Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.11.2018 року у справі №263/927/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2018 року

м. Київ

справа №263/927/17

адміністративне провадження №К/9901/42925/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 263/927/17

за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області (далі - управління ПФУ) про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Блохіна А.А., Васильєвої І.А. -

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати неправомірною бездіяльність управління ПФУ щодо не зарахування позивачу періоду роботи з 09 серпня 2002 року по 03 вересня 2009 року у відкритому акціонерному товаристві (далі - ВАТ) «ММК імені Ілліча» на посаді інструктора ЛФК спеціальної групи до стажу роботи та відмову у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV);

- зобов'язати управління ПФУ зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи у ВАТ «ММК імені Ілліча» на посаді інструктора ЛФК спеціальної групи та здійснити нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії.

На обґрунтування вимог позову ОСОБА_1 вказала на те, що незарахування відповідачем періоду роботи у ВАТ «ММК імені Ілліча» на посаді інструктора ЛФК спеціальної групи є протиправним у зв'язку із тим, що у трудовій книжці відображений загальний стаж позивача, який складає 34 роки 4 місяці 2 дні, що дає їй право на пенсію за вислугу років, відповідно до пунктів «е» -«ж» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ). Внаслідок неправомірного не зарахування роботи позивача на посаді інструктора ЛФК спеціальної групи з 09 серпня 2002 року по 03 вересня 2009 року, що складає 7 років 25 днів, їй не виплачена грошова допомога відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії.

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області постановою від 22 травня 2017 року задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що позивач у період з 09 серпня 2002 року по 03 вересня 2009 року працювала на посаді інструктора ЛФК спецгрупи ДДУ ясла-сад, за атестаційним листом ОСОБА_1 має вищу педагогічну освіту, здійснює навчально-виховний процес і є вихователем, тому посада позивача за указаний період відповідно до вимог статті 27 Закону України від 11 липня 2001 року № 2628-III «Про дошкільну освіту» ( далі - Закон № 2628-ІІІ) відноситься до навчально-виховного процесу дошкільної освіти, що за своїм змістом підпадає під дію положень пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, тому бездіяльність відповідача щодо незарахування ОСОБА_1 указаного періоду роботи є неправомірною. Відтак, згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV позивача слід вважати особою, яка на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювала на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років і отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 24 жовтня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову в позові.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що посада позивача, зазначена в її трудовій книжці, на якій з 09 серпня 2002 року по 03 вересня 2009 року (інструктор з фізкультури) відсутня в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909), що унеможливлює підтвердження стажу роботи за вислугу років тільки даними трудової книжки.

15 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, а постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22 травня 2017 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» (далі - Перелік № 963, постанова № 963 відповідно) посада інструктора фізкультури, на якій працювала позивач, включена до переліку посад педагогічних працівників.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Верховний Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV з 30 вересня 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що на звернення позивача щодо зарахування її стажу при призначенні пенсії відповідач надав письмову відповідь від 28 грудня 2016 року про те, що період роботи ОСОБА_1 з 09 серпня 2002 року по 03 вересня 2009 року у ВАТ «ММК імені Ілліча» на посаді інструктора ЛФК спеціальної групи не зараховано до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, оскільки заклад не належить до державної або комунальної форми власності, тому, на думку пенсійного органу, вона не має права на грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Також суди встановили, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 має наступний трудовий стаж:

- з 15 серпня по 08 вересня 1980 року (вчитель у школі) - 0 років 0 міс. 24 дні;

- з 09 вересня 1980 року по 01 квітня 1981 року (вчитель у школі) - 0 років 6 міс. 23 дні;

- з 02 квітня 1981 року по 13 листопада 1983 року (вчитель у школі) - 2 роки 7 міс. 12 днів;

- з 14 листопада 1983 року по 21 серпня 1986 року (вчитель у школі) - 2 роки 9 міс. 8 днів;

- з 22 серпня 1986 року по 31 жовтня 1989 року (вчитель у школі) - 3 роки 2 міс. 10 днів;

- з 15 серпня 1991 року по 08 листопада 1994 року (вчитель у школі) - 3 роки 2 міс. 24 дні;

- з 09 листопада 1994 року по 07 серпня 2002 року (вчитель у школі) - 7 років 8 міс. 29 днів;

- з 09 серпня 2002 року по 03 вересня 2009 року (інструктор ЛФК спецгрупи а ДДУ ясла-сад) - 7 років 25 днів;

- з 04 вересня 2009 року по 30 вересня 2016 року (вчитель у школі) - 7 років 0 міс. 27 днів.

Загальний стаж позивача складає 34 роки 4 місяці 2 дні.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що спір у цій справі виник щодо права позивача на грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, оскільки відповідач не зарахував перод роботи позивачки на посаді інструктора, з огляду на те, що заклад, де вона працювала не належить до державної або комунальної форми власності та посада, на якій вона працювала не міститься в Переліку № 909.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно зі статтею 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону № 1788-ХІІ працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального трудового стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом міністрів України, незалежно від віку, мають право на пенсію за вислугу років.

Пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» частини 1 статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення; виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

Пунктом же 5 вказаного Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Переліком № 909 визначені посади в дошкільних навчальних закладах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до якого не включено посаду інструктора лікувально-фізичної культури.

Разом з цим, Переліком № 963 посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників. А Переліком № 909 (зі змінами) встановлено, що вихователі мають право на пенсію за вислугою років. При цьому, незалежно від того, чи є такі заклади комунальними чи державними (примітка 2 Переліку № 909).

Згідно зі статтею 12 Закону № 2628-ІІІ ясла-садок є дошкільним навчальним закладом для дітей, де забезпечуються догляд за ними, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. Для задоволення освітніх, соціальних потреб, організації корекційно-розвиткової роботи у складі дошкільних навчальних закладів можуть створюватися спеціальні та інклюзивні групи для виховання і навчання дітей з особливими освітніми потребами.

Відповідно до статті 27 Закону № 2628-ІІІ учасниками навчально-виховного процесу у сфері дошкільної освіти є, зокрема, директори (завідуючі), заступники директора (завідуючого) з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти.

Права та обов'язки педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти визначаються Законом України від 23 травня 1991 року № 1060-XII «Про освіту» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1060-XII) .

Згідно зі статтею 29 Закону № 1060-XII дошкільна освіта разом із загальною середньою, професійно-технічною, вищою та іншими освітами становить структуру освіти в Україні.

За таких обставин, на думку колегії суддів, посада інструктора лікувально-фізичної культури, на якій працювала позивач, відноситься до тих, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, а висновок суду апеляційної інстанції про те, що вона повинна була подати уточнюючу довідку, не грунтується на правильному розумінні норм права, оскільки основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що період роботи позивача, щодо якого виник спір, відноситься до спеціального трудового стажу, передбаченого статтею 55 Закону № 1788-ХІІ.

Вимога щодо належності закладу чи установи до комунальної чи державної форм власності встановлена у пункті 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, проте її зміст зводиться до того, щоб особа працювала в закладах таких форм власності, саме на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № № 1058-IV.

А оскільки, на день досягнення пенсійного віку, позивач працювала на посаді вчителя у школі, що є закладом комунальної форми власності, до моменту досягнення пенсійного віку вона не отримувала будь-якої пенсії, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка має право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у розмірі десяти місячних пенсій та у Порядку № 1191.

Отже, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку у цій справі, що правильним є рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, тому постанову апеляційного суду слід скасувати і залишити в силі постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 травня 2017 року, яка відповідає закону з огляду на мотиви викладені у цій постанові.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що спричинило скасування ним законної постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 344, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасувати.

Постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 травня 2017 року - залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

В.М. Кравчук,

Судді Верховного Суду