Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.01.2019 року у справі №826/10957/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №826/10957/14

адміністративне провадження №К/9901/5510/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства «К-Офіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Дегтярьової О.В. від 15 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Старової Н.Е., суддів Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. від 18 лютого 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства «К-Офіс» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року Приватне підприємство «К-Офіс» (далі - позивач/Підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач/Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10 липня 2014 року №0002152206.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що акт перевірки не містить посилань на конкретні порушені позивачем норми законодавства. Крім того, на думку позивача, покладення на підприємство відповідальності за порушення строків здійснення імпортних операцій є безпідставним, оскільки в період здійснення таких операцій мала місце нестабільність на валютному ринку країни, у зв'язку з чим позивач не зміг вчасно придбати валюту для остаточної оплати товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи такі рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ненадходження товару від нерезидентів по зовнішньоекономічних контрактах у 90-денний термін після здійснення попередньої оплати, обставини чого визнаються позивачем та підтверджуються матеріалами справи, є порушенням статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР), а тому Інспекцією правомірно покладено на Підприємство відповідальність у вигляді нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від вартості недопоставленого товару в іноземній валюті.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У поданій касаційній скарзі посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій про законність нарахування Інспекцією пені за порушення 90-денного терміну здійснення імпортних операцій, оскільки в акті перевірки йдеться про порушення Підприємством саме статті 2 Закону №185/94-ВР, яка встановлює 180-денний строк відстрочення імпортних поставок. Вважає, що суди, самостійно пославшись на положення постанови Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», як на підставу для притягнення позивача до відповідальності, фактично підмінили орган державної влади в обов'язку викласти у акті перевірки зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, а також обґрунтування правомірності свого рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства Підприємства по контрактах від 11 червня 2014 року №47, від 28 квітня 2012 року №7, від 11 грудня 2013 року №56, від 24 травня 2012 року №16, від 02 січня 2014 року №61, результати якої оформлено актом від 03 липня 2014 року №1899/26-52-22-06-37589743.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 2 Закону №185/94-ВР, а саме:

- по контракту №7 від 28 квітня 2012 року з компанією «Ningbo Spring Stationery Co.Ltd», Китай на поставку кольорового паперу Підприємством здійснено попередню оплату 25 листопада 2013 року на суму 6939,36 дол. США (55466,30 грн.). Законодавчо встановлений 90-денний термін минає 22 лютого 2014 року. Згідно ВМД №92248 від 24 квітня 2014 року товар (папір) надійшов на суму 33196,80 дол. США (377933,52 грн.), але з порушенням встановленого терміну розрахунків, а за період з 23 лютого 2014 року по 24 квітня 2014 року за 61 день виникла заборгованість в сумі 6939 36 дол. США (61330,06 грн.) (сума пені - 11223,38 грн.);

- по контракту №47 від 11 червня 2013 року з компанією «Yiwu Shuangdeli Label tag1 Printing Factory», Китай на поставку пакувальних пакетів, позивачем здійснено попередню оплату 04 грудня 2013 року на суму 991,30 дол. США (7923,46 грн.). Встановлений 90-денний термін минає 03 березня 2014 року, проте на митну територію України товар надійшов 14 березня 2014 року згідно ВМД №9120 від 15 березня 2014 року на суму 4956,48 дол. США (46967,11 грн.), тобто з порушенням законодавчо встановленого терміну розрахунків. За період затримки - 11 днів виникла заборгованість в сумі 991,30 дол. США (9905,47 грн.)(сума пені - 326,88 грн.);

- по контракту №56 від 11 грудня 2013 року з компанією «Shantou Lianfeng Stationery Industrial Co.Ltd», Китай на поставку приладдя канцелярського Підприємством здійснено попередню оплату за товар 27 грудня 2013 року на суму 7207,40 дол. США (57608,75 грн.). Встановлений 90-денний термін минає 26 березня 2014 року, а згідно ВМД №92247 від 25 квітня 2014 року товар надійшов на суму 36037,00 дол. США (410268,16 грн.), тобто з порушенням встановленого терміну розрахунків. За період затримки - 30 днів виникла заборгованість в сумі 7207,40 дол. США (76918,09 грн.)(сума пені - 6922, 63 грн.);

- по контракту №61 від 02 січня 2013 року з компанією «Golden Investment (HK) Co., Limited», Китай на поставку паперу Підприємством здійснено попередню оплату: 23 січня 2013 року на суму 30000,00 дол. США (253050,00 грн.). Встановлений 90-денний термін минає 22 квітня 2014 року, а на митну територію України товар надійшов 04 червня 2014 року згідно ВМД №93248 від 06 червня 2014 року на суму 57630,00 дол. США (677743,78 грн.), тобто з порушенням терміну розрахунків. В результаті чого за період з 23 квітня 2014 року по 04 червня 2014 року (43 дні) виникла заборгованість в сумі 30000,00 дол. США (345385,50 грн.)(сума пені - 44554,73 грн.);

- по контракту №16 від 24 травня 2012 року з компанією «Yiwu Wenyuan Stationery Co.Ltd», Китай на поставку приладдя канцелярського Підприємством здійснено попередню оплату 27 грудня 2013 року на суму 3009, 60 дол. США (24055,73 грн.). Встановлений 90-денний термін минає 26 березня 2014 року, згідно ВМД №93517 від 17 червня 2014 року надійшов товар на суму 14295,12дол. США (167940,41 грн.), проте з порушенням законодавчо встановленого терміну розрахунків. За 82 дні затримки виникла заборгованість в сумі 3009,60 дол. США (24055,73 грн.)(сума пені - 7901,21 грн.).

За результатами перевірки Інспекцією прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2014 року №0002152206, яким на підставі статті 4 Закону №185/94-ВР позивачу визначено грошове зобов'язання по пені у розмірі 70928,83 грн.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відповідність вимогам законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №185/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Водночас частиною четвертої статті 2 Закону №185/94-ВР передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, постановою Правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (набрала чинності 20 листопада 2013 року та припинила дію 18 травня 2014 року) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2014 року №270 продовжено до 21 серпня 2014 року дію обмеження щодо 90-денного строку розрахунків в іноземній валюті.

У відповідності до частини першої статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

За встановлених у даній справі обставин ненадходження товару від нерезидентів по зовнішньоекономічних контрактах у 90-денний термін після здійснення попередньої оплати, а також відсутності висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, про його продовження, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про порушення позивачем строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, що тягне за собою стягнення пені на підставі статті 4 Закону №185/94-ВР.

При цьому, як встановлено в ході розгляду справи, позивачем жодним чином не заперечувались та визнавалися безпосередньо обставини порушення граничних строків поставки імпортного товару, правильність обчислення відповідачем самих граничних строків поставки, сум вартості товару, а також кількість встановлених Інспекцією днів прострочення. Наведені обставини не заперечуються позивачем й у касаційній скарзі.

Твердження ж позивача про те, що в акті перевірки відсутнє посилання на постанову Правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», не спростовують факту вчинення ним порушення статті 2 Закону №185/94-ВР як такого, оскільки вказана постанова згідно її преамбули прийнята саме на виконання наведеного положення Закону.

Таким чином касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності нарахування контролюючим органом суми грошового зобов'язання по пені та прийняття оскаржуваного рішення.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішень, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «К-Офіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду