Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 160/12386/21

касаційне провадження № К/990/23936/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Гончарової І.А.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 (суддя Тулянцева І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022 (головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді - Іванов С.М., Панченко О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.03.2019 №0009283305, №0009293305 та №0009273305.

На обґрунтування вимог ОСОБА_1 послалася на те, що за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про отримання платником податку оподатковуваного доходу, передбаченого підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), а саме - отримання доходу у вигляді додаткового блага в сумі 730083,29 грн. від ТОВ «Кей-Колект» внаслідок прощення (анулювання) заборгованості за кредитом. Викладені висновки стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 17.03.2020 №0009283305, №0009293305 та №0009273305, які позивач вважає протиправними з огляду на те, що контролюючим органом порушено порядок призначення та проведення перевірки, що призводить до протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки. Також, позивач зазначає, що погашення кредитної заборгованості відбувалося не шляхом прощення (анулювання) боргу у розумінні підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та звільнення позивача від подальшого виконання її обов`язків щодо повернення частини заборгованості, а шляхом припинення кредитного зобов`язання передачею відступного. Таким чином, жодних додаткових благ позивач не отримувала, оскільки у даному випадку не мало місця прощення боргу за кредитним договором, в той час, як законодавством чітко вказано на анулювання (прощення) кредитором суми боргу за його самостійним рішенням. Крім того, Управління, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, порушило положення Закону України «Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов`язань» від 09.04.2015 № 321-VIIІ та пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, відповідно до яких курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного кредиту, не відноситься до доходів платника податку та не оподатковується, тоді як пред`явлення банком позову до Самарського районного суду міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 35768,00 дол. США та визначення банком заборгованості у гривні у сумі 282831,88 грн., банком було змінено валюту за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 21.12.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач був обізнаний про необхідність подання податкової декларації і сплати податку на доходи з фізичних осіб та військового збору відповідно до вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, та, відповідно, повинен був сплатити відповідні податки та збори з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді анулювання суми кредиторської заборгованості. Також, суди вказали, що сторонами не було надано суду доказів зміни валютних зобов`язань за кредитним договором із іноземної на національну.

ОСОБА_1 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до суду, в касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не застосували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, від 19.07.2019 у справі № 826/4240/18, від 14.11.2019 у справі № 520/10880/18, від 25.11.2018 у справі № 500/2252/18, від 04.06.2020 у справі № 826/7305/17 та від 18.01.2021 у справі № 120/935/19-а, щодо застосування положень підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, відповідно до яких курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.10.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою, а ухвалою від 22.04.2025 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 23.04.2025.

Управління у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що на підставі підпункту19-1.1.1 пункту 19-1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України, наказу Управління від 17.01.2020 №220-п та повідомлення від 17.01.2020 №63 контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, результати якої оформлені актом від 20.02.2020 №8500/04-36-33- 05/2900009703, за висновками якого позивачем були порушені вимоги:

-підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту179.1 статті 179 ПК України, зо мало вираз у неподанні податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2016 рік;

-підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту168.2 статті 168 та з урахуванням підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 1.2, 1.3 пункту16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, що мало вираз у заниженні загального річного оподатковуваного доходу шляхом недекларування доходу, у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 131290,97 грн. та військового збору у розмірі 10940,91 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Управлінням 17.03.2020 прийняло податкові повідомлення-рішення:

-№0009283305 форми «Р» про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на 164113,71 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 131290,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32822,74 грн.;

-№0009293305 форми «Р» про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 13676,14 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 10940,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2735,23 грн.;

-№0009273305 форми «ПС» про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 170,00 грн.

Фактичною підставою для нарахування грошових зобов`язань згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу про несплату податку з доходів фізичних осіб та військового збору за кредитним договором, що є доходом позивача, який підлягає оподаткуванню.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Положеннями підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1. статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, зокрема, відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

Підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу, у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до підпункту 168.2.1. пункту 168.2. статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (підпункт 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 ПК України).

Крім того, частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 07.05.2015 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09.04.2015 №321-VIII підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 8 такого змісту: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року»

Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, установлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 01.01.2015.

Таким чином, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Верховний Суд зауважує, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є спеціальними по відношенню до вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01.01.2015 боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014 та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеними у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17 та постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №640/4857/19, від 05.10.2023 у справі №520/13636/2020.

Для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.

При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що 04.06.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (в подальшому найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - банк, позикодавець) та ОСОБА_1 (прізвище до шлюбу - ОСОБА_1 ) (далі - позичальник) був укладений договір про надання споживчого кредиту №11354721000 (далі - кредитний договір), відповідно до якого позичальник отримав кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 36500,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 177098,00 грн., для придбання кватири під 15% відсотків річних зі строком остаточного повернення не пізніше 03.06.2033.

04.06.2008 між банком та позивачем був укладений договір іпотеки №11354721000/113547300/3, відповідно до якого в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в іпотеку передається нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, 07.05.2009 банк звернувся з вимогою до позичальника про дострокове погашення всієї суми кредиту, а рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 21.02.2011 у справі № 2-90/11 було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11354721000 від 04.06.2008 у сумі 359557,61 грн.

12.12.2011 між банком (клієнтом) та ТОВ «Кей-Колект» (фактором) був укладений договір факторингу №1, відповідно до умов якого до нового кредитора - ТОВ «Кей-Колект» перешли всі права вимоги до боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором.

Також, 12.12.2011 між банком та ТОВ «Кей-Колект» був укладений договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки (договір посвідчено 12.12.2011 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. в реєстрі за № 5207- 5208), відповідно до якого банк передав своє право вимоги за договором іпотеки.

Таким чином, до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що випливають з кредитних правовідносин за договором про надання споживчого кредиту №11354721000 від 04.06.2008.

13.10.2016 між позивачем (боржником) та ТОВ «Кей-Колект» (кредитором) був укладений договір про припинення зобов`язань переданням відступного №11354721000/11354723000/3/736023, відповідно до пункту 1.1 якого сторони дійшли згоди про припинення первісних зобов`язань боржника, які виникли на підставі кредитного договору №11354721000 від 04.06.2008 із всіма змінами та доповненнями, шляхом передачі боржником кредитору суми відступного до 13.10.2016 включно. Станом на 11.10.2016 загальна сума заборгованості боржника за кредитним договором складає 53227,00 доларів США, з яких: 35768,00 доларів США заборгованість по основній сумі кредиту, 17459,00 доларів США заборгованість за процентами.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору, відступним за даним договором є грошові кошти у гривневому еквіваленті 7500 дол.США, що за курсом продажу ПАТ «Приватбанк» долара США, що станом на 10.10.2016 дорівнює 195300,00 грн. Розмір відступного у гривневому еквіваленті зобов`язаний бути переглянутий боржником пропорційно зміні курсу долара США на дату здійснення платежу. Боржник зобов`язується передати відступне кредитору у строк до 13.10.2016 включно.

Згідно з пунктом 1.3 цього договору відступне передається кредиторові виключно у відповідності до вимог статті 533 Цивільного кодексу України.

У пункті 2.1 договору визначено, що з дати отримання кредитором грошових коштів у гривневому еквіваленті 7500 дол. США, що станом на 06.10.2016 дорівнює 195300,00 грн., припиняються зобов`язання, які визначені кредитним договором, кредитор анулює залишок боргу за кредитним договором.

Повідомленням про анулювання боргу від 13.10.2016 №151-22471 ТОВ «Кей-Колект» повідомило позивача, що 13.10.2016 було прийняте рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості останнього у загальному розмірі 45727,00 доларів США, що станом на 11.10.2016 становить 1181000,37 грн., з яких: 28268,00 доларів США (що станом на 11.10.2016 становить 730083,29 грн.) - за основною сумою боргу; 17459,00 доларів США (що станом на 11.10.2016 становить 450917,08 грн.) - за процентами.

В свою чергу, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі, не надали належної правової оцінки тому, що кредит надавався позивачу в іноземній валюті, проте був стягнутий з ОСОБА_1 у гривнях. Крім того, суди не надали оцінки тому, що пунктом 1.3 договору про припинення зобов`язань переданням відступного №11354721000/11354723000/3/736023 від 13.10.2016, укладеного між позивачем (боржником) та ТОВ «Кей-Колект» (кредитором), було встановлено, що відступне передається кредиторові виключно у відповідності до вимог статті 533 Цивільного кодексу України, відповідно до якої грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій ані питання зміни валюти грошового зобов`язання при прощенні (анулюванні) боргу, ані питання співвідношення між курсовою різницею та сумою прощеного боргу не з`ясовували.

Слід зазначити, що для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання кредитором прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача.

Для належного вирішення даного спору слід також враховувати, що первісний кредитор (банк) відступив право вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Кей-Колект» відповідно до договору факторингу №1 від 12.12.2011.

За змістом статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

При цьому, приписи статті 1084 ЦК України передбачають різні умови відступлення банком права вимоги фінансовій установі - шляхом купівлі фактором права грошової вимоги або ж із метою забезпечення виконання зобов`язання.

Матеріали справи містять договір факторингу №1 від 12.12.2011 (з додатком 1), проте суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі, не з`ясували предмету цього правочину, а саме які складові заборгованості ОСОБА_1 відступались банком фінансовій установі та у якій валюті відбулось відступлення права вимоги.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно із частиною четвертою зазначеної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що порушення норм процесуального та матеріального права, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно надати оцінку усім доводам позивача, що стали підставою позову, а також на підставі належних та допустимих доказів з`ясувати: чи змінено під час реструктуризації боргу валюту зобов`язання за кредитним договором з іноземної на гривню; чи перевищує сума прощеного (анульованого) кредитором боргу за таким кредитним договором суму курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. В залежності від встановленого - правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись ст.ст. 341 344 349 353 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер І.А. Гончарова