ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/1709/17 813/1946/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року (суддя Гулик А.Г.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (судді: Ніколін В.В (головуючий), Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі № 813/1946/17 за позовом Приватного підприємства «ДН і КО» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним дій та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ДН і КО» (далі - позивач, ПП «ДН і КО») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними дій посадових осіб Головного управління ДФС у Львівській області щодо порушення порядку повідомлення про проведення документальної виїзної планової перевірки та визнання протиправним та скасування наказу від 11.05.2017 №1749 «Про проведення документальної виїзної планової перевірки Приватного підприємства «ДН і КО».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ Головного управління ДФС у Львівській області про проведення документальної виїзної планової перевірки прийнятий не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 11.05.2017 №1749 «Про проведення документальної виїзної планової перевірки приватного підприємства «ДН і КО», в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто із Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПП «ДН і КО» судовий збір в сумі 1 600,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган не дотримався встановлених умов та порядку прийняття рішення про проведення перевірки, оскільки не надав інформації з приводу процедури та підстав включення позивача до плану - графіку проведення перевірок, а з наданого витягу з плану - графіку вбачається, що він складений з порушеннями строків, оскільки складений в останній день кварталу, а не за місяць як передбачено порядком. Крім того, наданий витяг з плану - графіку не містить посади, ПІП та підпису особи, яка посвідчує справжність інформації вказаної у витягу. Надана контролюючим органом Інформаційно-аналітична довідка щодо діяльності підприємства також не підписана і не затверджена відповідальною посадовою особою, не містить періоду, за який така складена, за якими методиками вираховувався ступінь ризику та на підставі яких даних інформація відображена в довідці.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «ДН і КО» в повному обсязі.

В доводах касаційної скарги відповідач обмежується цитуванням норм матеріального права, посилається на неповне з'ясування обставин справи та на невідповідність висновків судів обставинам справи, оскільки, на думку контролюючого органу оскаржуваний наказ відповідає вимогам чинного законодавства, виданий у відповідності до вимог Податкового кодексу України, на виконання плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ-й квартал 2017року, а також на підставі встановлених автоматичним розрахунком ризиків, згідно з яким за результатами господарської діяльності підприємства з 01.01.2014 по 31.03.2017 обліковувались ризики високого ступеня. Також відповідач вказує, що наданий витяг плану - графіку проведення перевірок на ІІ квартал 2017 року належно посвідчений посадовою особою контролюючого органу, а Інформаційно-аналітична довідка є витягом з електронної бази даних та не підлягає затвердженню.

ПП «ДН і КО» відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не надало.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України прийнято наказ від 11.05.2017 №1749 «Про проведення документальної виїзної планової перевірки ПП «ДН і КО» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 та видано повідомлення від 11.05.2017 № 203.

Копію вказаного наказу та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення перевірки (23.05.2017) були надіслані на адресу ПП «ДН і КО» та отримані останнім 22.05.2017 року.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо порядку повідомлення про проведення перевірки, а також з наказом відповідача від 11.05.2017 №1749, позивач звернувся з позовом до суду.

Так, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 21 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до п. 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Наказом Міністерства фінансів України від 06.02.2015 №524 затверджено «Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків».

Формування переліку платників податків до розділів I та II плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС. При плануванні на I квартал наступного року враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року, на II та III квартали - за попередній рік, на IV квартал - за перше півріччя поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік (п. 2 Розділу ІІІ вказаного Порядку).

До плану-графіка в першу чергу включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, обов'язкових платежів (п. 3 Розділу ІІІ Порядку).

Структурні підрозділи ДФС надають Департаменту аудиту ДФС до 25 числа другого місяця кварталу аргументовані пропозиції для врахування при формуванні плану перевірок ризикових платників податків, які належать до кластерних об'єднань платників податків, та їх контрагентів з обґрунтуванням необхідності включення. Пропозиції структурних підрозділів ДФС направляються Департаментом аудиту ДФС до територіальних органів ДФС для використання при формуванні плану-графіка на наступний квартал (п. 4 Розділу ІІІ Порядку).

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що план - графік проведення перевірок на відповідний квартал має формується у визначені терміни та включати платників податків, які мають найбільші критерії ризику визначені у відповідності до вищевказаного Порядку, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми права та встановлені обставини справи, зокрема, що план - графік складений з порушеннями строків, а також відносно того, що контролюючий орган не надав інформації з приводу процедури та підстав включення позивача до плану - графіку (з наданої Інформаційно - аналітичної довідки не вбачається за який період було проаналізовано діяльність підприємства та яким чином вираховувався ступінь ризику), а також враховуючи що з наданого витягу плану - графіку фактично не вбачається коли та ким він був затверджений, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідачем не дотримано умов та порядку прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, що в свою чергу не може бути належною підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 75, 75 Податкового кодексу України, Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та порушень процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі № 813/1946/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова