Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.04.2018 року у справі №822/1654/16
Ухвала КАС ВП від 30.01.2018 року у справі №822/1654/16
Ухвала КАС ВП від 30.01.2018 року у справі №822/1654/16
Постанова КАС ВП від 23.05.2018 року у справі №822/1654/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №822/1654/16

провадження №К/9901/9228/18, К/9901/9230/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

за участю секретаря судового засідання: Гулової О. І.,

представника відповідача МВС України - Отроди Т. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Ватаманюка Р. В., суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Сторчака В. Ю.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - ГУНП в Хмельницькій області), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), в якому просив:

визнати протиправною відмову МВС України у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 27 квітня 2016 року інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

зобов'язати МВС України призначити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності ІІ групи відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у період з 04 травня 1995 року по 27 жовтня 2006 року він проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом УМВС України в Хмельницькій області № 316 о/с від 25 жовтня 2006 року ОСОБА_2 звільнено зі служби в міліції за станом здоров'я.

Позивач вказує, що після звільнення пройшов обстеження у Хмельницькій обласній медико-соціальній експертній комісії (далі -МСЕК), за результатами огляду якої позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що зумовлено захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

27 квітня 2016 року згідно з довідкою Хмельницької обласної МСЕК серії АА №0721854, виданої за результатами переогляду позивача, ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності довічно.

Звернувшись до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, листом від 29 липня 2016 року на підставі пункту 4 Порядку № 850, матеріали, які подано позивачем, повернуті МВС України без права на виплату одноразової грошової допомоги.

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_2 звернувсь до суду з метою захисту своїх прав.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року в позові відмовлено.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 18 жовтня 2016 року скасував постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року та прийняв нову, якою позов задовольнив.

Визнано протиправною відмову, викладену в листі голови ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області від 29 липня 2016 року № 929/121/29/01-2016 у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 27 квітня 2016 року інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов'язано призначити (вчинити дії по призначенню) і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності ІІ групи з 27 квітня 2016 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В мотивування касаційної скарги МВС України вказує, що позивач втратив право на нарахування одноразової грошової допомоги через сплив часу більше двох років від первинного встановлення інвалідності, що відповідає пункту 4 Порядку № 850.

Аналогічні обґрунтування вказані і в касаційній скарзі ГУНП в Хмельницькій області.

Касаційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 у період з травня 1995 року по жовтень 2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом ГУНП в Хмельницькій області від 25 жовтня 2006 року № 316 о/с ОСОБА_2, капітана міліції Хмельницького міського відділу міліції звільнено зі служби з 27 жовтня 2006 року.

Після звільнення зі служби за розпорядженням начальника ВРП УМВС України позивач пройшов обстеження військового-лікарській комісії УМВС України в Хмельницькій області, що засвідчено свідоцтвом про хворобу № 549 від 14 листопада 2006 року, на підставі якого був встановлений причинний зв'язок між захворюваннями позивача з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з довідкою № 927, виданою 16 травня 2013 року Хмельницькою обласною МСЕК, за результатами обстеження позивачу на строк до 01 червня 2016 року встановлено ІІІ групу інвалідності, що зумовлено захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Дата чергового переогляду - травень 2016 року.

27 квітня 2016 року згідно з довідкою Хмельницької обласної МСЕК серії АА № 0721854, виданої за результатами переогляду позивача, ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності довічно.

На підставі вказаних документів позивач звернувсь до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності, однак листом № 929/121/29/01-2016 від 29 липня 2016 року на підставі пункту 4 Порядку № 850, матеріали, які подано позивачем, повернуті МВС України без права на виплату одноразової грошової допомоги.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач втратив право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки вищу, ІІ групу інвалідності, позивачу встановлено за результатами переогляду МСЕК 27 квітня 2016 року, тобто через 2 роки 11 місяців 11 днів від первинного встановлення інвалідності, що суперечить пункту 4 Порядку № 850.

Вінницький апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, дійшов висновку про протиправність відмови голови ліквідаційної комісії УМВС України у Хмельницькій області у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачу з 27 квітня 2016 року інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, оскільки у позивача, починаючи з 27 квітня 2016 року, виникло право на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму відповідно до частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію".

Верховний Суд не погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Пунктом 2 Порядку № 850 обумовлено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

За такого правового врегулювання під час прийняття рішення про виплату грошової допомоги необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок, тобто виникнення під час виконання службових обов'язків в період проходження служби захворювання, яке спричинило інвалідність.

Однак, судом апеляційної інстанції не з'ясовано обставини щодо отримання позивачем поранення (контузії, травми або каліцтва), під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ,

За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до передчасного та необґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Приписами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При цьому суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець