ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №803/1712/13-а

адміністративне провадження №К/9901/27172/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року

у складі судді Валюха В. М.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року

у складі колегії суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я., Святецького В.В.

у справі №803/1712/13-а

за позовом Малого підприємства «Полум'я»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

07 серпня 2013 року Мале підприємство «Полум'я» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступник - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2013 року № 0005052204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 7 060 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 530 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

15 серпня 2013 року постановою Волинського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з недоведеності складу податкових правопорушень, які за висновком податкового органу полягають у нереальності господарських операцій платника податків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь», за наслідком здійснення яких Товариством сформовано податковий кредит за листопад 2012 року.

29 грудня 2016 року відповідачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме пунктів 74.1, 74.2 статті 74, пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

12 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Шипуліна Т. М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.

13 лютого 2017 року Підприємством подано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач спростовує її доводи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

21 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження № К/9901/27172/18 передано до Верховного Суду.

23 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційного провадження № К/9901/27172/18 прийнято до свого провадження та витребувано з Волинського окружного адміністративного суду справу № 803/1712/13-а.

02 березня 2018 року справа № 803/1712/13-а надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у квітні-травні 2013 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Підприємства з питань здійснення фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь» за період з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 20 травня 2013 року № 2855/22.4/13344310 (далі - акт перевірки).

21 червня 2013 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким за порушення вимог статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 7 060 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 530 грн.

Штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішенням застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про нереальність господарських операцій між Підприємством та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь», внаслідок чого платником податків протиправно сформовано податковий кредит за листопад 2012 року на загальну суму 7 060 грн.

Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на не підтвердження цих операцій за ланцюгом постачання, акт перевірки контрагента, податкову інформацію щодо недостатності трудових та матеріально-технічних ресурсів у контрагента, недоліки товарно-транспортної накладної, ненадання договору до перевірки, а також видачу сертифікатів якості на ім'я інших осіб.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, на які посилався податковий орган як на підставу винесення спірного податкового повідомлення-рішення, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначає обов'язок платника податків сплатити (перерахувти) суму податку на додану вартість до бюджету у строки, встановлені цим розділом, при її позитивному значенні.

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статтею 9 Закону № 996-ХІV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Верховний Суд визнає, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 листопада 2012 року позивач як покупець уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь» договір поставки № 201112, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується продати (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити вогнетривку продукцію, номенклатура, кількість та ціна якої вказана у видаткових накладних. Оплата за товар проводиться покупцем у вигляді 100% передоплати шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі рахунку про оплату. Поставка товару здійснюється за рахунок постачальника на склад покупця протягом 5-ти днів з моменту перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей (цегла) на підставі договору від 20 листопада 2012 року № 201112, за наслідками яких Підприємством сформовано податковий кредит, досліджена та підтверджена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Судами попередніх інстанцій надано оцінку відповідності первинних документів вимогам частини першої та другої статті 9 Закону № 996 - ХІV та статті 201 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій досліджено та підтверджено факт належного оприбуткування отриманої цегли та її подальше використання у власній господарській діяльності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою судів попередніх інстанцій встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Доводи податкового органу щодо недоліків товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за умови підтвердження реальності господарських операцій первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, інформація, наведена в сертифікатах якості не впливає на доведеність здійснення господарської операції, оскільки ці документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Ненадання до перевірки договору, на підставі якого здійснювалося постачання товарів, не є безумовним підтвердженням нереальності господарських операцій, оскільки договір є лише передумовою виникнення господарських операцій і також не відноситься до первинних документів у розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняте спірне податкове повідомлення-рішення або неправильне застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі №803/1712/13-а залишити без змін

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер