Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

Київ

справа №539/1699/17

адміністративне провадження №К/9901/24482/18, К/9901/24483/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №539/1699/17

за позовом ОСОБА_2

до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційними скаргами ОСОБА_2

на ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 вересня 2017 року (у складі судді Іващенка Ю.А.) та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів Бершова Г.Є., Ральченка І.М., Катунова В.В.)

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач), звернулася з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради (далі - відповідач), в якому просила визнати дії відповідача щодо відмови у виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг за період з 21.01.2016 року по 13.08.2016 року протиправними та зобов'язати відповідача призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг за період з 21.01.2016 року по 13.08.2016 року.

Позовна заява мотивована тим, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 року постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.03.2017 року у справі № 539/375/17 в частині залишення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії скасовано, прийнято в цій частині позовних вимог ухвалу, якою позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг за період з 22.01.2016 року по 12.08.2016 року залишено без розгляду. Проте, позивачка вважає, що відповідні виплати належні їй згідно чинного законодавства, і, посилаючись на частину 3 статті 155 КАС України (в редакції, чинній на час звернення з даним позовом), зазначає, що після усунення підстав, з яких її попередня позовна заява була залишена без розгляду, має право знову звернутися до адміністративного суду.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 вересня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, закрито провадження у справі за названим позовом у частині позовних вимог про визнання дій відповідача щодо відмови у виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг за період з 22.01.2016 року по 13.08.2016 року протиправними та зобов'язання відповідача призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг за період з 22.01.2016 року по 13.08.2016 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 КАС України.

Постановляючи вказані оскаржувані ухвали, суди виходили з того, що у справі № 539/375/17 підстави, сторони та предмет позову, зокрема, період за який позивачка просить задовольнити позовні вимоги, в тому числі з 22.01.2016 року по 13.08.2016 року, повністю збігаються з підставами, предметом позову та сторонами у даній справі, що розглядається, а судове рішення у справі №539/375/17 набрало законної сили, тому наявні всі підстави, що виключають провадження у справі.

Також у даній справі ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 вересня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, позовну заяву ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за день 21.01.2016 року залишено без розгляду з мотивів того, що позивачем пропущений строк звернення до суду та не наведено обставин, які б вказували на поважність причин пропуску даного строку.

Не погоджуючись із наведеними рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права і допущення ними формального підходу при застосуванні процесуальних норм, ОСОБА_2 звернулася із двома касаційними скаргами, в яких просить скасувати ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 вересня 2017 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону вказані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Судами в даній справі встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 року постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.03.2017 року у справі № 539/375/17 в частині залишення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії скасовано.

Постановлено в цій частині позовних вимог ухвалу, якою позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг, за період з 22.01.2016 року по 12.08.2016 року залишено без розгляду. В іншій частині постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.03.2017 року у справі № 539/375/17 залишено без змін (в частині задоволення позовних вимог за період з 13.08.2016 року по 13.09.2016 року).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду адміністративної справи без вирішення її по суті та винесення рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі №826/8402/16.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 157 КАС України (в редакції, чинній станом на час постановлення оскаржуваної ухвали про закриття провадження), суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Суд виходить з того, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11 квітня 2018 року у провадженні 11-257заі18.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що позовні вимоги позивача в частині визнання дій відповідача щодо відмови у виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг за період з 22.01.2016 року по 13.08.2016 року, протиправними та зобов'язання відповідача призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг, за період з 22.01.2016 по 13.08.2016 вже вирішені у справі № 539/375/17 щодо чого є судове рішення з того самого спору і між тими самими сторонами, яке набрало законної сили, та вважає, що наявність ухвали про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду за даних обставин може бути підставою для закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.157 КАС України.

Відповідно до статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 100 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вірно зазначено судами, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою, перебіг якого починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення права та/або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Суд у питанні застосування строків звернення до адміністративного суду також враховує, що щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, має відміну природу від пенсійних виплат. У статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відтак, залишаючи позовні вимоги без розгляду, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того, що з вимогами про зобов'язання відповідача призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам за 21 січня 2016 року позивачка звернулася лише 04.07.2017 року, а про остаточну відмову в призначенні допомоги дізналася в травні 2016 року, тобто пропустила шестимісячний строк звернення до суду, не довела поважності причин пропуску строку звернення до суду та наведені нею обставини не є об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позовних вимог без розгляду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain, заява № 28090/95).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 вересня 2017 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко