Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №820/3211/17

провадження №К/9901/3668/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання дій незаконними

за касаційною скаргою Харківського обласного комісаріату на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Спірідонова М.О., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Ральченка І.М. (головуючий), Катунова В.В., Бершова Г.Є.

І. Суть спору:

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату (далі - відповідач, Комісаріат), в якому просив:

1.1 визнати протиправними дії (бездіяльність) Комісаріату щодо нездійсненні позивачу нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби та відмові виплатити своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації;

1.2 зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку;

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щомісячна додаткова грошова допомога є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні. У свою чергу, індексація позивачу сплачувалась та була невід'ємною частиною заробітної плати, на неї нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому, згідно з положеннями Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», індексація є складовою частиною суми грошового забезпечення та відповідно мають враховуватись при розрахунку вихідної допомоги та обчисленні пенсії.

3. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що пунктом 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, передбачено невключення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Щодо індексації, то дана виплата не належить до видів грошового забезпечення і не має щомісячного характеру виплат. Також відповідач зазначив, що перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначений у додатках 25-28 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2011 року № 1294 «Про упорядкування структури та умову грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», проте, суми індексації грошового забезпечення та вихідної допомоги при звільненні військовослужбовців не віднесені до зазначеного переліку.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України на посаді військового комісара Дзержинського району м. Харкова Харківської області, перебував на фінансовому забезпечення у Харківському обласному військкоматі.

5. 9 лютого 2016 року позивач звільнений з військової служби у Збройних Силах України.

6. Після звільнення ОСОБА_1 звернувся із запитом до відповідача. Внаслідок надання Комісаріатом відповіді у вигляді листа №287/ВФЗ від 1 серпня 2017 року позивачу стало відомо, що при розрахунку одноразової грошової допомоги при його звільненні не була врахована щомісячна додаткова грошова винагорода та індексація грошового забезпечення. У своєму листі відповідач вказав, що індексація грошового забезпечення та щомісячна додаткова грошова винагорода при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не враховуються. Окрім того, на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не нараховуються.

7. Не погоджуючись із діями Комісаріата щодо невключення вищезазначених виплат до одноразової грошової допомоги при його звільненні, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Комісаріату, які полягають у не здійсненні позивачу нового розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

9. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про постійний характер щомісячної додаткової грошової винагороди, вона встановлена рішенням Уряду України та виплачувалась позивачу щомісяця з дня запровадження до дня його звільнення з військової служби. А тому дана виплата повинна включатись до розрахунку грошової допомоги при звільненні. Також суд першої інстанції зазначив про передчасність позовної вимоги щодо визнання протиправними дії Комісаріату стосовно відмови виплатити своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації та зобов'язати відповідача здійснити виплату суми перерахунку. Вказав, що лише після вчинення перерахунку у відповідача виникне обов'язок щодо виплати відповідних коштів, а тому в задоволенні цих вимог було відмовлено.

10. 31 жовтня 2017 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду скасовано вищенаведене рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову. В цій частині прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції вказав, що внаслідок задоволення вимог ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні та індексації у відповідача з'явиться обов'язок щодо проведення таких виплат. Отже, з метою уникнення у майбутньому нового спору про зобов'язання здійснити зазначені виплати, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, враховуючи їх обґрунтованість, доцільність, виходячи із їх доведеності у ході судового розгляду.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, що стало підставою для неправильного вирішення справи по суті.

12. У скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

13. Касаційну скаргу Комісаріат обґрунтовував тим, що при звільненні позивач мав право та отримав грошову допомогу у розмірі, що відповідає вимогам чинного законодавства. У свою чергу, відповідач зазначив про відсутність законодавчо встановлених підстав для включення щомісячної додаткової грошової допомоги та індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється відповідне обчислення, оскільки це передбачено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства Оборони України від 11 червня 2008 року № 260.

14. На касаційну скаргу відповідача ОСОБА_1 було надіслано відзив, в якому позивач вказав про постійний характер щомісячної додаткової грошової винагороди, яка не була врахована відповідачем при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, що, у свою чергу, є порушенням частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

15. Окрім того, у своєму відзиві позивач повідомив про наявність судового рішення, що вступило в законну силу, та яким встановлено обов'язок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області включити спірні виплати до його грошового забезпечення. Зазначив, що Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено одне грошове забезпечення військовослужбовців, жоден орган владних повноважень не може встановлювати окремо грошове забезпечення для обчислення пенсії та грошове забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні. Враховуючи вищенаведене, просив залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Конституція України.

17. Кодекс адміністративного судочинства України (надалі - КАС України; в редакції з 15 грудня 2017 року).

18. Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон № 2011-XII).

19. Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (надалі - Закон № 1282-XII).

20. Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-XII).

21. Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

V. Позиція Верховного Суду

18. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Частиною третьою статті 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

21. Як встановлено судом першої інстанції, постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2016 року у справі № 642/4640/16-а визнано право ОСОБА_1 на призначення та отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі, обчисленому з грошового забезпечення, до якого включені, зокрема, щомісячна додаткова грошова винагорода та індексація. Дане рішення набрало законної сили та відкрито виконавче провадження.

22. Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

23. Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом № 1058-ІV.

24. Відповідно до частини другої статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

25. Статтею 15 Закону 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

26. Отже, чинним законодавством передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

27. Враховуючи вищенаведені правові норми та встановлене судовим рішенням права позивача на включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, та індексації до складу грошового забезпечення, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку щодо правомірності висновку суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

28. Окрім того, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо обраного способу захисту прав позивача, шляхом зобов'язання здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні. В даному випадку відсутні підстави стверджувати, що таке зобов'язання здійснює захист ще не порушених прав ОСОБА_1, оскільки у справі, що розглядається, підставою для звернення позивача до суду стала відмова Комісаріату про включення до грошового забезпечення позивача щомісячної додаткової грошової допомоги та індексації. Дана відповідь надана вже після ухвалення судового рішення про включення спірних сум до грошового забезпечення. Позивача.

29. . За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

30. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд, під час розгляду справи, не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

31. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІ. Судові витрати

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Харківського обласного комісаріату залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець