ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 жовтня 2018 року

справа №820/1100/18

адміністративне провадження №К/9901/60884/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у складі судді Тітова О. М. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у складі колегії суддів Тацій Л. В., Григорова А. М., Подобайло З. Г. у справі №820/1100/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РемМашРесурс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

19 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РемМашРесурс" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 вересня 2017 року № 0000411412 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 422 031 грн 25 коп. та № 0000421412, яким платнику податків зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 35 834 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

29 березня 2018 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності спірних у цій справі податкових повідомлень-рішень внаслідок доведення реальності господарських операцій платника податків з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Астра Груп Трейд», Виробничо-комерційна фірма «Мікон», «Сталкер КП», «Голди», «Лаконіс Трейд», Державним підприємством «Східний ЕТЦ», а відтак правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

03 вересня 2018 року відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує, що судами неповно з'ясовано та проаналізовано доводи сторін та надані ними докази. В обґрунтування вказаних тверджень податковий орган частково відтворює зміст акта перевірки, апеляційної скарги та заперечень, поданих до суду першої інстанції. У зв'язку із зазначеним відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити у повному обсязі.

05 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

20 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідками усунення відповідачем недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 820/1100/18.

10 жовтня 2018 року справа № 820/1100/18 надійшла до Верховного Суду.

16 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому платник податків спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у серпні 2017 року посадовими особами проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами, за результатами якої складено акт від 14 серпня 2017 року № 9820/20-40-14-12-11/40181642 (далі - акт перевірки).

13 вересня 2017 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковими повідомленнями-рішеннями № 0000411412 та № 0001421404 за порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1 та 201.7 статті 201 Податкового кодексу України відповідно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 344 370 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 86 092 грн 50 коп., а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року у сумі 35 834 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0000411412 оскаржується позивачем в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 422 031 грн 25 коп. Штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішенням застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з низкою контрагентів, а саме Товариствами з обмеженою відповідальністю «Астра Груп Трейд», Виробничо-комерційна фірма «Мікон», «Сталкер КП», «Голди», «Лаконіс Трейд», «ДТЕК Сервіс» та «ДТЕК Західенерго», Державним підприємством «Східний ЕТЦ», внаслідок чого платником податків у квітні-грудні 2016 року завищено податковий кредит на загальну суму 380 203 грн 57 коп.

При поданні позову платник податків визнав обґрунтованість висновків податкового органу щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум витрат за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» та «ДТЕК Західенерго» у загальному розмірі 8 431 грн 37 коп. (з урахуванням штрафних санкцій).

Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на непідтвердження операцій контрагентів із врахуванням реального часу їх здійснення та по ланцюгу постачання, наявності трудових ресурсів, кваліфікації працівників контрагентів, порушенням контрагентами податкової дисципліни, ненаданням Товариством наказів про відрядження директора для підписання угод з контрагентами, відсутність власного транспорту, а також ненаданням сертифікатів на придбаний товар.

Щодо операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астра Груп Трейд» податковий орган зазначає, що до перевірки не надано жодного платіжного документа. Обґрунтовуючи нереальність господарський операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лаконіс Трейд», відповідач додатково посилається на пояснення директора контрагента та наявність кримінального провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції, покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, виникли за наслідком постачання товарно-матеріальних цінностей (запчастини) та виробничі верстати, оплата за які здійснювалася здебільшого на умовах післяплати.

Подальше використання придбаних матеріалів та запчастин у господарській діяльності позивача підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку та не спростовується відповідачем.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі відповідач обґрунтовує нереальність спірних господарських операцій, з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Астра Груп Трейд», Виробничо-комерційна фірма «Мікон», «Сталкер КП», «Голди», «Лаконіс Трейд», Державним підприємством «Східний ЕТЦ».

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Податковим органом наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться в акті перевірки та були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та спростовані ними.

Положеннями пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, на які посилався податковий орган як на підставу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Верховний Суд визнає, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, за наслідками яких Товариством сформовано податковий кредит досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Судами першої та апеляційної інстанцій надано оцінку відповідності первинних документів вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статті 201 Податкового кодексу України.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що непідтверження операцій за ланцюгом постачання, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій.

Ненадання сертифікатів якості або наказів про відрядження під час перевірки не є достатнім доказом нереальності господарських операцій, оскільки правомірність формування витрат підтверджується перш за все за наслідком дослідження первинних документів. Наказ про відрядження є первинним документом на підтвердження факту понесення витрат на відрядження працівників, і не підтверджує реальність поставки товару як господарської операції.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду у кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Жодних доводів щодо порушень судами попередніх інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі №820/1100/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер