Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року

м. Київ

справа №348/1483/17

адміністративне провадження №К/9901/21822/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2017 року (головуючий суддя Флоряк Д.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (головуючий суддя Матковська З.М., судді: Затолочний В.С., Костів М.В.) у справі №348/1483/17 за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дій,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся в суд з позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (надалі також - відповідач, Надвірнянське об'єднане УПФ, Управління), в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати неправомірну відмову відповідача врахувати середньомісячний заробіток при переведенні його на пенсію по віку, та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з врахуванням середньомісячного заробітку в розмірі 7719,35 грн., який був врахований йому під час призначенні йому пенсії по віку та виплатити йому недоотримані кошти, починаючи з 29 березня 2017 року.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він є пенсіонером і перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінні ПФУ Івано-Франківської області з 16.08.2012 року, як отримувач пенсії за віком по Списку №2. У лютому 2017 року його розмір пенсії становив 3038 грн. 74 коп., однак у березні 2017 року був зменшений на 399 грн. 17 коп. На його запит надійшла відповідь від Надвірнянського ОУПФ № 5-ЦИ, відповідно до якої при призначенні пенсію за віком (робота в районах Крайньої Півночі і районах прирівняних до Крайньої Півночі) з 16 серпня 2012 року був взятий середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за періоди з 1 серпня 1984 року по 31 липня 1989 року, з 1 липня 2000 року по 18 січня 2001 року у розмірі 7719,35 грн. Оскільки 28 березня 2017 року виповнилося 60 років, пенсія була перерахована із врахуванням стажу та заробітної плати на території Російської Федерації з 1991 р. по 15.08.2012 р., а після чого середньомісячний заробіток взятий за період з 1 серпня 1984 року по 31 липня 1989 року, з 1 липня 2000 року по 15 серпня 2012 року та він становить відповідно 4496,70 грн. Позивач вважає, що відповідач неправомірно змінив середньомісячний заробіток, який брався при призначенні пенсії.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Надвірнянського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії по віку та не врахування середньомісячного заробітку, який враховувався при призначенні йому пенсії по віку 16 серпня 2012 року. Зобов'язано Надвірнянське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити з 29 березня 2017 року перерахунок та виплату недоплачених ОСОБА_1 сум пенсії з врахуванням середньомісячного заробітку в розмірі 7719,35 грн., який враховувався при призначенні йому пенсії по віку 16 серпня 2012 року, а також виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером і перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, де отримує пенсію за віком з 16 серпня 2012 року на пільгових умовах, яка призначена йому як працівнику Крайньої Півночі на підставі Тимчасової угоди, укладеної 15.01.1993 року між урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі Пенсійного забезпечення. При призначенні йому даного виду пенсії взято середньомісячний заробіток 7719,35 грн.

Весь стаж роботи позивача підтверджується відповідними записами у його трудових книжках від 17.04.1974 року, 16.06.1980 року, 10.07.1990 року, 12.12.2007 року, з посиланням на дату та номер наказів про його прийняття на роботу та звільнення з роботи.

При призначенні в 2012 році позивачу даного виду пенсії взято середньомісячний заробіток 7719,35 грн. та визначено пенсію в загальному розмірі 3038,74 грн. З 29 березня 2017 року розмір пенсії позивача становить 2639,57 грн.

6 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування розміру пенсії та причини її зменшення.

12 квітня 2017 року відповідач надав відповідь № 5-ЦИ в якій зазначено, що позивачу призначено пенсію за віком (робота в районах Крайньої Півночі і районах прирівняних до Крайньої Півночі) з 16 серпня 2012 року, загальний трудовий стаж роботи становив 33 роки 1 місяць 3 дні, з них робота в Районах Крайньої Півночі 17 років 8 місяців 9 днів, в районах прирівняних до Районів Крайньої Півночі 1 рік 10 місяців 10 днів та був взятий середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за періоди з 01.08.1984 р. по 1.07.1989 р., з 01.07.2000 р. по 18.01.2001 р. у розмірі 7719,35 грн. Крім того зазначено, що оскільки позивачу 28 березня 2017 року виповнилося 60 років, тому пенсія з 29 березня 2017 року була перерахована із врахуванням стажу та заробітної плати території Російської Федерації з 1991 р. по 15.08.2012 р., а після чого середньомісячний заробіток взятий за період з 01.08.1984 р. по 31.07.1989 р., з 01.07.2000 р. по 15.08.2012 р. та він становить 4496,70 грн.

29 травня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області і, посилаючись на те, що його переведено на пенсію за віком, просив застосувати показник середньої заробітної плати, яка враховувалася при призначенні йому пенсії 16 серпня 2012 року (а.с.7).

9 червня 2017 року відповідач надав відповідь № 229/Ц-15, в якій зазначено, що згідно поданої заяви від 6 травня 2012 року позивачу було зроблено перерахунок пенсії як непрацюючому пенсіонеру, а при виповненні 60 річного віку заробітна плата для обчислення пенсії взята за період з 01.08.1984 р. по 31.07.1989 р., з 01.07.2000 р. по 15.08.2012 р., і середній заробіток становив 4421,33 грн. (а до досягнення пенсійного віку середній заробіток становив - 7719,35 грн.) та зазначено, що пенсія призначена та виплачується згідно чинного законодавства.(а.с.11)

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки у 2012 році позивачу вже була призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV з урахуванням передбаченої Тимчасовою Угодою пільги по зниженню пенсійного віку за роботу в районах Крайньої Півночі, то відповідно відсутні правові підстави для повторного призначення йому такої пенсії, а відтак дії відповідача щодо перерахунку пенсії за віком відповідно до цього ж Закону є неправомірними. Із заявою про переведення його з одного виду пенсії на інший позивач не звертався.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Надвірнянське ОУПФ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове - про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована, фактично, посиланнями на норми Закону №1058-IV в частині, які види пенсійних виплат призначаються за рахунок коштів Пенсійного фонду (ст.9) та Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій в частині комплектності документів, які подаються до заяви про призначення пенсії. Також продубльовано норми ст.45 Закону №1058-IV щодо механізму здійснення переведення з одного виду пенсії на інший. Інших доводів касаційна скарга не містить.

Відповідно до частин першої і другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на доводи касаційної скарги, вона не містить заперечень щодо судових рішень в частині встановлених фактичних обставин у справі.

Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення» від 15.01.1993 громадяни, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком) чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років.

Відповідно до ст.4 Тимчасової Угоди, при обчисленні пенсії або її частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, до 1 січня 1991 року, на підставі статті 1 цієї Тимчасової Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно з її законодавством.

Як встановлено судами, саме у відповідності до норм цієї Тимчасової Угоди, позивачу у 2012 році було призначено пенсію за віком та здійснено її обчислення з урахуванням загального трудового стажу роботи 33 роки 1 місяць 3 дні, з них робота в Районах Крайньої Півночі 17 років 8 місяців 9 днів, в районах прирівняних до Районів Крайньої Півночі 1 рік 10 місяців 10 днів та був взятий середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за періоди з 01.08.1984 р. по 1.07.1989 р., з 01.07.2000 р. по 18.01.2001 р. у розмірі 7719,35 грн.

В подальшому, після досягнення позивачем 60-річного віку відповідачем здійснено перерахунок пенсії та змінено обчислення розміру заробітної плати, внаслідок чого розмір пенсії позивача зменшився з 3038,74 грн. до 2639,57 грн.

Як встановлено судами, заяв про переведення його з одного виду пенсії на інший позивачем не подавалося.

Відомості про наявність таких не містять ані відповіді Управління, ані заперечення на позов. Доводи апеляційної та касаційної скарг є тотожними і також не містять будь-яких посилань на підстави здійсненого перерахунку у 2017 році та зміни порядку обчислення заробітної плати, яка враховувалась при призначенні пенсії. Не посилається відповідач і на наявність яких-небудь порушень при призначенні позивачу пенсії у 2012 році.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що дії відповідача є неправомірними.

Таким чином, судом касаційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги, не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм статей 9 і 45 Закону №1058-IV і Порядку подання документів для призначення пенсій, натомість не містять будь-яких посилань щодо порушення цих норм судами.

Відповідно до частини третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Натомість таких порушень судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі №348/1483/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду