Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.09.2020 року у справі №2340/4591/18
Постанова КАС ВП від 24.10.2022 року у справі №2340/4591/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №2340/4591/18

адміністративне провадження № К/9901/19148/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 (суддя Білоноженко М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 (головуючий суддя Собків Я.М., судді Земляна Г.В., Черпіцька Л.Т.),

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року Комунальне підприємство (КП) «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому просило (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 01.08.2018 №0094891304 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 966 708,42 грн, у тому числі: штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 962 067,36 грн, пеня - 4 641,06 грн;

- від 02.08.2018 №0007961401 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 983 898,75 грн, встановлених статтею 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Обґрунтовуючи позов, Підприємство посилалося на те, що податок з доходів фізичних осіб (далі -ПДФО) утримано в повному обсязі по факту нарахування доходу та відображено у відповідній звітності, однак, суми податку були перераховані до бюджету з порушенням строків сплати. У зв`язку з цим, як стверджував позивач, контролюючий орган безпідставно застосував до Підприємства штрафні санкції, передбачені статтею 127 ПК.

Також позивач зазначає, що застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, визначених статтею 120-1 ПК є безпідставним, оскільки Ватутінське КВП «Водоканал», з яким позивач уклав договір від 01.08.2014 №225 на приймання, перекачку та очистку стічних вод, не виконало обов`язок щодо реєстрації податкових накладних. Не виконання цього обов`язку фактично унеможливило реєстрацію податкових накладних позивачем внаслідок відсутності коштів на електронному рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020, відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ГУ ДФС правомірно застосувало до позивача штрафні санкції на підставі 127 ПК за несвоєчасно перерахований ПДФО із нарахованої та виплаченої заробітної плати у розмірі 1 240 111,26 грн та за не перерахування ПДФО із нарахованої та виплаченої заробітної плати у розмірі 205 774,61 грн. Суди відхилили довід позивача, що має місце лише несвоєчасна сплата ПДФО, оскільки, відповідно до розрахунку до податкового повідомлення-рішення встановлено як несвоєчасну сплату податку, так і не сплату податку.

Також суди виснували, що обставини щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є безспірними і позивачем не заперечуються. Суди зазначили, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку для сплати до бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань платник податку повинен перерахувати на електронний рахунок необхідні для цього кошти з власного поточного рахунку. Такі кошти мають бути зараховані на рахунок платника протягом операційного дня, у день їх отримання, разом з тим, позивачем вказані дії з метою своєчасної реєстрації податкових накладних вчинено не було. Суди визнали необґрунтованим довід позивача, що його контрагентом Ватутінським КВП «Водоканал» не зареєстровано жодної податкової накладної, в результаті чого на електронному рахунку позивача утворилося від`ємне значення податку на додану вартість, оскільки це не впливає на обов`язок позивача щодо реєстрації власних податкових накладних.

КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та задовольнити позов.

У касаційній скарзі Підприємство зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 126, 127 ПК без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 (справа №820/5099/18). Позивач доводить, що контролюючий орган безпідставно застосував до нього за несвоєчасну сплату ПДФО штраф у відповідності до статті 127 ПК, при тому, що відповідальність за таке правопорушення передбачено статтею 126 ПК.

Також позивач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки судом порушено принцип незмінності складу суду та розглянуто справу неповажним складом суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328, пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну та необґрунтовану, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Довід позивача у касаційній скарзі, щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС, обґрунтований тим, що справа була розглянута неповажним складом суду, не знайшов підтвердження.

Як свідчать матеріали справи, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 скасовано ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 та передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У зв`язку з перебуванням судді Черкаського окружного адміністративного суду Гараня С.М. у відпустці за результатами повторного автоматизованого розподілу справ визначено суддю цього ж суду Бабич А.М. Суддею Бабич А.М. заявлено самовідвід у справі та відповідно до ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 заяву про самовідвід задоволено та здійснено повторний автоматизований розподіл справ, за наслідками якого справу №2340/4591/18 передано для розгляду судді зазначеного суду Білоноженко М.А.

Відповідно до частин другої, третьої статті 18 КАС позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ) .

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (частина четверта статті 18 КАС).

Обставин, які б свідчили про порушення порядку автоматизованого розподілу справи, позивач в касаційній скарзі не зазначає, а під час касаційного перегляду справи такі обставини не виявлені, питання щодо самовідводу судді Бабич А.М. вирішено відповідно до статей 36 40 КАС.

Що ж до підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, яка також вказана Підприємством у касаційній скарзі, то вона знайшла підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС провело документальну планову виїзну перевірку КП «Водовідведення та водопостачання Звенигородської міської ради» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 12.07.2018 №275/23-00-14-0107/36773489 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками в акті перевірки встановлено порушення Підприємством, зокрема:

пункту 201.10 статті 201 ПК - Підприємство не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 967 797,50 грн;

підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпункти 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункт «а» пункту 171.2 статті 171, підпункт «а» пункту 176.2 статті 176 ПК - Підприємство несвоєчасно перерахувало (сплатило) до відповідного бюджету ПДФО із нарахованої та виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2015 по 30.08.2017 в сумі 1 240 111,26 грн та не перерахувало цей податок із нарахованої та виплаченої заробітної плати за період з 01.09.2017 по 31.12.2017 у загальній сумі 205 774,61 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0094891304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на 1 206 802,97 грн, у тому числі: штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 962 067,36 грн, пеня - 244 735,61 грн; та від 02.08.2018 №0007961401 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 983 898,75 грн, встановлених статтею 120-1 ПК за відсутність складення та/або реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування, протягом строків, визначених ПК.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2018 №0094891304 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено нормами статті 168 ПК.

Норми підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - так само) зобов`язують податкового агента, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Пунктом 171.1 статті 171 ПК встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 176.2 статті 176 ПК, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Види та розмір відповідальності за порушення податкового законодавства визначені у главі 11 розділу ІІ ПК.

Відповідно до частини першої статті 109 ПК податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 127.1 статті 127 ПК передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, податковим правопорушенням, відповідальність за яке встановлена нормою статті 126 ПК, є вчинення, зокрема податковим агентом, дії щодо фактичної сплати ПДФО, нарахованого та утриманого із суми виплаченого (нарахованого) доходу, але із затримкою (несвоєчасно).

Натомість, нормами статті 127 ПК встановлено відповідальність платника податку, у тому числі, й податкового агента, за несплату (неперерахування) податку до або під час виплати доходу на користь іншого платника податку.

Питання розмежування правопорушень, відповідальність за які встановлена нормами статей 126 та 127 ПК, було предметом вирішення Верховним Судом у справі №820/11382/15 за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень рішень. У постанові від 21.01.2020, ухваленій у цій справі, колегія суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що нормами статті 127 ПК встановлено відповідальність платника податків, в тому числі, і податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податку, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. При чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням. Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Відповідно до висновку в цій же постанові податковим правопорушенням за статтею 126 ПК є вчинення дії платником податку (податковим агентом) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але із затримкою (несвоєчасно), тоді як за статтею 127 ПК - бездіяльність платника податку (податкового агента), тобто ненарахування, неутримання та/або несплата ПДФО до або під час виплати доходу на користь іншої особи. Кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності, передбаченої нормами статті 127 ПК, є порушення платником податків (податковим агентом) встановлених правил щодо утримання податку з джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету (до виплати заробітної плати або одночасно з виплатою заробітної плати).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Визнаючи обґрунтованими доводи контролюючого органу, суди попередніх інстанцій виснували, що перевіркою встановлено порушення позивачем норм пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК внаслідок несвоєчасної сплати та несплати ПДФО із нарахованої та виплаченої заробітної плати, тобто вчинення правопорушення, відповідальність за яке встановлена нормами пункту 127.1 статті 127 ПК.

Разом з тим, відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, які застосовані до позивача згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2018 №0094891304, штрафні (фінансові) санкції у розмірі 962 067,36 грн застосовані за несплату ПДФО із виплаченої заробітної плати (у розмірі 154 330,96 грн) (а.с. 19 т. 1) та за несвоєчасну сплату ПДФО - у розмірі 807 736,40 грн (а.с. 20-21 т. 1). Тобто, за два різні правопорушення (одне з яких - несплата ПДФО із заробітної плати, а друге - несвоєчасна сплата ПДФО) до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК, тоді як на цій підставі до позивача могли бути застосовані штрафні (фінансові) санкції тільки за перше із зазначених правопорушень.

При цьому, штрафні (фінансові) санкції за несплату ПДФО із заробітної плати за серпень-листопад 2017 року застосовані до Підприємства у розмірі 75% внаслідок того, що штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% та 50% спочатку були застосовані за несвоєчасну сплату ПДФО. Оскільки штрафні (фінансові) санкції до позивача за несвоєчасну сплату ПДФО на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК застосовані неправомірно (а суд не може змінювати підставу для застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначену контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні), розмір штрафних (фінансових) санкцій за несплату ПДФО, які правомірно застосовані до позивача, відповідно до норм пункту 127.1 статті 127 ПК (з урахуванням повторності допущених податкових правопорушень) складає 118 537,75 грн (25% від 45 895,51 грн (за серпень 2017 року), 50% від 51 381,82 грн (за вересень 2017 року), 75% від 52 282,75 грн та від 56 214,53 грн (за жовтень, листопад 2017 року)).

Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 126,127 ПК, не врахували висновок судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.01.2020 (справа №820/11382/15) щодо розмежування правопорушень, відповідальність за які встановлена нормами статей 126 та 127 ПК, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0094891304 в частині застосування до Підприємства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 843 529,61 грн (962 067,36 грн - 118 537,75 грн).

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС).

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим обставини щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині позовних вимог Підприємства про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 №0007961401 та від 01.08.2018 №0094891304 в частині нарахування пені судом касаційної інстанції не перевірялись.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя зазначеної статті).

Підсумовуючи викладене, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0094891304 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 843 529,61 грн.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 139 КАС встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС).

Як свідчать матеріали справи, позовна заява Підприємства (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) містить 2 вимоги майнового характеру на загальну суму 1 950 607,17 грн.

За подання позову Підприємство сплатило судовий збір у розмірі 32 860,53 грн.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на 01.01.2018 встановлено у розмірі 1 762,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Правильність сплати судового збору особою, яка звернулася до суду, перевіряється судом на кожній стадії судового процесу безвідносно до того, чи правильно був сплачений судовий збір на попередніх стадіях.

Таким чином, судовий збір за подання позову у цій справі складає 29 259,10 грн, апеляційної скарги -31 530,00 грн, касаційної скарги - 42 040,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору підлягають частковому відшкодуванню (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог- 43,24%), а саме: за подання позову - 12 651,63 грн, апеляційної скарги - 13 633,57 грн та касаційної скарги - 18 178,09 грн, а всього 44 463, 29 грн. Та обставина, що позивач сплатив судовий збір за подання позову у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір», не впливає на розподіл судових витрат між сторонами, а може бути підставою для повернення надміру сплаченого судового збору відповідно до норм зазначеного Закону.

У зв`язку з реформуванням податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для задоволення клопотання Головного управління ДПС у Черкаській області та здійснення заміни відповідача у справі відповідно до статті 52 КАС шляхом заміни Головного управління ДФС у Черкаській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Черкаській області.

Керуючись статтями 52 341 344 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0094891304 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 843 529,61 грн.

Позов Комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0094891304 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 843 529,61 грн.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 залишити без змін.

Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області судові витрати на сплату судового збору у розмірі 44 463 (сорок чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн 29 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

І.А. Васильєва

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду