Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.10.2018 року у справі №826/4367/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/4367/15

адміністративне провадження №К/9901/7334/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Подільскому районі Головного управління ДФС у м. Києві,

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2015 (головуючий суддя - Качур І.А.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015 (колегія суддів: головуючий суддя - Костюк Л.О., судді -Твердохліб В.А., Бужак Н.П.)

у справі № 826/4367/15

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Подільскому районі Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільскому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 21.11.2014 №0044541701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте за відсутності у діях позивача порушень приписів податкового законодавства, у зв'язку з чим має бути скасоване у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.11.2014 № 0044541701.

Судові рішення мотивовані тим, що контролюючим безпідставно віднесено до додаткового блага суми, прощеної за кредитним договором пені і, відповідно, безпідставного включено цю суму до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Так, суди зазначили, що прощена позивачу пеня не є його доходом та додатковим благом, тому прощення пені (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання регулюється між сторонами в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення і відмовити у задоволенні позову.

19.08.2015 Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження.

23.01.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) (далі - КАС України).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передбачено, що касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій встановили, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 6329/26-56-17-01-05/НОМЕР_1 від 31.10.2014, на підставі висновків якого контролюючим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.11.2014 №0044541701.

За наслідком адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у м. Києві №284/л/26-15-10-08 скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.11.2014 №0044541701 залишено без змін, та збільшено суму основного платежу на 2 523,40 грн., штрафну санкцію на 630,85 грн.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві № 1469/л/99-99-10-01-03-14 від 18.02.2015 скаргу платника податків залишено без задоволення, спірне податкове повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ГУ ДФС у м. Києві №284/л/26-15-10-08, залишено без змін.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на суму 713 697,78 грн.

Матеріали справи свідчать, що 12.11.2014 позивач звернувся до уповноваженої фінансової установи з листом про надання довідки про списання кредиторської заборгованості.

У листі № 513/1508/2014 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» зазначило, що звільнення від сплати заборгованості за кредитом та процентами, нарахованими за кредитним договором №125/ф/М1 від 18.05.2007, не відбулося, оскільки позивача було частково звільнено від обов'язку сплати штрафних санкцій, нарахованих згідно з умовами кредитного договору.

Фактичні обставини справи свідчать, що позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про заперечення щодо суми зобов'язання донарахованої згідно з актом перевірки, додавши до неї копію листа ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК». Відповідачем такі документи враховані не були, та було нараховано грошове зобов'язання у розмірі 713 697,78 гривень й штрафні санкції у розмірі 178 424, 45 гривень.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зазначає наступне.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Так, прийняття спірного податкового повідомлення рішення форми «Р» від 21.11.2014 №0044541701 мотивоване абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, яким передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого як додаткове благо, і фактично визначає один з видів такого додаткового блага.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 14.1.47. п. 14.1. ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання): іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Із системного аналізу положень ПК України вбачається, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі.

Відповідно до пп. 165.1.29 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що утримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти.

Зміст вказаної норми свідчить про те, що протягом дії кредитного договору отримані платником податку від банку кошти не можуть бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.

Відповідно до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Враховуючи вищевикладене, відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Прощена позивачу пеня не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то неустойка (в т.ч. пеня) ним не утримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок безпідставного віднесення ДПІ до додаткового блага суми прощеної за кредитним договором пені і, відповідно, безпідставного включення цієї суми до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільскому районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова