Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.09.2019 року у справі №520/4613/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №520/4613/19

адміністративне провадження №К/9901/25283/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 520/4613/19

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року, прийняте в складі головуючого судді Мельникова Р. В.,

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді - Перцової Т. С., суддів - Жигилія С. П., Чалого І. С.,

УСТАНОВИЛ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1.10 травня 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, відповідач), в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб та стягнути з ГУ ДФС у Київській області на його користь грошову компенсацію у розмірі утриманої із заробітку позивача за період 2017,2018 років суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі ~money0~

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо виплати йому грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб за період 2017,2018 років, що у загальному розмірі складає ~money1~, а отже вказана сума податку на доходи фізичних осіб має бути стягнута з відповідача на підставі Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

3. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував і зазначив, що з 01 січня 2017 року Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII виключено працівників податкової міліції зі складу осіб, яким передбачається відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб.

Оскільки згідно з ієрархією джерел права закон має вищу юридичну силу щодо інших актів, у спірних правовідносинах слід керуватися приписами саме Податкового кодексу України, а не Порядку № 44. Пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України встановлює виключний перелік категорій громадян, яким проводиться відшкодування сум податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 у період з 02 вересня 2015 року по 22 січня 2019 року проходив службу у ГУ ДФС у Київській області на різних посадах, зокрема, в період з 08 грудня 2016 року по 12 листопада 2018 року - на посаді заступника начальника управління-начальника відділу оперативних заходів протидії корупції у митній сфері Управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Київській області, у період з 19 листопада 2018 року по 22 січня 2019 року - на посаді заступника начальника відділу з особливо важливих справ оперативного управління ГУ ДФС у Київській області.

5. Наказом ГУ ДФС у Київській області від 22 січня 2019 року № 82-0 "Про звільнення ОСОБА_1" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року № 1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (із змінами і доповненнями) позивача було звільнено з посади та податкової міліції 22 січня 2019 року в запас (з постановленням на військовий облік) за підпунктом "ж" пункту 64 (за власним бажанням).

6. До грудня 2016 року позивачу щомісячно виплачувалася грошова компенсація утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, але починаючи з січня 2017 року проведення таких виплат було припинено.

7. Відповідно до довідок ГУ ДФС у Київській області про заробітну плату від 01 квітня 2019 року № 10-36-05-20/99,10-36-05-20/100 за період роботи позивача у Головному управлінні ДФС у Київській області з його заробітку було утримано податку з доходів фізичної особи у розмірі: за період 2017 року - ~money2~; за період 2018 року - ~money3~, всього на загальну суму ~money4~

8. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС у Київській області із заявою, в якій просив здійснити виплату загальної суми щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби за період 2017 та 2018 років у розмірі ~money5~

9. Листом ГУ ДФС у Київській області від 23 квітня 2019 року № 10637 Р/10-36-05-02 позивачу було відмовлено у проведенні зазначеної виплати із посиланням на те, що редакція пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, яка діяла в період 2017 та 2018 років, не передбачала спрямування податку доходів фізичних осіб на компенсацію втрат доходів працівників податкової міліції.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

11. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з відсутності в позивача права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення позивача за період 2017-2018 років, оскільки в цей період виплата компенсації працівникам податкової міліції не була визначена пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України.

ІV. Касаційне оскарження

12.03 вересня 2019 року позивач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

13. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що норми Податкового кодексу України не визначають і не можуть визначати підстави та порядок виплати зазначеної вище грошової компенсації, оскільки відносини щодо грошової компенсації утриманих сум податку з доходів фізичних осіб не є податковими. Такі відносини є складовою комплексної системи відносин з питань грошового забезпечення співробітників правоохоронних органів, зокрема, співробітників податкової міліції. Норма, закріплена у пункті 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, визначає лише напрямок використання вже утриманих сум податку і аж ніяк не визначає підстави та порядок їх подальшої компенсації.

14. Касаційна скарга позивача містить клопотання про відступ від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року в справі № 820/4516/18 з передачею справи на розгляд відповідної палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

15. За доводами позивача служба в органах податкової міліції є військовою службою, отже, на нього поширюється дія і нової редакції пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України.

16. З посиланням на рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 позивач зазначає, що гарантії, надані військовослужбовцям, поширюються і на працівників органів міліції.

17.12 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 520/4613/19.

18.07 жовтня 2016 року справа № 520/4613/19 надійшла до Верховного Суду.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

19. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

20. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

21. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI

22.1. Пункт 1.1 статті 1: податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

22.1.1. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених Пункт 1.1 статті 1: податковий кодекс України, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

22.2. Пункт 3.1 статті 3: податкове законодавство України складається з Конституції України; Конституції України; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Митного кодексу України та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Митного кодексу України.

22.3. Підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4: податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

22.4. Пункт 168.5 статті 168 "Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету" (в редакції, чинній до 01 січня 2017 року): суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

22.5. Пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року до 01 січня 2019 року): суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

22.6. Пункт 348.1 статті 348: податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

22.7. Пункт 353.1 статті 353: особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

23. Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок №44)

23.1. Пункт 1: цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

23.2. Пункт 2 (у редакції, чинній до 03 червня 2017 року): грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.

23.3. Пункт 2 (у редакції, чинній з 03 червня 2017 року): грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.

23.3.1. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

23.4. Пункт 3: виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

23.5. Пункти 4 та 5: виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

24. Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу"

24.1. Частини перша та шоста статті 2: військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

24.1.1. Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

ІV. Позиція Верховного Суду

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

28. Приписами статті 168 Податкового кодексу України врегульовано порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб.

29. Передбачена пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України компенсація утриманої з грошового забезпечення (грошових винагород та інших виплат) суми податку на доходи фізичних осіб здійснюється за рахунок таких сум, тобто законодавцем встановлено особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб для наведених у цьому пункту осіб. Тому спірні правовідносини врегульовано податковим законодавством, а саме Податковим кодексом України.

30. У спірний період (з 01 січня 2017 року по 01 січня 2019 року) установлені пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб не розповсюджувалися на осіб рядового і начальницького складу податкової міліції. Тому утримані з грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу податкової міліції суми податку на доходи фізичних осіб не підлягали спрямуванню на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

31. Ретроспективний аналіз норм Порядку №44 дозволяє дійти висновку, що його приписи не можуть бути самостійною підставою для визначення наявності у особи права на вказану компенсацію, оскільки цей Порядок було затверджено на виконання пункту 22.7 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та він лише визначає умови і механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб певним категоріям громадян, право на яке було передбачено у пункту 22.7 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а у наступному в Податковому кодексі України.

32. Неприведення приписів Порядку № 44 у відповідність до внесених ~law39~ від 21 грудня 2016 року змін до Податкового кодексу України в частині виключення певної категорії громадян з переліку осіб, які мають право на компенсацію, не є підставою розглядати цей Порядок як нормативно-правовий акт, який визначає особливості утримання і сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб для осіб рядового і начальницького складу податкової міліції.

33. Посилання скаржника на те, що служба в органах податкової міліції є військовою службою Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки це не відповідає визначеному у статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" розумінню військової служби. При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, на яке посилається позивач, відсутні висновки щодо прирівнювання служби в податковій міліції до військової служби, а йде мова про розповсюдження окремих гарантій, настатті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" України "Про пожежну безпеку" на працівників податкової міліції.

34. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року в справі № 820/4516/18 та суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від неї.

35. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

36. Отже, Верховний Суд констатує, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

VІІ. Судові витрати

37. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року в справі № 520/4613/19 залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н. В. Шевцова

Судді: В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич