Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року

Київ

справа №826/11909/16

адміністративне провадження №К/9901/30541/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Кравчука В.М., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 серпня 2016 року (головуючий суддя - Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді: - Літвінова Н.М., Шелест С.Б.)

у адміністративній справі № 826/11909/16 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати незаконними дії Кабінету Міністрів України при визначенні компенсаційних виплат непрацюючим працездатним особам, які доглядають за інвалідом І групи, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку;

- скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 832 "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян";

- стягнути з Кабінету Міністрів України моральної шкоди у розмірі 36 000 грн.;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України щорічно видавати постанови для визначення компенсаційних виплат непрацюючим працездатним особам, які доглядають за інвалідом І групи, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку, у розмірі, не меншому, ніж визначено частиною третьою статті 46 Конституції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року, адміністративний позов залишено без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з пропуском строку звернення до суду..

Не погоджуючись з вказаними ухвалами позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а справу направити для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 99 КАС України, та не надано доказів неможливості звернення з даним позовом у визначені процесуальним законом строки, відсутністю у матеріалах справи клопотання про поновлення строків звернення до суду та доказів поважності причин пропуску цього строку. Розмір допомоги, який визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 832 "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян", перший раз був призначений 29 вересня 2015 року, відтак про існування вказаної постанови позивачу було відомо щонайменше ще у вересні 2015 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС України, в редакції діючій до 15 грудня 2017 року, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи..

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Як встановлено судами, позивач оскаржує постанову Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №832 "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян" та дії Кабінету Міністрів України при визначенні компенсаційних виплат непрацюючим працездатним особам, які доглядають за інвалідом І групи, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку, у відповідності до приписів оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини першої статті 51, частин другої, четвертої, п'ятої статті 52 Закону України від 27 лютого 2014 року №794-VII "Про Кабінет Міністрів України" розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності, включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України, публікуються в газеті "Урядовий кур'єр", а також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №832 "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян" опублікована в Урядовому кур'єрі, 1996, 07, 30 липня 1996 №141 та зібранні постанов Уряду України, 1996, №15, ст. 407, набрала чинності з 1 серпня 1996 року.

Як встановлено судами, розмір допомоги, який визначений спірною постановою, позивачу вперше призначено 29 вересня 2015 року, відтак про існування постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №832 "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян" позивачу відомо ще у вересні 2015 року. Натомість, з даним адміністративним позовом позивач звернувся лише 2 серпня 2016 року.

Враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не подано клопотання про його поновлення, як це передбачено нормами КАС України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про залишення адміністративного позову без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанції є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосували норми процесуального права, в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

В.М. Кравчук

Л.Л. Мороз,

Судді Верховного Суду