ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа №807/62/16

адміністративне провадження №К/9901/4180/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження справу №807/62/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 (колегія у складі суддів: Луцовича М.М., Рейті С.І., Шешені О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 (колегія у складі суддів: Костіва М.В., Кузьмича С.М., Улицького В.З.) у справі №807/62/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов'язання вчинити певні дії.

І. ПРОЦЕДУРА

1. У січні 2016 року позивачка звернулася в суд з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов'язання Державної архітектурно-будівельної інспекції України звернутися до Рахівського районного суду Закарпатської області із цивільним позовом щодо зобов'язання громадянки ОСОБА_2 провести перебудову самочинно збудованого нею на присадибній земельній ділянці по вулиці Грушевського, будинок 4 в селищі Великий Бичків Рахівського району Закарпатської області автомобільного гаража у відповідності до вимог ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», шляхом його перебудови (перенесення, переміщення) на відстань не менше 10 (десяти) метрів від найбільш виступної конструкції стіни житлової споруди - літньої кухні, як приналежності до головної речі - житлового будинку АДРЕСА_1, належних на праві приватної власності ОСОБА_1.

2. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017, в задоволенні позову відмовлено.

3. 27.12.2017 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивачки.

4. У касаційній скарзі позивачка із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просила скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2018 відкрито провадження у справі. 12.03.2018 надійшов відзив від Відповідача.

6. Позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи за її відсутності.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 листопада 2013 року державним нотаріусом Кицка М.М. було видано позивачу Свідоцтво про право на спадщину за законом НОМЕР_1, згідно з яким позивачка успадкувала житловий будинок за АДРЕСА_1 на праві приватної власності. Того ж дня державним реєстратором - державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області - Кицка М.М. було здійснено державну реєстрацію права власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майно, номер запису про право власності - 3425263, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

8. 18 листопада 2013 року державним нотаріусом Кицка М.М. було видано позивачу Свідоцтво про право на спадщину за законом НОМЕР_2, згідно з яким позивачка успадкувала земельну ділянку, розміром 0,0712 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_3 на праві приватної власності. Також, 18 листопада 2013 року державним реєстратором - державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області - Кицка М.М. було здійснено державну реєстрацію права власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майно, номер запису про право власності - 3423494, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

9. 26 листопада 2013 року позивачка звернулася до Рахівського районного відділу Управління ДСНС України в Закарпатській області з повідомленням про самочинне будівництво гаражу на сусідній земельній ділянці.

10. 25 грудня 2013 року на її заяву було скеровано лист за №418, відповідно до якого позивачку повідомлено, що провідним інспектором Рахівського РВ УДСНС України у Закарпатській області молодшим лейтенантом служби цивільного захисту Сабовим Й.В. було здійснено її розгляд з виїздом на місце. Під час розгляду вивчено інформацію, викладену у заяві позивача, та встановлено, що відстань між жилою надвірною кухнею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та автогаражем громадянки ОСОБА_2 становить 0,98 м. Однак згідно з т.7.5 п.7.50 Державних будівельних норм України «Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92*» (далі - ДБН України 360-92*) протипожежні розриви між житловими будинками та наземними автогаражами повинні складати не менше 10 метрів. У відповідності до ст.55 п.6 та п.5 Кодексу цивільного захисту України обов'язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму. Обов'язок із забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації. Також позивача проінформовано, що інспектори райвідділу не уповноваженні перевіряти приватне житло та притягати до адміністративної відповідальності його власників, та брати участь у погодженні земельних питань. Вищезгадані питання вирішуються місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, до компетенції яких вони відносяться, та судом.

11. 25 вересня 2015 року позивачка звернулася із заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в порядку статей 1, 5 Закону України «Про звернення громадян». Просить Державну архітектурно-будівельну інспекцію України в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції Закарпатської області звернутися до суду першої інстанції - Рахівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до громадянки ОСОБА_2 щодо зобов'язання останньої провести перебудову самочинно збудованого нею на присадибній земельній ділянці автомобільного гаража у відповідності до ДБН 360-92*, шляхом його перебудови (перенесення) на відстань не менше 10 метрів від житлової споруди - літньої кухні, як приналежності до головної речі - житлового будинку АДРЕСА_1 належних на праві приватної власності ОСОБА_1, а також у відповідності до частини 2 статті 35 Цивільного процесуального кодексу України залучити ОСОБА_1 до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

12. 13 жовтня 2015 року відповідачем скеровано на адресу позивача листа за № 40-702-19/9212, яким позивача повідомлено про право самостійно звернутися до суду за захистом свої прав, якщо вона вважає, що такі порушено

13. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач оскаржила їх до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

14. Позивачка вважає, що відмова Державної архітектурно-будівельної інспекції України звернутися до суду першої інстанції із цивільним позовом щодо проведення перебудови самочинно збудованого автомобільного гаража у відповідності до вимог ДБН 360-92*, є протиправною та суперечить ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відтак, інспекція усувається від виконання своїх прямих функціональних обов'язків.

15. Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог у повному обсязі та просив суд відмовити позивачеві у задоволені позову повністю.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанції виходили з такого.

17. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

18. Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

19. Розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до "Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой застройки" та СНІП II-4-79 "Естественное и искусственное освещение" як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках. Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому, повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

20. Пунктом 3.24 ДБН України 360-92* встановлено, що у містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у вигляді окремої будівлі.

21. Господарські будівлі для утримання худоби, інших тварин і птиці допускаються в селищах міського типу, а також у міських районах садибного житлового будівництва, де згідно з нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування та державного нагляду дозволено їх утримання. Розташування цих будівель на присадибних ділянках слід виконувати відповідно до місцевих правил забудови для сільських населених пунктів. Розміщення господарських будівель по лінії забудови житловими будинками не допускається. Розміщення гаражів слід передбачати переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або вглибині ділянки.

22. Частиною 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

23. Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

24. П. 6 п.п. 13 «Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України», затвердженого постановою Кабіну Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294, встановлено, що Держархбудінспекція для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів.

25. З аналізу зазначених вище норм суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов підставного висновку, що дане повноваження Державної архітектурно - будівельної інспекції України є правом суб'єкта владних повноважень та відноситься до дискреційних повноважень, в які суд не має права втручатися.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. Позивачка у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції буквально підійшов до вирішення даного адміністративного спору, визначивши, що Відповідач має лише право, але не обов'язок на проведення претензійно-правової роботи чи звернення до суду з позовами щодо захисту прав та законних інтересів. При цьому суд не надав належної правової оцінки доказам у справі.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого.

28. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

29. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

31. Позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Біля будинку самочинно (на її думку) зведено гараж з порушенням вимог Державних будівельних норм в частині протипожежних розривів. Позивачка вважає, що її права та законні інтереси можуть бути захищені шляхом перебудови (перенесення) самочинного будівництва на відстань не менше 10 метрів від житлової споруди - літньої кухні, як приналежності до головної речі - житлового будинку.

32. Позивачка як власник житлового будинку по сусідству з самочинним будівництвом має законний інтерес у тому, щоб будівництво було приведене у відповідність до будівельних норм, оскільки це безпосередньо впливає на умови використання належного їй будинку. Позивачка є потерпілою від стверджуваного порушення. Відтак, вона має право на захист свого законного інтересу.

33. Для захисту своїх порушених інтересів позивачка обрала позасудовий порядок. Він передбачений ч. 2-3 ст. 17 ЦК України. У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

34. Позасудовий порядок захисту порушених прав та законних інтересів може бути ефективним, якщо відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування діють добросовісно, належно та відповідно до закону.

35. Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1).

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (ч. 7 ст. 376 ЦК України).

36. Вважаючи свої права та законні інтереси порушеними у зв'язку із самочинним будівництвом, позивачка звернулася до Державної архітектурно-будівельної інспекції України за захистом.

37. Відповідно до п. 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабіну Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 (в редакції від 09.07.2014) основним завданням Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

38. Порядок реалізації повноважень Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо знесення самочинного будівництва визначено у спеціальному законі. Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» 17.02.2011 № 3038-VI (набрав чинність з 12.03.2011) у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

39. Таким чином, положення ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Зокрема, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

2) визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) ?встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

40. За змістом статті 376 ЦК України знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у разі істотного відхилення від проекту, істотного порушення будівельних норм і правил є способом захисту як суспільних інтересів, так і прав інших осіб.

Відтак, реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», має обов'язок звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. Звернення до суду з позовом в цьому випадку є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб'єктивних прав органу державного архітектурно-будівельного контролю.

41. Таким чином, суди попередніх інстанцій невірно кваліфікували повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта як повноваження, яке може здійснюватися (або не здійснюватися) на власний розсуд цього органу (дискреційне).

42. Щодо посилань судів попередніх інстанцій на пп. 13 п.6 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, де зазначено, що Держархбудінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів, то таке повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю є загальним елементом правосуб'єктності інспекції як юридичної особи, і не стосується способу реагування на виявлення самочинного будівництва.

Звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є способом захисту публічних інтересів у сфері містобудування, а не прав та законних інтересів Держархбудінспекції. Захист публічних інтересів у сфері містобудування не може ставитися у залежність від бажання Держархбудінспекції.

43. У разі невиконання органом державного архітектурно-будівельного контролю його повноваження, передбаченого законом, особа, яка вважає, що така бездіяльність порушує її права або законні інтереси, має право звернутися до цього органу та вимагати вчинення відповідних дій. У разі відмови у задоволенні таких вимог, бездіяльність може бути оскаржено до суду.

44. Вирішуючи такий публічно-правовий спір, адміністративний суд перевіряє оскаржувану бездіяльність на предмет її відповідності вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а у разі встановлення протиправності такої бездіяльності, з метою ефективного захисту прав або законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб зобов'язує відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм.

45. Враховуючи наведене, Суд не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що питання звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є дискреційними повноваженнями відповідача.

46. У зв'язку з цим Суд доходить висновку про передчасність висновку про відмову у задоволенні позову.

47. Водночас, обставини, передбачені ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» судами першої та апеляційної інстанції не досліджувалися. Не з'ясовано чи є об'єкт будівництва самочинним та коли його зведено; чи можлива його перебудова; чи було внесено припис та як його було виконано (чи не виконано); чи поширюється дія зазначеного Закону на спірні правовідносини.

48. Відповідно до ст. 71 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи) суб'єкт владних повноважень повинен подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали (ч. 4). Суд може збирати докази з власної ініціативи (ч. 5). Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч. 6).

49. Не застосувавши зазначені повноваження, суди ухвалили судове рішення без з'ясування усіх істотних обставин та перевірки їх доказами, що свідчить про порушення норм процесуального права.

50. Відповідно до ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи &?ш;… &gс;.

51. Окрім того, з наявних матеріалів справи вбачається, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України у відповідь на відповідний лист звернула увагу Позивачки на ці обставини та на те, що остання має право звернутися до суду самостійно з метою захисту порушених прав.

52. За змістом статті 177 Цивільного кодексу України об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав.

53. З урахуванням норм частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

54. Тобто Позивачка, керуючись положеннями ст. 376 ЦК України, може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства для належного захисту її прав та законних інтересів без залучення Відповідача, шляхом пред'явлення відповідного позову безпосереднього до особи, що самочинно збудувала об'єкт нерухомості, який порушує права Позивачки.

55. Водночас, можливість захистити свої права або законні інтереси шляхом звернення до суду не є перешкодою для захисту порушених прав або законних інтересів в позасудовому порядку, шляхом звернення до відповідних органів державної влади.

56. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 345, 353 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №807/62/16 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб