Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа №485/103/17

провадження №К/9901/44613/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого-судді Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Снігурівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області

на постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02.02.2017 (головуючий суддя Кішковська З.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 (колегія у складі суддів Турецької І.О., Стас Л.В., Косцової І.П.)

у справі №485/103/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області

про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області, в якому просила:

а) визнати протиправним та скасувати рішення «Про відмову в перерахунку пенсії за віком» від 26 грудня 2016 року № 31, яким відмовлено в зарахуванні у подвійному розмірі страхового стажу з 01 липня 1983 року по 31 травня 2006 року за період роботи у Снігурівській виправній колонії № 5;

б) зобов'язати зарахувати до страхового стажу вказаний період роботи у Снігурівській виправній колонії № 5 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

в) зобов'язати перерахувати та виплатити з листопада 2014 року по день ухвалення рішення недоплачену пенсію в належному розмірі з урахуванням страхового стажу за період роботи в Снігурівській виправній колонії № 5 у подвійному розмірі та виплачувати її в подальшому із врахуванням вказаного стажу.

2. Постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02.02.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області від 26 грудня 2016 року №31 «Про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії» щодо зарахування страхового стажу в подвійному розмірі за період роботи в Снігурівській виправній колонії №5 з 01 липня 1983 року по 31 грудня 2003 року та зобов'язано суб'єкта владних повноважень зарахувати до стажу роботи вищевказаний період роботи у подвійному розмірі, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV та ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 10 липня 2003 року №1110-ІV;

- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області провести перерахунок пенсійних виплат та виплату пенсійних коштів позивачу, починаючи з 24 липня 2016 року, з урахуванням попередньо виплачених сум.

3. У касаційній скарзі Снігурівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 19 грудня 2003 року перебуває на обліку в УПФУ в Снігурівському районі Миколаївської області та отримує пенсію за віком.

5. З 12 лютого 1975 року по 31 травня 2006 року позивач працювала на різних посадах в установі ІН-316/П-21, яка в подальшому була перейменована в Снігурівську виправну колонію № 5 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Миколаївській області. Даний факт підтверджується записами в трудовій книжці.

6. З 19 грудня 2003 року позивач отримує пенсію за віком. При призначенні пенсійних виплат відповідач врахував ОСОБА_1 страховий стаж у подвійному розмірі за період роботи з 27 червня 1983 року по 31 грудня 2003 року в Снігурівській виправній колонії №5.

7. Рішенням відповідача від 22 жовтня 2014 року за №17/7 з 01 листопада 2014 року приведено у відповідність пенсійну справу ОСОБА_1 без застосування періодів роботи в подвійному розмірі в Снігурівській виправній колонії №5.

8. 21 грудня 2016 року позивач подала заяву про перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи в Снігурівській виправній колонії №5.

9. 26 грудня 2016 року відповідачем прийнято рішення № 31 про відмову в перерахунку пенсії за віком з посиланням на відсутність документального підтвердження віднесення Снігурівської виправної колонії №5 до спеціалізованої туберкульозної лікарні до 2009 року. У наведеному рішенні відповідач посилався на норми чинного законодавства щодо визначення терміну «спеціалізовані заклади охорони здоров'я» та переліку протитуберкульозних закладів.

10. Вважаючи зазначене рішення пенсійного органу незаконним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», чинної на момент роботи позивача в установі ІН-316/05 (Снігурівській виправній колонії №5), робота в лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СШД, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Відповідач у касаційній скарзі наголошує, що статус «заклад охорони здоров'я» Снігурівська виправна колонії №5 набула лише у 2006 році, а тому відсутні законодавчо визначені підстави для зарахування до стажу в подвійному розмірі час роботи позивача у зазначеній установі з 01 липня 1983 року по 31 травня 2006 року. На переконання заявника касаційної скарги, наявні у справі докази жодним чином не підтверджують факт віднесення згаданої колонії до закладів охорони здоров'я під час роботи там позивача.

13. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подала.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

15. Колегія суддів звертає увагу, що доводи заявника касаційної скарги щодо відсутності підстав для зарахуванням до пільгового стажу позивача (в подвійному розмірі) часу її роботи з 01 липня 1983 року по 31 травня 2006 року у Снігурівській виправній колонії №5 ґрунтуються на тому, що на думку Пенсійного органу статус «заклад охорони здоров'я» Снігурівська виправна колонії №5 набула лише у 2006 році.

16. Аналогічні доводи відповідачем наведені оскаржуваному позивачем рішенні, в запереченнях на позов та в апеляційній скарзі.

17. Оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи, Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка.

18. Так, суди встановили, що згідно роз'яснень Міністерства охорони здоров'я України від 27 січня 2010 року №05.03-18-54/973 «інфекційний заклад (відділення)» є заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.

19. Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

20. Пунктом 1 Переліку закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Державного департаменту з питань виконання покарань від 24 грудня 2004 року № 247, який був чинний до 09 квітня 2013 року, до лікарняних закладів та лікувально-профілактичних закладів особливого типу віднесено спеціалізовані - туберкульозна лікарня. Цим же переліком визначено, що лікарня є медичним закладом, призначеним для надання спеціалізованої (вторинної) лікувально-профілактичної допомоги хворим. Лікарня, де хворим надається стаціонарна медична допомога за однією лікарською спеціальністю, називається спеціалізованою. Лікарня може мати у своєму складі поліклініку (амбулаторію, амбулаторно-профілактичні відділення).

21. На підставі наказу МВС УРСР від 27 червня 1983 року № 0119 виправно-трудова колонія (№ 5) (установа ІН 316/5 УВС Миколаївського облвиконкому) з 01 липня 1983 року перепрофільована в установу виконання покарань для утримання засуджених чоловіків, хворих закритими формами туберкульозу легень з лімітом наповнення - 600 чоловік, у тому числі стаціонару на 100 ліжок, з направленням хворих засуджених на лікування в ВТК №5 зі слідчих ізоляторів і виправно-трудових колоній у відповідності з вимогами наказу МВС УРСР №0230-1980 року та за нарядами медичного управління МВС УРСР.

22. Переліком спеціалізованих установ та міжобласних лікарень УВП, до яких направляються засуджені, хворі на туберкульоз, затвердженим Наказом МВС України від 11 жовтня 1994 року № 556, установа ІН 316/5 УМВС України в Миколаївській області визначена як спеціалізована установа, в яку направляються на лікування чоловіки, хворі на активну форму туберкульозу, які підлягають триманню на загальному та посиленому режиму ув'язнення та неповнолітні чоловічої статті, хворі на активну форму туберкульозу. Аналогічне визначення установи було зазначено у Переліку, затвердженому наказом МВС України № 836 від 03 грудня 1996 року.

23. На підставі наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань №165 від 29 листопада 1999 року «Про введення в дію нових найменувань органів та установ кримінально-виконавчої системи України» установа ІН-316/5 перейменована в Снігурівську виправну колонію управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№5).

24. Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 02 квітня 2009 року № 59 Снігурівську виправну колонію № 5 УДДУ у Миколаївській області перейменовано у спеціалізовану туберкульозну лікарню середнього рівня безпеки.

25. Згідно наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань № 157 від 14 липня 2009 року «Про організаційно-штатні посади» введено в дію нове найменування Снігурівська виправна колонія Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№5) - спеціалізована туберкульозна лікарня середнього рівня безпеки (для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз), планове наповнення 610 осіб.

26. Наказом Державної пенітенціарної служби України № 427 від 18 червня 2012 року «Про організаційні штатні питання по установах виконання покарань, їх підприємствах та слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби в Миколаївській області» Снігурівська виправна колонія № 5 Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№ 5) реорганізована у Снігурівську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 5) й значиться як спеціалізована туберкульозна лікарня, середнього рівня безпеки (для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз).

27. Таким чином, з липня 1983 року у Снігурівській виправній колонії № 5 утримуються та лікуються засуджені чоловіки, хворі на туберкульоз, у тому числі й на активну форму туберкульозу, тобто фактично установа виконує функції інфекційного закладу охорони здоров'я, призначеного для надання спеціалізованої (вторинної) медичної допомоги засудженим, хворим на туберкульоз, а тому відноситься до інфекційних лікувальних закладів.

28. Враховуючи, що Снігурівська виправна колонія № 5 Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області є інфекційним закладом в розумінні статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що стаж роботи позивача підлягає зарахуванню у подвійному розмірі з 01 липня 1983 року.

29. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

30. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

31. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Снігурівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 у справі №485/103/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб