Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2019 року

Київ

справа №813/7980/14

касаційне провадження №К/9901/27763/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 (суддя Лейко-Жуковська М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 (головуючий суддя - Пліш М.А., судді: Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.) у справі №813/7980/14 за позовом Приватного підприємства «Дизайн Полідрук» до Державної податкової інспекції у Пустомитіському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Дизайн Полідрук» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитіському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2014 №0000632200 та №0000622200.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 20.04.2015 адміністративний позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.11.2015 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 залишив без змін.

Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Крім того, Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Пустомитіському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на її правонаступника - Галицьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Пустомитіському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Дизайн Полідрук» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із Товариством з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» за період з 01.08.2013 по 31.10.2013, результати якої оформлено актом від 24.07.2014 №234/2200/20767904.

На підставі висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.08.2014:

№0000632200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 966651 грн., в тому числі: в сумі 644434 грн. основного платежу та в сумі 322217 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0000622200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1017528 грн., в тому числі: в сумі 678352 грн. основного платежу та в сумі 339176 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вчинення позивачем вищезазначених порушень вимог податкового законодавства, на думку податкового органу, полягає у неправомірному формуванні показників податкового обліку за нереальними операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» товарів (витратні матеріали для поліграфії - розчинники для фарб та лаків, стрічки для монтажу кліше, розчинники для флексографічного друку, етилацетат, етоксіпропанол) на підставі договору від 08.08.2009 №09/08/06-1.

Відсутність права у позивача на формування показників податкового обліку за вказаними операціями відповідач пов`язує з тим, що у контрагента позивача відсутні власні виробничі потужності та трудові ресурси, необхідні для провадження господарської діяльності, що підтверджується обставинами, встановленими за наслідками контрольних заходів щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач». Крім того, податковий орган посилався на відсутність деяких первинних документів стосовно господарських операцій позивача та його задекларованого постачальника, зокрема, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі.

З огляду на викладені обставини податковий орган заперечує факт отримання спірних активів позивачем саме від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що пред`явлені суду позивачем первинні документи за наслідками спірних господарських операцій підтверджують їх реальний характер та зв`язок з господарською діяльністю Приватного підприємства «Дизайн Полідрук».

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Приватним підприємством «Дизайн Полідрук» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договори; видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, акти звірки взаєморозрахунків тощо.

Судами попередніх інстанцій також надано оцінку обставинам справи щодо аргументу податкового органу про відсутність певних первинних документів, які, на думку відповідача, повинні бути складені за наслідками спірних поставок (зокрема, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі).

Так, з матеріалів справи судами встановлено, що позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» орендують нежитлові приміщення, розміщені за однією адресою: АДРЕСА_1 . Так, позивач орендує таке приміщення площею 111,9 кв.м у Товариства з обмеженою відповідальністю «Майбаш груп Україна» на підставі договору оренди від 02.01.2013 № 01-13/01.

Передача придбаного у контрагента товару здійснювалась на території вказаних вище складських приміщень, а фактичне переміщення активів відбувалося на підставі укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договору від 03.01.2013 №01 про виконання автонавантажувальних послуг.

Своєю чергою, видаткові накладні, складені у м. Львові, оцінено судами як такі, що відображають та підтверджують отримання спірних товарів позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач».

Підписання видаткових накладних уповноваженими особами підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями витягів з трудової книжки, наказів про прийняття на роботу менеджера зі збуту Приватного підприємства «Дизайн Полідрук» - ОСОБА_1 та інженер-технолога Товариства з обмеженою відповідальністю «КолорДрукПостач» - ОСОБА_2 , доручення від 02.07.2012 № 07-12, кільцевих довіреностей на отримання товарів, довіреності від 01.09.2009 № 09-209.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Приватного підприємства «Дизайн Полідрук» як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо.

Крім того, за результатами дослідження наявності ділової мети та економічної доцільності у позивача при укладенні спірних господарських операцій судами встановлено, що придбані Приватним підприємством «Дизайн Полідрук» товари використано у господарській діяльності шляхом подальшої реалізації покупцям, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніфлекс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еврика», Товариству з обмеженою відповідальністю «Пінтерра», Товариству з обмеженою відповідальністю «Стелла Флекс».

За таких обставин у сукупності, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за здійсненими з контрагентом господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Вимоги касаційної скарги податкового органу фактично зводяться до необхідності здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також надати переваги одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в суді касаційної інстанції).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 52, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Пустомитіському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області її правонаступником - Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 у справі №813/7980/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк