Історія справи

Постанова КАС ВП від 23.11.2022 року у справі №140/3229/19
Ухвала КАС ВП від 28.05.2020 року у справі №140/3229/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 140/3229/19

адміністративне провадження № К/990/2395/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у складі головуючого судді Сороки Ю.Ю. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Качмара В.Я., Затолочного В.С., Мікули О.І. у справі № 140/3229/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баффало» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баффало» (далі - позивач, ТОВ «Баффало») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.08.2019 №№ 0014991303, 0015001303, 0014981303; від 16.08.2019 №№0009061401, 0009011401, 0009031401.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області № 000906401, № 0009011401, № 0009031401 від 16.08.2019, № 0014991303, № 0015001303, № 0014981303 від 14.08.2019.

Стягнуто на користь ТОВ «Баффало» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210 грн, проведення судово-економічної експертизи у розмірі 32 688 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що контролюючим органом належним чином не доведено фактів вчинення позивачем податкових правопорушень, що стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

У період з 30.05.2019 по 12.07.2019 ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Баффало» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт від 26.07.2019 № 15568/14-01/34649139.

Відповідно до висновків указаного акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого встановлено заниження задекларованих сум з податку на додану вартість (далі - ПДВ) всього на 1 304 725 грн, зокрема за жовтень 2017 року - 585 907 грн та за грудень 2017 року - 718 818 грн, а також завищення від`ємного значення з ПДВ, яке включається до складу податкового кредиту наступного періоду за березень 2019 року - 1 023 422 грн;

- пункту 201.10 статті 201 ПК України - не виписано та не зареєстровано у визначені терміни податкові накладні на загальну суму ПДВ 2 337 798 грн, а саме: за квітень 2016 року - 13 061 грн, за травень 2016 року - 3686 грн, за червень 2016 року - 3764 грн, за липень 2016 року - 3966 грн, за серпень 2016 року - 1335 грн, за вересень 2016 року - 9635 грн, за жовтень 2016 року - 4200 грн, за листопад 2016 року - 2841 грн, за грудень 2016 року - 504 661 грн, за січень 2017 року - 5020 грн, за лютий 2017 року - 2866 грн, за березень 2017 року - 7016 грн, за квітень 2017 року - 4500 грн, за травень 2017 року - 5721 грн, за серпень 2017 року - 6003 грн, за вересень 2017 року - 2705 грн, за жовтень 2017 року - 4760 грн, за листопад 2017 року - 4902 грн, за грудень 2017 року - 723 720 грн, за січень 2018 року - 4769 грн, за лютий 2018 року - 5144 грн, за березень 2018 року - 15 107 грн, за квітень 2018 року - 1537 грн, за травень 2018 року - 3964 грн, за червень 2018 року - 5501 грн, за липень 2018 року - 7821 грн, за серпень 2018 року - 1405,00 грн, за листопад 2018 року на 12 041,00 грн, за грудень 2018 року - 947 000 грн, за січень 2019 року - 12 681 грн, за лютий 2019 року - 646 грн;

- підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України та підпункту 3.1 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556), у результаті чого з недостовірними відомостями (помилками) подані податковим агентом до податкового органу Податкові розрахунки за формою 1ДФ за IV квартал 2016 року, II квартал 2017 року та І квартал 2018 року;

- підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України - при нарахуванні (виплаті) протягом періоду, що підлягає перевірці оподатковуваних доходів платникам податку, не перераховано до бюджету у встановлені ПК України терміни податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податків інших ніж заробітна плата, який нарахований фізичним особам за оренду земельних паїв, на суму 66 377,94 грн за грудень 2018 року у термін до 30.01.2019;

- підпунктів 1.4, 1.6, 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України при нарахуванні (виплаті) протягом періоду, що підлягає перевірці оподатковуваних доходів платникам податку, не перераховано до бюджету у встановлені ПК України терміни військовий збір, який нарахований фізичним особам за оренду земельних паїв, на суму 5508,44 грн за грудень 2018 року у термін до 30.01.2019.

14 серпня 2019 року відповідачем на підставі висновків акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0014991303, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9853,82 грн;

- № 0015001303, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 850,80 грн;

- № 0014981303, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 510 грн;

Крім того, 16.08.2019 контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0009061401, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на загальну суму 2 312 527 грн;

- № 0009011401, згідно з яким до позивача застосовано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних на загальну суму 1 156 660,50 грн;

- № 0009031401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 732 383,75 грн, зокрема за основним зобов`язанням - 585 907 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 146 476,75 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Волинській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Баффало» повністю.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції є пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права - п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, пп. «б» п. 176.2 ст. 176, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 та пп. «а» п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.4, 1.6 п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, П(С)БО 16, П(С)БО 30 «Біологічні активи», НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» - у подібних правовідносинах щодо загальновиробничих витрат. Спірним питанням є нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, якщо товари/послуги фактично були поставлені до 1 січня 2016 року та податкові зобов`язання за такими операціями були визначені на дату фактичного постачання таких товарів/послуг (коли податкові зобов`язання з ПДВ теплогенеруючих організацій формувалися за правилом «першої події»), а оплата за таке постачання надійшла після вказаної дати, коли діяв «касовий метод».

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Щодо податкових повідомлень-рішень від 16.08.2019 №№0009061401, 0009011401, 0009031401.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності врегульовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Мінфіну від 31.12.2000 № 318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248; далі - П(С)БО 16).

Так, відповідно до зазначеного Положення, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витрати підприємства, згідно з П(с)БО 16, класифікуються як: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (пункт 11); загальновиробничі витрати (пункту 15); витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості (пункт 17); фінансові витрати (пункт 27); втрати від участі в капіталі (пункт 28); інші витрати (пункт 29).

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну від 30.11.1991 № 291 (далі - Інструкція № 291) передбачено використання рахунків «Клас 9. Витрати діяльності», що застосовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємства

Водночас основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладені в П(с)БО 16.

За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом - списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 «Фінансові результати».

Таким чином, системний аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що в бухгалтерському обліку не передбачено розподілу витрат на господарські і негосподарські. Будь-які витрати діяльності (операційної чи неопераційної) враховуються при формуванні витрат для визначення фінансового результату - об`єкта оподаткування в податковому обліку, враховуючи вимоги Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Інструкцією № 291 передбачено застосування Рахунка 91 «Загальновиробничі витрати», на якому ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі.

Відповідно до вимог П(с)БО № 16, до складу загальновиробничих витрат включаються:

витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершенного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо);

загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

Разом із тим, відповідно до вимог «Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств», затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 № 132, у сільськогосподарських підприємствах загальновиробничі витрати не діляться на постійні та змінні (пункт 2.21), вони включаються до виробничої собівартості всією сумою (підпункт «г» пункту 2.7), а фактична собівартість продукції (робіт та послуг) в сільськогосподарських підприємствах розраховується в цілому за рік (пункт 6.1).

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати, згідно з П(с)БО 16: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Тобто у пункті 9 П(с)БО 16 наведено вичерпний перелік витрат, які не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати.

За положеннями пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема: в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Як установили суди попередніх інстанцій, витрати ТОВ «Баффало» задокументовані в документах бухгалтерського обліку (картка рахунку 92.3, картка рахунку 92.5 за період 2016-2018 роки) як загальновиробничі витрати, які розподілені за видами сільськогосподарських робіт, на загальну суму 10 105 818,19 грн, не містять ознак використання в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку (передача для невиробничого використання) або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Методологічна невідповідність відображення позивачем загальновиробничих витрат за період 2016-2018 роки на загальну суму 10 105 818,19 грн на рахунках бухгалтерського обліку, застосування яких не відповідає вимогам Інструкції №291, не змінює напрямок використання вказаних витрат у господарській та виробничій діяльності товариства.

Таким чином, колегія суддів уважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що матеріалами справи не підтверджено використання ТОВ «Баффало» товарно-матеріальних цінностей та послуг за період 2016-2018 роки на загальну суму 10 105 818,19 грн в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку (передача для невиробничого використання) або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Відтак контролюючим органом не доведено порушення позивачем пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Крім того, дане порушення не підтверджено і за результатами проведеної судово-економічної експертизи, викладеними у висновку експерта від 26.02.2021 №8265.

Щодо висновку податкового органу про реалізацію необоротних активів великої рогатої худоби (далі - ВРХ) нижче балансової (залишкової) вартості, яка склалася на початок звітного періоду, протягом якого відбулася їх реалізація, то суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали його неприйнятним, оскільки акт перевірки не містить посилання на документи бухгалтерського обліку ТОВ «Баффало» за період 2016-2019 роки, які б підтверджували вказані обставини.

Так, за змістом пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Із матеріалів справи вбачається, що в актах на списання довгострокових біологічних активів тваринництва (вибраковка тварин) ТОВ «Баффало» за період 2016-2019 роки задокументована інформація щодо вибраковки великої рогатої худоби (корови) та інших тварин, внаслідок втрати ними господарсько-корисних якостей, а також подальшого використання вибракованих тварин.

Відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку довгострокових та поточних біологічних активів в сільськогосподарських підприємствах, затверджених наказом Мінфіну від 21.02.2008 № 73, вибракування продуктивної та робочої худоби, інших видів тварин відбувається при втраті ними господарсько-корисних якостей: значному зниженні продуктивності, втраті племінної або робочої цінності, захворюванні невиліковними хворобами, а також внаслідок травматичних наслідків, старості або недостатньої розвиненості на підставі Акта на списання довгострокових біологічних активів тваринництва (вибраковка тварин) (форма № ДБАСГ-4).

Для визначення непридатності тварин до подальшого використання, а також для складання необхідної документації утворюються постійно діючі комісії, які проводять безпосередній огляд тварин основного стада, призначених до списання і встановлюють причини, що обумовили їх списання. Комісія складає Акт на списання довгострокових біологічних активів тваринництва (вибраковка тварин) (форма № ДБАСГ-4) із зазначенням клички (інвентарного номера) тварини, породи, батьків, живої маси на дату вибракування, стану вгодованості, причин вибракування та визначає подальше використання тварин, вибракуваних з основного стада.

Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи документів бухгалтерського обліку встановили, що на момент здійснення позивачем операцій із реалізації ВРХ контрагентам, ВРХ перебувала на обліку на рахунку 21.3.1.

Водночас Інструкція № 291 містить Рахунок 21 «Поточні біологічні активи», який призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух поточних біологічних активів тваринництва, зокрема тварин, що перебувають на вирощуванні та відгодівлі, птиці, звірів, кролів, сімей бджіл, а також худоби, вибракуваної з основного стада й реалізованої без ставлення на відгодівлю, тварин, прийнятих від населення для реалізації, та рослинництва, які оцінюються за справедливою вартістю, зокрема зернові, технічні, овочеві та інші культури тощо.

За дебетом рахунку 21 «Поточні біологічні активи» відображається надходження (оприбуткування зернових, технічних, овочевих та інших культур тощо, приплоду молодняку продуктивної й робочої худоби, вибракуваних з основного стада худоби для подальшої відгодівлі або реалізації без відгодівлі) поточних біологічних активів; приріст живої маси молодняку тварин, за кредитом - вибуття поточних біологічних активів унаслідок передачі на переробку, продаж, безоплатної передачі тощо.

Відповідно до пункту 4 П(с)БО 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Мінфіну від 18.11.2005 № 790, довгострокові біологічні активи - усі біологічні активи, які не є поточними біологічними активами.

Поточні біологічні активи - біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.

На момент реалізації ТОВ «Баффало» ВРХ та інших тварин у період 2016-2019 роки згідно з даними бухгалтерського обліку вони були віднесені до поточних активів на рахунку 21.3.1, а відтак не були необоротними активами.

Таким чином, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 188.1 статті 188 ПК України щодо реалізації необоротних активів нижче балансової (залишкової) вартості за період 2016-2019 роки та, як наслідок, заниження суми податкових зобов`язань на 176 946 грн не підтверджено матеріалами справи.

Ураховуючи вищевикладене, не знайшли свого підтвердження і доводи відповідача про порушення ТОВ «Баффало» вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України щодо відсутності зареєстрованих податкових накладних на загальну суму ПДВ 2 337 798 грн.

За таких обставин відповідачем не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень №№0009061401, 0009011401, 0009031401 від 16.08.2019.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 14.08.2019 №№ 0014991303, 0015001303, 0014981303.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 14.08.2019 № 0014981303 стало те, що ТОВ «Баффало» не правильно вказало реєстраційні номери облікової картки платників податку, яким виплачувалися доходи.

Відповідно до пункту 119.2 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/ або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Тобто підставою для застосування штрафу, передбаченого статтею 119.2 ПК України, є, зокрема, подання з помилками податкової звітності, які призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Водночас, як убачається з описової частини акта перевірки, розбіжностей між даними поданої податкової звітності за формою 1-ДФ та даними перевірки не встановлено, як і того, що вказані помилки призвели до зміни платника податків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що ГУ ДПС у Волинській області не доведено в діях позивача складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 119.2 статті 119 ПК України.

Щодо несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 66 377,94 грн та військового збору на суму 5508,44 грн за період грудень 2018 року, то як убачається зі змісту акта перевірки, станом на 01.01.2019 у позивача по субрахунку 64.1.1.2 рахується кредитове сальдо у сумі 106 872,27 грн, яке виникло при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податків інших, ніж заробітна плата, який нараховано фізичним особам громадянам за орендну земельних паїв в грудні 2018 року. Частина нарахованого податку за оренду земельних паїв за грудень у сумі 40 494,33 грн сплачена в період з 01.01.2019 по 30.01.2019 у термін до 30.01.2019, інша частина в сумі 66 377,94 грн - у період після 30.01.2019.

Виходячи із наявного кредитового сальдо станом на 01.01.2019 контролюючий орган дійшов висновку, що податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податків інших ніж заробітна плата, який нараховано фізичним особам громадянам за оренду земельних паїв у сумі 66 377,94 грн за грудень 2018 року, ТОВ «Баффало» перераховувало із порушенням строків сплати (перерахування), визначених підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України.

За положеннями пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1).

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підпункт 168.1.2).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5).

Стаття 126 ПК України встановлює відповідальність у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Так, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (пункт 126.1 статті 126 ПК України).

Проте, як установлено судами попередніх інстанцій і не спростовано відповідачем, матеріали справи не містять доказів нарахування та не виплати/виплати з порушенням строку податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у Волинській обасті слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко