ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року

Київ

справа №826/16731/14

адміністративне провадження №К/9901/9591/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоса-Плекс Україна» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування та відкликання рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «Хоса-Плекс Україна подало до суду позов, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів від 10.09.2014 № 0010362205 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 363 333,00 грн за основним платежем та в сумі 681 666,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Окружний адміністративний суд постановою від 12.01.2015 відмовив в задоволенні позову. Стягнув з ТОВ «Хоса-Плекс Україна» судовий збір, що підлягав сплаті за подання позову, в сумі 4311,72 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем первинні документи не підтверджують факт реальності господарських операцій, позивач не надав суду реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, квитанцій на підтвердження реєстрації податкових накладних, виданих постачальником, у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.04.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2015 скасував та задовольнив позов частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0010362205.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що послуги з проведення комплексних рекламних акцій придбані позивачем у ТОВ «Київська Регіональна Інженерна Компанія», ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Енерджи Прайс» з метою виконання укладеного ним як виконавцем із замовником ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» договору на виконання маркетингових, інформаційних, аналітичних та консультаційних послуг. У результаті дослідження актів наданих послуг суд апеляційної інстанції установив факт виконання зазначених послуг. Суд також установив, що позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість за операціями з придбання послуг у ТОВ «Київська Регіональна Інженерна Компанія», ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Енерджи Прайс» та податкові зобов`язання з цього податку за операціями з поставки послуг ТОВ «Санофі-Авентіс Україна». Акти контролюючого органу про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача складені після вчинення господарських операцій. Контролюючий орган установив, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому контролюючий орган вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, посилаючись на обставини, що зазначені в акті перевірки.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.05.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.07.2019 призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 16.07.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суд апеляційної інстанції установив, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2014 № 0010362205 грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 363 333,00 грн за основним платежем та в сумі 681 666,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за періоди: жовтень 2013 - березень 2014 податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Київська Регіональна Інженерна Компанія», ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Енерджи Прайс» послуг з проведення комплексних рекламних акцій.

Контролюючий орган поставив під сумнів реальність господарських операцій, оскільки щодо зазначених контрагентів складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок через відсутність їх за місцезнаходженням, в яких зазначено, що в ході аналізу податкової звітності установлено відсутність інформації про наявні складські приміщення, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, дозвільних документів, а також трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Окрім того, щодо ТОВ «Київська регіональна інженерна компанія» контролюючий орган зазначив, що згідно з висновком експерта підписи від імені керівника і засновника ОСОБА_1 в матеріалах реєстраційної справи виконано різними особами, а також зроблено припущення, що придбаний цим підприємством товар не відповідає товару, який ним було реалізовано.

Порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за звітні періоди: жовтень 2013 року - березень 2014 року регулюється нормами статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на відповідні періоди).

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків в результаті придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит має бути підтверджено податковою накладною, виданою платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції дослідив первинні та інші документи, складені щодо господарських операцій: договори, акти наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення, та за результатами їх оцінки дійшов висновку про підтвердження ними господарських операцій. Суд установив, що складені контрагентами податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суд не встановив жодного з порушень зазначених норм закону, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту. Щодо посилань контролюючого органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, то суд апеляційної інстанції їх спростував з огляду на те, що такі акти складені вже після того як вчинені господарські операції, при цьому суд врахував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2004 у справі № 826/10583/14, яка залишена без змін Київським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 02.10.2014, про визнання незаконними дій контролюючого органу щодо складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Енержи Прайс».

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є ідентичними доводам, якими контролюючий орган обґрунтовував свою позицію щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в судах попередніх інстанцій, та є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. При цьому суд касаційної інстанції бере до уваги, що контролюючий орган не доводить передбаченими законом засобами доказування факт фіктивності контрагентів позивача, зокрема не надає доказів досудового розслідування чи розгляду в суді кримінальних справ, порушених за фактом фіктивності підприємств.

З огляду на те, що фактичне вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності позивача знайшло своє підтвердження при вирішення справи в суді апеляційної інстанції, на правильне застосування цим судом норм матеріального права до встановлених обставин, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду