Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2020 року

Київ

справа №812/2126/14

адміністративне провадження №К/9901/26481/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року (судді: Качуріна Л.С. (головуючий), Матвєєва В.В., Ушаков Т.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року (судді: Сухарьок М.Г. (головуючий), Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі № 812/2126/14 за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Ядрихінського Б.В., Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними дій та бездіяльності, незаконними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач-1, контролюючий орган, Рубіжанська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області), старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Ядрихінського Б.В. (далі - відповідач-2, державний виконавець Ядрихінський Б.В.), Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач-3, ГУ ДФС у Луганській області), Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач-4, Міндоходів України) про визнання дій Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області та старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Ядрихінського Б.В., спрямовані на штучно, протиправно створену вимогу № Ф-249-у від 16.11.2013 про сплату позивачем боргу в сумі 2 312,07 грн та постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2014 по цій вимозі - протиправними, визнання незаконною та скасування вимоги Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області № Ф-249-у від 16.11.2013 про сплату позивачем боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в сумі 2 312,07 грн та скасування постанови ВП № 42479126 про відкриття виконавчого провадження старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Ядрихінського Б.В. по вимозі № Ф-249-у від 16.11.2013.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером за віком з 11.12.1997, отримує пенсійні виплати, працює на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок з 1999 року, у зв`язку з чим звільняється, як фізична особа-підприємець та пенсіонер за віком, від сплати єдиного внеску, оскільки такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а будь-якого договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач не укладав. Крім того, зазначає, що рішення, прийняті ГУ ДФС у Луганській області (вих. № 12102/12-32-10-04/22 від 19.12.2013) та Міністерством доходів і зборів України (вих. № 6737/ФОП від 27.12.2013) за наслідками адміністративного узгодження спірної вимоги, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України та є протиправними. Також зазначає, що підлягає скасуванню постанова ВП № 24279126 від 13.03.2014 про відкриття виконавчого провадження старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Ядрихінського Б.В. щодо примусового стягнення з позивача боргу по вимозі від 16.11.2013 за № Ф-249-у.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючим органом було правомірно винесено вимогу відносно позивача про сплату боргу зі сплати єдиного внеску від 16.11.2013 №Ф-249-у в розмірі 2312,07 грн за період з січня по липень 2011 року. Крім того, позивачем не було надано належних доказів на підтвердження вчинення відповідачами протиправних та неправомірних дій щодо позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року, а справу направити на новий розгляд.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 грудня 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області позивачу була направлена вимога № Ф1033-у від 13 грудня 2012 року про сплату боргу на суму 2 312,07 грн, оскільки у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску за період січень-липень 2011 року. Вказана вимога була отримана позивачем 15 грудня 2012 року.

17 грудня 2012 року позивач подав до вказаного управління заяву про узгодження вимоги про сплату боргу та скасування вимоги № Ф1033-у від 13 грудня 2012 року. 20 грудня 2012 року управлінням було направлено рішення про результати розгляду скарги (заяви): залишити вимогу платника без змін, а заяву платника без задоволення.

25 грудня 2012 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про оскарження вимоги № Ф1033-у від 13 грудня 2012 року.

Листом № 356/0310 від 15 січня 2013 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 25 грудня 2012 року прийнято рішення: вимогу про сплату боргу № Ф1033-у від 13 грудня 2012 року залишено без змін, скаргу - без задоволення.

16 листопада 2013 року Рубіжанською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області відповідно до п.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» була виставлена та направлена позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимога № Ф-249-у на суму 2 312,07 грн за період січень - липень 2011 року про сплату боргу (недоїмки).

ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування направленої вимоги вважаючи, що зазначена вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску є неправомірною, оскільки позивач є резидентом України, фізичною особою-підприємцем та пенсіонером за віком, отримує відповідну пенсію і на підставі ч.4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та звільнена від сплати за себе єдиного внеску.

Рішенням заступника голови Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області за результатами розгляду скарги позивача (вих. № 12102/12-32-10-04/22 від 19 грудня 2013 року) вимогу Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 16 листопада 2013року № Ф-249-у про сплату недоїмки в розмірі 2 312,07 грн залишено без мін. Рішенням Міндоходів України від 20 січня 2014 року № 295/М/99-99-10-01-0715 аналогічна скарга позивача розглянута та залишена без задоволення. Позивачу роз`яснено його право у разі не згоди з прийнятим рішенням звернутись до суду.

12 березня 2014 року відділом державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції було отримано заяву Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області про відкриття виконавчого провадження за вимогою від 16 листопада 2013 року № Ф-249-у. 13 березня 2014 року старшим державним виконавцем Ядрихінським Б.В. на підставі вказаної заяви було відкрито виконавче провадження № 42479126 про стягнення з позивача на користь Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області заборгованості у сумі 2 312,04 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку платників податку в Рубіжанській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування. ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», її звільнено від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з серпня 2011 року. Однак, борг позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2 312,07 грн виник до серпня 2011 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом при прийнятті оскаржуваної вимоги та вчинено відповідачами своїми діями та бездіяльністю, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 67 Конституції України, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Відповідачі надіслали заперечення на касаційну скаргу, в якому вказують на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просять залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 4 частини першої статті 4.

Платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

10.2. Частина четверта статті 4 (у редакції Закону, що діє з 6 серпня 2011 року).

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

10.3. Частина друга статті 6.

Платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

11. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Частини перша та друга статті 17.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

11.2. Пункт 1 частини першої статті 19.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове

виконання рішення.

11.3. Частини перша та друга статті 25.

Державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

13. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

14. У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку платників податку в Рубіжанській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, є пенсіонером за віком, у зв`язку з чим, враховуючи положення частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції Закону, що діє з 6 серпня 2011 року) її звільнено від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з серпня 2011 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що борг позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2 312,07 грн виник за період з січня по липень 2011 року (тобто до серпня 2011 року), коли до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ще не були внесені відповідні зміни (а саме - статтю четверту (у редакції Закону, що діє з 06.08.2011) було доповнено частиною четвертою) та щодо спірних правовідносин діяли положення пункту 4 частини першої статті 4, згідно якого платниками єдиного внеску визначались є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючий орган приймаючи податкову вимогу № Ф-249-у від 16.11.2013 про сплату позивачем боргу з єдиного внеску в сумі 2 312,07 грн діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Крім того, враховуючи правомірність прийняття вказаної податкової вимоги Рубіжанською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відсутність протиправності у діях старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Ядрихінського Б.В. щодо відкриття ним виконавчого провадження № 42479126 про стягнення з позивача на користь Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області заборгованості у сумі 2 312,04 грн.

15. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року слід залишити без задоволення.

17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року у справі № 812/2126/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду