Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2018 року

Київ

справа №820/6051/16

адміністративне провадження №К/9901/41600/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Спірідонова М.О., суддів: Панченко О.В., Тітова О.М. від 21 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Калиновського В.А., суддів: П'янової Я.В., Зеленського В.В. від 18 липня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс» до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоресурс» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач/Інспекція), Державної фіскальної служби України, в якому просило: - визнати незаконними дії Київської ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо розірвання договору «Про визнання електронних документів», укладеного між ТОВ «Біоресурс» та Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області; - визнати протиправним неприйняття для реєстрації Київською ОДПІ м. Харкова ГУ /ДФС у Харківській області та Державною фіскальною службою України податкових накладних №1 від 04 травня 2016 року, № 1 від 11 травня 2016 року, №2 від 05 травня 2016 року, №3 від 06 травня 2016 року, №4 від 10 травня 2016 року, №5 від 11 травня 2016 року, №7 від 12 травня 2016 року, №8 від 13 травня 2016 року протягом операційного дня коли їх було надіслано; - вважати вказані податкові накладні та розрахунки коригувань до податкових накладних прийнятими Київською ОДНІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області та зареєстрованими Державною фіскальною службою України в ЄДПН протягом операційного дня, коли їх було надіслано ТОВ «Біоресурс».

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір про визнання електронних документів, укладений між платником податків та контролюючим органом, може бути розірвано у встановлених Законом випадках, які, в даному випадку, відсутні, зокрема, вказує, що місце реєстрації підприємства не змінювалось, відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. За наведеного, відповідачем протиправно відмовлено у прийнятті та реєстрації податкових накладних, які на виконання вимог діючого законодавства направлено засобами електронного документообігу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо розірвання договору «Про визнання електронний документів», укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоресурс» та Київською об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент розірвання Інспекцією укладеного із позивачем договору про визнання електронних документів строк дії посилених сертифікатів не закінчився, місце реєстрації позивач не змінював, а тому у відповідача не було законних підстав для вчинення дій щодо розірвання такого договору в односторонньому порядку.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач послався на безпідставне неврахування судами попередніх інстанцій тієї обставини, що відповідно до інформації оперативного управління податкової міліції місцезнаходження позивача не встановлено, у зв'язку із чим прийнято рішення про розірвання договору про визнання електронної звітності Товариства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Біоресурс» перебуває на податковому обліку в Київській ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Між ТОВ «Біоресурс» та Київською ОДПІ укладено договір від 25 січня 2016 року №250120161 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно із умовами договору орган ДФС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місяця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Позивачем при здійсненні своєї господарської діяльності було складено податкові накладні №1 від 04 травня 2016 року, №1 від 11 травня 2016 року, №2 від 05 травня 2016 року, №3 від 06 травня 2016 року, №4 від 10 травня 2016 року, №5 від 11 травня 2016 року, №7 від 12 травня 2016 року, №8 від 13 травня 2016 року, однак відповідно до квитанцій №1 зазначені документи податковим органом не прийнято з підстав порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233 - «Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності».

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних дії відповідача щодо розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) контролюючі органи мають право отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді.

Згідно із статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція), положення якої були чинними на момент спірних відносин.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Розділом VІ додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною першою статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що, у свою чергу, передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов'язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

В межах спірних правовідносин законодавством встановлено виключні випадки, які дають право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У зв'язку з наведеним слід зазначити, що згідно з абзацом першим пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Пунктом 10 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими законодавство та умови угоди пов'язують можливість її одностороннього розірвання, а саме: доказів ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або доказів зміни місця реєстрації, іншого істотного порушення позивачем умов договору тощо, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було законних підстав для вчинення дій по розірванню укладеного із Товариством договору в односторонньому порядку.

Не спростовують наведеного й посилання відповідача на довідку від 13 травня 2016 року №621/20-31-21-15 начальника оперативного управління податкової міліції ГУ ДФС у Харківській області, відповідно до якої не встановлено місцезнаходження позивача, оскільки вона не є такою, що в силу згаданих положень законодавства свідчить про відсутність платника податків за зареєстрованим місцезнаходженням (зміну місця реєстрації), а тому не може зумовлювати підстав для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку. Судами ж в ході розгляду справи встановлено, що станом на момент вчинення оскаржуваних дій в Єдиному державному реєстрі були відсутні записи про непідтвердження відомостей про позивача або про його відсутність за місцезнаходженням.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі №820/6051/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду