Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.01.2019 року у справі №818/2363/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 818/2363/18

адміністративне провадження № К/9901/145/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018 (колегія у складі суддів Калитки О. М., Бондара В. О., Кононенко З. О.)

у справі № 818/2363/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними, скасування пункту витягу та зобов'язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1.19.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- скасувати пункт 5 витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 31 від 23.03.2018;

- зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у розмірі 144000,00
гривень.

2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 скасовано та прийнято нове про задоволення позовних вимог.

4.02.01.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на рішення суду апеляційної інстанції. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2019 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову службу, у період з 26.04.1987 по 01.06.1987 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при військовій частині 54979.

7. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 06.09.2006, позивачу встановлено третю групу інвалідності "за загальним захворюванням".

8. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 09.04.2008 з 28.03.2008 під час повторного огляду органами МСЕК, позивача визнано інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

9. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 15.03.2017 з 09.03.2017 під час повторного огляду органами МСЕК, позивача визнано інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

10. Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 31 від 23.03.2018, пункт 5) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової допомоги, оскільки відповідно до п.6 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", інвалідність позивачу встановлено поза межами тримісячного строку, визначеного вказаною нормою.

11. Окрім того, відповідач зазначив, що позивач у 2008 році отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

12. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що саме з
09.03.2017 (день встановлення йому ІІ групи інвалідності) набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

14. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність рішення, оформленого протоколом від 23.03.2018 № 31 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, дійшов висновку про те, що оскільки позивачу встановлена ІІ група інвалідності більше ніж через три місяці після звільнення зі строкової військової служби та після закінчення зборів, позивач не набув права у спірних правовідносинах на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

17. Підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

18. Позивачем не отримувалась одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності, а другу групу інвалідності позивач отримав з 03.02.2014.

19. За висновком суду апеляційної інстанції, необґрунтованими є доводи відповідача про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку № 975 у зв'язку з тим, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності понад дворічний термін з часу первинного її встановлення та понад 3 місяці після звільнення з військової служби.

20. Також суд апеляційної інстанції визнав незастосовним у справі правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, оскільки у даній справі позивачу встановлено ІІ групу інвалідності після набрання чинності Порядку № 975.

21. Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги по ІІ групі інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права - п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

23. Позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році як військовозобов'язаний, призваний на збори, а не як військовослужбовець.

24. Крім того, у 2008 році позивачу органами соціального захисту населення одноразово була виплачена сума компенсації особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 284,40 гривень. Відповідно до п. 7 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції після 26.10.2014), якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 7 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплати грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

25. Позивач скористався своїм правом вибору підстави на отримання одноразової грошової допомоги (компенсації), отримав її відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Законом встановлено можливість отримання одноразової грошової допомоги (компенсації) тільки за однією підставою. З огляду на це, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

26. Також скаржник зазначає, що зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу є формою втручання в дискреційні повноваження Міністерства оборони України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

27. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

29. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у випадку встановлення інвалідності понад 3-місячний термін після звільнення зі строкової військової служби та у випадку отримання позивачем одноразової грошової компенсації, як учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

30. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.

31. У постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку:

"З 01 січня 2017 року для військовослужбовців строкової військової служби встановлений окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу, протягом якого в разі настання інвалідності виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги. Такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або встановлюється не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що відбулися в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає".

32. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

33. Таким чином, оскільки ІІ група інвалідності встановлена позивачу з
09.03.2017, тобто в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, тому апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

34. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що не підлягають застосуванню правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 750/5074/17, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки у цій постанові досліджено питання щодо підстав та умов виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби.

35. Крім того, у постановах від 27.03.2018 у справі № 760/8809/17, від
16.04.2019 у справі №822/975/18, від 03.12.2020 у справі №573/1006/17, обставини яких є подібними, Верховний Суд дійшов висновку про те, що правова природа одноразової грошової допомоги полягає у наданні державою, крім основних видів соціального захисту, передбачених статтею 46 Конституції України, права особі одноразово скористатися отриманням грошової суми коштів, як додатковою компенсацією за статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або іншим законом, зокрема, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

36. Принцип правової визначеності у правовідносинах пов'язаних з отриманням одноразової грошової допомоги полягає у тому, що скориставшись таким правом, зокрема, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особа позбавлена можливості у майбутньому повторно претендувати на отримання такого ж виду соціальної допомоги, як одноразова грошова допомога відповідно до інших законів, зокрема, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

37. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.

38. Застосовуючи ці висновки до обставин справи, Суд звертає увагу на те, що оскільки позивач у 2008 році отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то додаткове отримання ним одноразової грошової допомоги за Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не є можливим.

39. Щодо втручання в дискреційні повноваження Міністерства оборони України, Суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

40. Враховуючи вищезазначене, Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді, як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

41. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

42. У зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018 необхідно скасувати, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від
13.09.2018 - залишити в силі.

43. Рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року скасувати.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 818/2363/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Кравчук

Суддя А. А. Єзеров

Суддя О. П. Стародуб