Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 638/3769/17

провадження № К/9901/23353/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 638/3769/17

за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій незаконними, зобов'язання провести перерахунок пенсії та виплату різниці в пенсії за минулий час,

за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України (у складі судді Голяшкіна О. В.,) від 17 серпня 2017 року, встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова, в якому просив зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної йому пенсії, починаючи з 08 лютого 2017 року, виходячи із 90 % від заробітної плати у сумі 13 115,23 грн. згідно довідки прокуратури Харківської області від 08 лютого 2017 року № 18-82 та виплатити різницю в пенсії за минулий час, тобто з 01 січня 2016 року.

2. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017 року замінено відповідача у справі з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова на Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

3. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії. Зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії, починаючи з 08 лютого 2017 року, виходячи із 90 % від заробітної плати у сумі 13 115,23 грн. згідно довідки прокуратури Харківської області від 08 лютого 2017 року № 18-82 та виплатити різницю в пенсії за минулий час, тобто з 08 лютого 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 серпня 2017 року на підставі п. 1 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року.

6. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 17 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд, з підстав, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

7. Ухвалою судді Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року відкрито провадження за вказаною заявою з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України. Заяву в частині перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2017 року з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України повернуто заявнику.

8. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), 15 лютого 2018 року матеріали вказаної заяви передано на розгляд до Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

10. Станом на 23 травня 2018 року заперечень на заяву про перегляд судового рішення до суду не надходило.

IІ. ОЦІНКА ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

11. Вищий адміністративний суд України відмовляючи у відкритті касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 5 ст. 214 КАС України виходив з того, що оскільки постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року прийнята за наслідками апеляційного оскарження постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017 року, ухваленої в порядку скороченого провадження, згідно з ч. 10 ст. 183-2 КАС України рішення суду апеляційної інстанції у такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

IІІ. ДОВОДИ ЗАЯВИ

12. У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2017 року ОСОБА_2, посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, зокрема ст. 183-2, 214 КАС України. Заявник просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2017 року. Змінити постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017 року в його частині, а саме: доповнивши його після слів «… тобто з 08 лютого 2016 року» словами «без обмеження її максимального розміру».

13. На обґрунтування заяви надано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року (№ К/800/16444/17), від 11 січня 2017 року (№ К/800/137/17), які, на думку заявника підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права у подібних правовідносинах, а саме ст. 183-2, 214 КАС України.

14. У рішеннях Вищого адміністративного суду України (наданих як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права у подібних правовідносинах) було відкрите касаційне провадження на рішення судів апеляційної інстанції, прийняті за наслідками перегляду рішень суду першої інстанції, ухвалених у скороченому провадженні.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Перевіривши наведені у заяві доводи, Суд дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції процесуальних норм при вирішенні питання про відкриття, чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою поданою на рішення суду апеляційної інстанції, прийняте за наслідками перегляду постанови суду першої інстанції, ухваленої у скороченому провадженні.

16. Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Суд виходить з наступного.

17. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке, зокрема, перешкоджає подальшому провадженню у справі.

18. Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

19. Відповідно до ч. 9, 10 ст. 183-2 КАС України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

20. Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо справа не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства.

21. Зміст наведених норм свідчить про те, що за загальним правилом судове рішення, яке було прийнято в порядку скороченого провадження, підлягає лише апеляційному перегляду. Рішення суду апеляційної інстанції в таких випадках є остаточним.

22. Водночас Суд враховує, що згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 26 квітня 2018 року (справа № 643/12214/16-а (провадження № К/9901/8469/18)) суд першої інстанції має право обрати скорочену форму судового провадження. Такий вибір є пріоритетним, але не беззастережним і не безумовним, позаяк процесуальний закон передбачає умови, за яких суд може застосувати загальне позовне провадження, ухваливши про це відповідне рішення.

Суд апеляційної інстанції з'ясовує дотримання судом попереднього рівня вимог процесуального права, зокрема, правильність застосування порядку скороченого провадження. Якщо у справі існували обставини, що унеможливлювали письмове провадженні, апеляційний суд розглядає справу у судовому засіданні на загальних підставах, оскільки за цієї форми провадження цей суд може розглянути, дослідити й оцінити обставини, що мають значення для справи, зокрема й ті, які не були з'ясовані судом першої інстанції, і від яких міг залежати вибір форми провадження. Реалізація таких і подібних процесуальних дій та актів у провадження, надає позовному провадженню ознак загального, яке було розпочате як скорочене. Ухвалені в такому провадженні судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають касаційному перегляду.

Водночас Верховний Суд вказав у цій постанові, що критерії віднесення справи, розпочатої судом першої інстанції у скороченому провадженні, а завершеної переглядом в суді апеляційної інстанції за правилами загального позовного провадження, не є сталими, а повинні з'ясовуватися в кожній справі конкретно-індивідуально.

23. З матеріалів справи № 638/3769/17 встановлено, що рішення суду першої інстанції прийнято в порядку скороченого провадження та переглянуто судом апеляційної інстанції. При цьому, судом апеляційної інстанції розгляд справи було проведено у відкритому судовому засіданні. У резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначено, що постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

24. Оцінюючи правомірність рішення Вищого адміністративного суду України щодо відмови ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження на постанову суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками перегляду постанови суду першої інстанції, ухваленої у скороченому провадженні, Суд виходить з того, що в силу імперативних приписів ч. 10 ст. 183-2 КАС України рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

25. Між тим зважаючи на предмет спору, поведінку учасників справи (позивач не просив проводити розгляд справи за його участі), Судом не встановлено неправильності застосування порядку скороченого провадження у цій справі.

26. За вказаних обставин, Суд дійшов висновку, що Вищий адміністративний суд України правомірно ухвалою від 17 серпня 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження у цій справі.

27. З огляду на наведене рішення Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 242, 244 КАС України, пп. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2017 року у справі № 638/3769/17-а за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій незаконними, зобов'язання провести перерахунок пенсії та виплату різниці в пенсії за минулий час - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді Н. В. Коваленко

В. М. Кравчук