивачем надано: до договору №04/13 від 04.04.13р.: акт виконаних робіт від 19.04.13р. на загальну суму 38 000, в т.ч. ПДВ 6 333,33 грн.; до договору №07/13 від 24.04.13р.: акт виконаних робіт від 31.05.13р. на загальну суму 176 760 грн., в т.ч. ПДВ 29 460 грн.; до договору №09/13 від 29.04.13р.: акт виконаних робіт від 31.05.13р. на суму 59 912 грн., в т.ч. ПДВ 9 985,33 грн., акт надання послуг від 20.06.13р. №9501 на загальну суму 22 800 грн., в т.ч. ПДВ 3 800 грн.; до договору №89/13 від 07.10.13р.: акт надання послуг від 15.10.13р. на загальну суму 49860 грн., в т.ч. ПДВ 8 130 грн; специфікації до договорів підряду, в яких наведений перелік виконуваних ТОВ «Трейд Лайн М» на замовлення позивача робіт. Розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що позивач отримує дохід від здійснення операцій по наземному обслуговуванню повітряних суден та пасажирів в аеропорту Київ «Жуляни», у зв'язку з чим, на його замовлення ТОВ «Транслем» та ТОВ «Трейд Лайн» були виконані ремонтні та оздоблювальні роботи в приміщеннях за адресами: проспект Повітрофлотський 81 аеропорт Київ «Жуляни», та вул. Волинська 67 у м. Києві на підставі вищезазначених договорів.

Вказані приміщення використовуються позивачем для здійснення господарської діяльності, що підтверджується договором оренди 02/08 від 01.08.2013, відповідно до якого приміщення по вулиці Волинський, 67 орендоване позивачем у ТОВ «ДАХ В.Н.» для розташування адміністративного персоналу, що передбачено пунктом 1.2. договору.

Приміщення, розташовані в будівлі аеропорту Київ «Жуляни» використовуються позивачем на підставі договору №МАЗ/12 від 01.01.2012 про передачу майна територіальної громади міста Києва в суборенду, та договору №МА342/11 від 01.10.2012 про надання послуг з обслуговування пасажирів, для здійснення обслуговування пасажирів.

Згідно умов договору №МA342/11 від 01.10.2012 позивач, як обслуговуюча компанія, використовує інфраструктуру сектору ВІП, розташованого в будівлі аеровокзалу аеропорту «Київ» Жуляни, що знаходиться, за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 81 для надання основних та додаткових послуг з обслуговування пасажирів.

Пунктом 2.1.9 зазначеного договору передбачено, що позивач, як обслуговуюча компанія здійснює облаштування, поточний ремонт приміщень сектору ВІП.

З акту перевірки вбачається, що згідно даних підсистеми «Аналітична система» Перегляд результатів співставлення» АІС «Податковий Блок» станом на дату складання акту встановлено розбіжності між сумою податкового кредиту з ПДВ, задекларованого Позивачем та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованими ТОВ «В.Г.М.» (ПН 38355533) у березні 2013 на загальну суму 12 183,00 грн. Контролюючий орган вказав на те, що згідно матеріалів перевірки ТОВ«В.Г.М» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій та відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість по операціям з придбання та продажу товарів (послуг). У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4, п.2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.

Як встановлено судом першої інстанції, для здійснення статутної діяльності позивач користується власною технікою, в тому числі: спеціальною машиною для антикригової обробки повітряних суден, трактором, автомобілем ЗІЛ-ІЗІ, тягачем (відповідні копії свідоцтва про право власності позивача на перелічену техніку додаємо), що підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів або іншого технічного транспортного засобу.

З метою забезпечення належного технічного стану транспортних засобів, між позивачем та ТОВ «В.Г.М.» було укладено договір №132 від 04.03.2013 на ремонт транспортного засобу, згідно умов якого ТОВ «В.Г.М.» взяло на себе зобов'язання надати послуги з ремонту буксира. Вартість послуг у кожному окремому випадку погоджується сторонами та вказується у відповідних актах виконаних робіт.

Специфікацією до договору №132 від 04.03.2013 було встановлено та погоджено обсяг та вартість робіт на загальну суму 44 300,00 грн, в тому числі ПДВ 7 383,33 грн.

На підтвердження виконання умов договору матеріали справи містять акт надання послуг №13003 від 27.03.2013 Також контрагентом було виставлено рахунок, а позивачем сплачено необхідні для ремонту витратні матеріали та устаткування в сумі 28 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 4 800,00 грн.

Також матеріали справи мітять виписані ТОВ «В.Г.М.» на користь Позивача податкові накладні №12012 від 25.03.13р. на суму ПДВ 4 800 грн. та №13003 від 27.03.13р. на суму ПДВ 7 383,33 грн., які відповідають вимогам законодавства.

Судами установлено, що у перевіряємому періоді між Позивачем та ТОВ «Торг Кончар», ТОВ «Транслем», ТОВ «Промбуд Маркер» були укладені договори на поставку сувенірної продукції та періодичних видань від 28.08.2012 №906; від 10.10.2012 №915, від 04.11.2013 №22; від 15.11.2013 №1115.

Позивачем, за перевіряємий період всього списано сувенірної продукції та періодичних видань на собівартість реалізованих робіт і послуг в сумі 5 122 791,04 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу про те, що господарські відносини позивача з його контрагентами ТОВ «Трейд Лайн М», ТОВ «ТРАНСЛЕМ» та ТОВ «В.Г.М.» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків; позивачем безпідставно було віднесено до податкового кредиту суми ПДВ за наслідками придбання сувенірної продукції та періодичних видань; товариством завищено суму податкового кредиту внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими відносинами з ТОВ «В.Г.М.», оскільки встановлено розбіжності між сумою податкового кредиту з ПДВ, задекларованого товариством та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованими контрагентом.

9. Позивачем відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу до суду касаційної інстанції не надано.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 138.2 статті 138

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.2.1 Пункт 138.4 статті 138

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

10.3. Підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу;

10.3.1 Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що для забезпечення обслуговування пасажирів у ВІП центрі аеропорту, між позивачем та ТОВ «Мастер-Авіа» було укладено договір №МА342/11 від 01.10.2012 про надання послуг з обслуговування пасажирів.

Додатком №1 до Наказу №1 від 03.01.2012 про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства, визначено складові частини послуг, що надаються пасажирам у ВІП Центрі (аеропорту «Київ» (Жуляни), серед яких надання пасажирам сувенірної продукції в межах норм встановлених обліковою політикою підприємства.

Судами встановлено, що позивач не здійснював використання сувенірної продукції та періодичних видань на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що купуючи у контрагентів сувенірну продукцію та періодичні видання, позивач використовував їх для обслуговування пасажирів відповідно до визначеної облікової політики підприємства, що не суперечить законодавству. Крім того, обслуговування пасажирів є основним видом діяльності підприємства, тому така діяльність спрямована на отримання доходу.

22. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач отримує дохід від здійснення операцій по наземному обслуговуванню повітряних суден та пасажирів в аеропорту Київ «Жуляни», у зв'язку з чим, на його замовлення ТОВ «Транслем» та ТОВ«Трейд Лайн» були виконані ремонтні та оздоблювальні роботи в приміщеннях на території аеропорту.

Колегія суддів вважає правовірним відхилення судами попередніх інстанцій доводів контролюючого органу щодо обов'язковості складання за господарськими операціями позивача з вказаними контрагентами актів приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (типова форма №КБ-3), які затверджені наказом Міністерством регіонального розвитку та будівництва України «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку будівництва» від 04.12.09р. №554, оскільки складання таких первинних документів не є обов'язковим, у разі якщо замовник не є державним підприємством, та розрахунки здійснюються не за бюджетні кошти. Оскільки, по об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

На момент здійснення позивачем господарських операцій усі назначені підприємства були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та платниками ПДВ, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується податковим органом.

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

23. Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту у сумі 12 183,00 грн за спірними операціями, які ґрунтуються на встановлених на підставі даних підсистеми «Аналітична система /Перегляд результатів співставлення» АІС «Податковий Блок» розбіжностях між задекларованою Позивачем сумою податкового кредиту з ПДВ та задекларованими ТОВ «В.Г.М.» податковими зобов'язаннями з ПДВ, зважає чи на те, що в силу вимог п. 11 підрозділу 2 розділ ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, а тому, з огляду на те, що суми ПДВ у податкових накладних, виписаних ТОВ «В.Г.М.» не перевищували 10 тисяч гривень, то вони, відповідно, не підлягали включенню до реєстру, що безпідставно не враховано контролюючим органом.

24. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано об'єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 слід залишити без задоволення.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі №826/20784/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду