Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.11.2019 року у справі №820/11946/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2019 року

м. Київ

справа №820/11946/15

касаційне провадження №К/9901/26223/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 (головуючий суддя - Спаскін О. А., судді: Сіренко О. І., Любчич Л. В. ) у справі № 820/11946/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" звернулось до адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 № 0000074000.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 02.03.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.05.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 скасував та прийняв нову - про задоволення позовних вимог.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

При цьому наголошує на неможливості автоматичного зарахування наявної в позивача надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у рахунок авансових внесків з податку на прибуток, оскільки ці платежі є окремими видами доходів бюджету, а Публічним акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" відповідної заяви в порядку статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не подано.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 21.07.2015 № 38/28-09-40-14/00165712.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту
57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток за грудень 2014 року зі строком сплати 30.12.2014, а саме - із затримкою на 27 днів (у період з
31.12.2014 по 26.01.2015) до дати прийняття та затвердження рішення про розстрочення податкового боргу від 27.01.2015.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2015 № 0000074000, згідно з яким визначено штраф у розмірі 173039,90 грн.

Скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції виходив із того, що порушення Публічним акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" строку сплати узгодженого грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток за грудень 2014 року відбулось з вини контролюючого органу з огляду на невиконання останнім обов'язку, встановленого пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, слід враховувати таке.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У спірні ситуації, як з'ясовано судом першої інстанції, граничним строком сплати позивачем авансового внеску з податку на прибуток за грудень 2014 року було
30.12.2014.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, відповідальність у вигляді штрафу відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання або грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.

За правилами пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Судом на підставі витягу з інтегрованої картки платника податку на прибуток з'ясовано, що станом на 06.11.2014 у позивача обліковувалась переплата в розмірі 2622986,13 грн.

Водночас підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно з пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Таким чином, спрямування надміру сплачених сум з одного платежу в погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів здійснюється на підставі заяви платника, поданої відповідно до статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Утім, як з'ясовано Харківським окружним адміністративним судом та не спростовано судом апеляційної інстанції, позивач із заявою про погашення грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток шляхом повернення (спрямування) надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в порядку статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не звертався.

Враховуючи викладене, є цілком об'єктивним висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" про те, що контролюючий орган повинен був самостійно за відсутності його заяви здійснити відповідне зарахування.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що Харківський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016, яка відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 у справі № 820/11946/15 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 у справі № 820/11946/15 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк