Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 440/13729/23

адміністративне провадження № К/990/46154/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Блажівської Н. Є., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 440/13729/23

за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Подобайло З. Г., Ральченко І. М., Чалий І. С.) від 28 жовтня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2023 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження № 906-р/л від 02 жовтня 2020 року, яким анульовано ліцензію на виробництво алкогольних напоїв № 280 терміном дії з 27 липня 2016 року по 27 липня 2021 року, видану ФОП ОСОБА_1 .

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржуване розпорядження Державної податкової служби України № 906-р/л від 02 жовтня 2020 року про анулювання ліцензії є протиправним, оскільки позивач повністю виконав вимоги Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР) та сплатив всі необхідні платежі до бюджету в розмірі 780 грн річної плати за ліцензію на виробництво алкогольних напоїв № 280 терміном дії з 27 липня 2016 року по 27 липня 2021 року.

Також позивач звертав увагу, що приймаючи спірне рішення відповідач порушив процедуру його прийняття. Порядок анулювання ліцензії передбачає попереднє її призупинення, яке є чинним з моменту одержання суб`єктом господарювання відповідного письмового розпорядження органу. Проте, позивачу не надходило такого розпорядження про призупинення дії ліцензії, та було отримано лише розпорядження про анулювання ліцензії.

3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Державної податкової служби України від 02 жовтня 2020 року № 906-р/л про анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 280, видану ФОП ОСОБА_1 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 грн.

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 01 грудня 2024 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року, і залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року.

6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 грудня 2024 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

7. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

8. 03 січня 2025 року до Верховного Суду від Державної податкової служби України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року залишити без змін.

9. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. 22 жовтня 2025 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1347 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави обрання до Великої Палати Верховного Суду судді Дашутіна І. В., що унеможливлює його участь у розгляді справи.

11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Блажівська Н. Є., Шишов О. О.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 25 червня 2002 року; вид економічної діяльності 56.10: Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); 11.05 Виробництво пива.

13. 27 липня 2016 року Державною фіскальною службою України видано ФОП ОСОБА_1 ліцензію на виробництво алкогольних напоїв № 280, терміном дії: з 27 липня 2016 року до 27 липня 2021 року.

14. 02 жовтня 2020 року Державною податковою службою України прийнято розпорядження № 906-р/л «Про анулювання ліцензії», яким вирішено анулювати ліцензію на виробництво алкогольних напоїв № 280, терміном дії з 27 липня 2016 року до 27 липня 2021 року, ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; місце провадження діяльності: АДРЕСА_2 ) у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію протягом 30 днів з моменту призупинення ліцензії.

15. Не погодившись із вказаним розпорядженням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем була своєчасно сплачена плата за ліцензію до закінчення граничного терміну сплати, який охоплював період дії ліцензії з 27 липня 2020 року по 27 липня 2021 року. При цьому, дана плата була перерахована позивачем на діючий на момент її сплати бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу. Докази повернення, або не зарахування вказаного платежу в матеріалах справи відсутні. Таким чином, на думку суду першої інстанції , позивач не може нести відповідальність у вигляді анулювання ліцензії з підстав несплати чергового платежу за ліцензію.

17. Також, суд першої інстанції зауважив, що ФОП ОСОБА_1 своєчасно не отримав розпорядження Державної податкової служби України від 27 липня 2020 року № 600-р/л «Про призупинення дії ліцензії», відповідно він був позбавлений можливості протягом 30 днів від моменту призупинення ліцензії повідомити податковий орган про сплату чергового платежу за ліцензію, або проведення повторної сплати у разі не зарахування попереднього платежу. При цьому, ненадання позивачем до податкового органу копії платіжного доручення з відміткою банку про сплату річної плати за ліцензію не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату річної плати за ліцензію, а відтак і не є підставою для застосування до суб`єкта господарювання відповідальності у вигляді анулювання ліцензії.

18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не виконано вимоги статті 4 Закону № 481/95-ВР щодо внесення плати за ліцензію на право виробництва алкогольних напоїв за наступний щорічний термін дії ліцензії з 27 липня 2020 року по 27 липня 2021 року.

19. Такий висновок суду апеляційної інстанції мотивований тим, що вимогами статті 4 Закону № 481/95-ВР чітко встановлено, що плата за ліцензію справляється щорічно, сплата за весь термін дії ліцензії не дозволяється, а сплата чергового платежу за ліцензії здійснюється у розмірах, встановлених цим Законом, і справляється за кожний наступний щорічний термін дії ліцензії.

20. Водночас, як встановлено апеляційним судом, протягом 2020 року ФОП ОСОБА_1 до ДПС із заявою щодо продовження терміну дії ліцензії не звертався, копію платіжного доручення з відміткою банку за наступний щорічний термін дії ліцензії з 27 липня 2020 року по 27 липня 2021 року не надавав. В інформаційній картці платника (ІКП) відсутній платіж у 2020 році за кодом бюджетної класифікації 22010500 (плата за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів).

21. При цьому апеляційний суд зауважив, що внесення позивачем плати у розмірі 1 560 грн на підставі платіжного доручення від 16 серпня 2019 року № 659 фактично є надмірною сплатою за ліцензію на виробництво алкогольних напоїв за щорічний термін дії ліцензії з 27 липня 2019 року по 27 липня 2020 року, оскільки щорічна плата за ліцензію на виробництво алкогольних напоїв встановлена Законом № 481/95-ВР у розмірі 780 грн та не свідчить про внесення плати за ліцензію на право зберігання пального за наступний щорічний термін дії ліцензії з 27 липня 2020 року по 27 липня 2021 року.

22. Окремо апеляційний суд звернув увагу, що у зв`язку з несплатою позивачем чергового платежу за ліцензію Державною податковою службою України прийнято Розпорядження від 27 липня 2020 року № 600-р/л, яким призупинено дію ліцензії. Копію цього розпорядження надіслано ФОП ОСОБА_1 листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 . Однак, рекомендований лист повернувся до ДПС 02 вересня 2020 року за закінченням терміну зберігання.

23. Наведене, на переконання апеляційного суду, свідчить про наявність, передбачених статтею 3 Закону № 481/95-ВР підстав для анулювання ліцензії позивача на виробництво алкогольних напоїв, та відповідно правомірність оскаржуваного розпорядження.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

25. Підставою касаційного оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

26. Зокрема в доводах касаційної скарги позивач зазначає, що спірним питанням у правозастосуванні судів першої та апеляційної інстанцій є застосування статті 4 Закону № 481/95-ВР щодо внесення плати за ліцензію як підстави для її анулювання, з огляду на презумпцію правомірності дій платника податків сформульовану як принцип у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті ПК України. При цьому висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

27. Наголошує, що на виконання вимог частин першої-третьої статті 4 Закону № 481/95-ВР позивачем своєчасно сплачена плата за ліцензію в розмірі 780 грн за кожний термін її дії, який дорівнює року, в тому числі за період 27 липня 2020 року по 27 липня 2021 року. При цьому, дана плата була перерахована позивачем на діючий на момент її сплати бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу. Докази повернення, або не зарахування вказаного платежу в матеріалах справи відсутні.

28. Таким чином, на переконання скаржника, позивач не може нести відповідальність у вигляді анулювання ліцензії з підстав несплати платежу за ліцензію.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

30. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регламентовано Податковим кодексом України(далі - ПК України), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

31. Податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 61.1 статті 61 ПК України).

32. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, врегульовані Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

33. Відповідно до статті 2 Закону № 481/95-ВР виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форм власності за наявності відповідної ліцензії.

34. При цьому згідно визначення понять і термінів, які містяться в статті 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

призупинення ліцензії - тимчасове позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження зазначеної в ліцензії діяльності у разі несплати чергового платежу за ліцензію;

анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

35. Ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються, призупиняються та анулюються органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 3 Закону № 481/95-ВР).

36. При цьому статтею 3 Закону № 481/95-ВР визначено, що дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.

Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема: несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 днів від моменту призупинення ліцензії.

37. Відповідно до вимог статті 4 Закону № 481 встановлено річну плату за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного, плодового, зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, пального та для суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) первинного виноробства в розмірі 780 гривень.

Ліцензії видаються терміном на п`ять років, а плата за них справляється щорічно.

Плата за ліцензії справляється до початку виробництва зазначеної продукції органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.

Не дозволяється сплата за весь термін дії ліцензії.

Сплата чергового платежу за ліцензії здійснюється у розмірах, встановлених цим Законом, і справляється за кожний наступний щорічний термін дії ліцензії.

38. Статтею 16 Закону № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

39. У відповідності до підпункту 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (далі - Положення № 227), Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, з оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додавання спирту), тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом та обігом; здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом та обігом.

40. За змістом наведених норм, визначені статтею 3 Закону № 481/95 заходи щодо анулювання дії ліцензії на виробництво алкогольних напоїв можуть бути застосовані контролюючим органом до суб`єкта господарювання лише у випадку несплати чергового платежу за ліцензію.

41. Розширеному тлумаченню згадувана норма Закону № 481/95 не підлягає.

42. У свою чергу стаття 4 Закону № 481/95-ВР лише визначає обов`язок суб`єкта господарювання щорічно сплачувати відповідну плату за ліцензію на виробництво алкогольних напоїв в розмірі 780 грн, однак не передбачає строку протягом якого вказана щорічна плата повинна бути сплачена.

43. Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи ФОП ОСОБА_1 видано ліцензію на виробництво алкогольних напоїв № 280, терміном дії: з 27 липня 2016 року до 27 липня 2021 року.

44. Відповідно платник повинен був щорічно сплачувати плату за ліцензію на виробництво алкогольних напоїв у розмірі - 780 грн.

45. Згідно інформації з електронного кабінету платника податків: 29 квітня 2016 року зараховано платіж у сумі - 780 грн на підставі платіжного доручення від 29 квітня 2016 року № 764; 19 липня 2017 року зараховано платіж у сумі - 780 грн на підставі платіжного доручення від 19 липня 2017 року № 465; 24 липня 2018 року зараховано платіж у сумі - 780 грн на підставі платіжного доручення від 24 липня 2018 року № 205; 16 серпня 2019 року зараховано платіж у сумі - 1 560 грн на підставі платіжного доручення від 16 серпня 2019 року № 659.

46. При цьому судом першої інстанції встановлено, що дані платежі перераховано позивачем на діючі на момент їх сплати бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу. Докази повернення, або не зарахування вказаних платежів в матеріалах справи відсутні.

47. З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дані обставини свідчать про те, що позивачем була своєчасно сплачена плата за ліцензію до закінчення граничного терміну сплати, який охоплював період дії ліцензії з 27 липня 2020 року по 27 липня 2021 року.

48. Водночас відповідач, залишивши поза увагою обставини щодо фактичної сплати позивачем чергового платежу за ліцензію в розмірі 780 грн, при прийнятті оскаржуваного розпорядження керувався виключно обставинами щодо ненадання квитанції, що переконання колегії суддів є проявом надмірного формалізму.

49. Натомість ненадання суб`єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб`єктом річної плати за ліцензію, а відтак і не є підставою для застосування до суб`єкта господарювання відповідальності з анулювання ліцензії.

50. Відповідач помилково ототожнює вимоги статті 16 Закону України №481/95-ВР щодо подачі до органу контролю суб`єктом господарювання копії платіжного доручення з відміткою банку про сплату та підстави для анулювання ліцензії, що встановлені в статті 3 вказаного закону, а саме несплата чергового платежу за ліцензію.

51. При цьому, суд зазначає, що під несплатою річної плати за ліцензію слід розуміти бездіяльність суб`єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу, однак, позивачем такої бездіяльності допущено не було, що підтверджується платіжним дорученням від 16 серпня 2019 року № 659.

52. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у Державної податкової служби України були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного розпорядження.

53. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Державною податковою службою України прийнято протиправне розпорядження від 26 січня 2022 року № 15-р про анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв від 20 липня 2020 року № 15040414202001574, виданої ФОП ОСОБА_1 .

54. Суд же апеляційної інстанції, формуючи свої висновки щодо відповідності оскаржуваного розпорядження вимогам частини другої статті 2 КАС України, норми права застосував формально, безвідносно до обставин цієї справи.

55. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

56. За змістом статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

57. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнято з дотриманням норм процесуального права, але помилково було скасовано апеляційним судом, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 352 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 440/13729/23 скасувати.

Залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 440/13729/23.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді Н. Є. Блажівська

О. О. Шишов