ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2018 року

Київ

справа №820/3058/17

касаційне провадження №К/9901/45577/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління) на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 (головуючий суддя - Мельнікова Л.В., судді - Бенедик А.П., Донець Л.О.) за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроут» (далі - Товариство) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти шляхом зупинення видаткових операцій,

УСТАНОВИВ:

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 20.09.2017, ухваленою у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін, у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №6115858216293 рішення суду першої інстанції було отримане Управлінням 03.10.2017.

08.12.2017 Управління звернулось до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2017. Також, Управління подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувало тим, що підстави для оскарження судового рішення Управління могло визначити лише після отримання повного тексту рішення суду першої інстанції, яке після проголошення вступної та резолютивної частини рішення представник Інспекції не отримав.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.12.2017 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 3 частини другої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), надавши апелянту строк для усунення її недоліків шляхом уточнення вимог апеляційної скарги протягом десяти днів з часу отримання копії цієї ухвали. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6106410518941 вказана ухвала була отримана Управлінням 15.01.2018.

19.01.2018 Управління подало до суду апеляційної інстанції уточнення до апеляційної скарги.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.01.2018 наведені Управлінням доводи на обґрунтування підстав пропуску процесуального строку визнав неповажними та відмовив у задоволенні клопотання Управління про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2017, з підстав того, що Управління не навело об'єктивних поважних причин, які б завадили йому після отримання повного тексту рішення суду першої інстанції (03.10.2017) подати апеляційну скаргу на судове рішення у межах процесуального строку, встановленого частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.01.2018 залишив апеляційну скаргу Управління без руху і запропонував скаржника протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску процесуального строку, якщо такі є.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6106410578179 вказана ухвала була отримана Управлінням 02.02.2018.

У строк, встановлений судом, Управління надало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому навело аналогічні обставини, якими було обґрунтоване попереднє клопотання про поновлення процесуального строку, з посиланням на те, що подання апеляційної скарги вимагає не лише обізнаності зі змістом резолютивної частини оскаржуваного рішення для виконання вимог пункту 4 частини другої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.02.2018 визнав неповажними причини пропуску Управління строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, відмовив у задоволенні клопотання Управління про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній від 15.12.2017).

Управління подало до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018, а справу повернути до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Управління посилається на те, що дії суду апеляційної інстанції суперечать положенням статей 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись Законом. Решта доводів Управління зводиться до опису фактичних обставин справи, які стосуються суті спору щодо підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна Товариства.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.05.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.06.2018 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 19.06.2018.

Товариство не реалізувало своє процесуальне право на подання відзиву на касаційну скаргу Інспекції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. Зокрема, суд виходив з того, що: період часу від дати отримання копії повного тексту (03.10.2017) до дати звернення Управління із апеляційною скаргою (08.12.2017) є явно перебільшеним для вчинення такої дії і неспіврозмірним із процесуальним строком встановленим для апеляційного оскарження; державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.

За змістом частин другої, третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання.

Так, положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої, частини другої статті 299 зазначеного Кодексу (у редакції від 15.12.2017), в разі якщо строк на звернення з апеляційною скаргою пропущено з причин, які не визнані судом поважними, або в разі якщо апеляційна скарга подана суб'єктом владних повноважень після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження), суд відмовляє у відкриття апеляційного провадження у справі.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Харківський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 19.02.2018) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Також колегія суддів зазначає, що у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Таким чином, держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене вище, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна