Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.07.2018 року у справі №816/2380/17
Ухвала КАС ВП від 07.06.2018 року у справі №816/2380/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №816/2380/17

адміністративне провадження №К/9901/51898/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді - Лях О.П., Старосуд М.І.)

у справі № 816/2380/17

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ліквідатор ПУАТ «Фідобанк» Коваленко Олександр Володимирович

про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ) від 11.07.2016 № 0047961301 та податкової вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 20.07.2017 № 3642-17.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з порушенням порядку проведення перевірок. Крім того, висновки про отримання ОСОБА_2 додаткового блага є помилковими, оскільки позивач у повному обсязі сплатив заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та задоволено адміністративний позов: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 11.07.2016 № 0047961301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, в загальному розмірі 34 642,96 грн. та вимогу ГУ ДФС у Полтавській області від 20.07.2017 № 3642-17, згідно з якою загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 19.07.2017 становить 43 230,62 грн.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2018. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодлексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної ДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_2 належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 складено акт від 30.05.2016.

В акті перевірки викладено висновок контролюючого органу про те, що позивачем в порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, статті 179 Податкового кодексу України не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2013 рік та в порушення підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 27 714,37 грн.

На цій підставі ДПІ 11.07.2016 прийняла податкове повідомлення-рішення №0047961301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 34 642,96 грн., з яких 27 714,37 грн. - основний платіж, 6928,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Свої дії щодо прийняття податкового повідомлення рішення ДПІ мотивує тим, що позивач отримав додаткове благо у вигляді прощеного ПАТ «Фідобанк» (далі - Банк) боргу по кредитному договору.

20.07.2017 ДФС прийняло податкову вимогу №3642-17 про сплату 43 230,62 грн., з яких 27 714,37 грн. - основний платіж, 6928,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 8587,66 грн. - пеня.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 29.10.2008 між позивачем та ПАТ "Ерсте Банк" (в подальшому ПАТ «Фідобанк») укладено кредитний договір №014/3731/2/24617.

Банком на вимогу суду надано, зокрема, копію листа від 29.10.2013, в якому банківська установа інформує позивача про прощення боргу в розмірі 164 375,11 грн. за кредитним договором № 014/3731/2/24617 та копію довідки від 30.10.2013 про виконання позивачем кредитних зобов'язань за договором № 014/3731/2/24617.

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 № 321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеного (анульованого) кредитором боргу, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, а також дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Задовольнивши адміністративний позов, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачами, в порушення приписів частини 2 статті 77 КАС України, не надано належних та допустимих доказів того, що в суму прощеного банком боргу за кредитним договором входить виключно основна сума боргу.

При цьому судом враховано, що Банк, пославшись на відсутність документів обліку, не в змозі визначити складові прощеного боргу в сумі 164 375,11 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки контролюючим органом не доведено правомірність прийнятих податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентують спірні правовідносини, не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова